4.2.4. Електропостачання

Джерелами енергопостачання можуть бути районні енергетичні системи або окремі електростанції.

Облік споживання електроенергії для господарсько-побутових і комунальних потреб визначається за укрупненими показниками залежно від розмірів міста, клімату, гарячого водопостачання, опалювання і т.д. Сумарна величина споживання електроенергії, наприклад, для одної людини складає до 2000 квт- г/рік.

Споживання енергії для промисловості, зовнішнього транспорту тощо визначається за укрупненими показниками або на основі вказаної потреби діючих підприємств, а також проектів нового будівництва.

З метою охорони навколишнього середовища теплові електростанції, розташовані в межах території міста, повинні використовувати переважно газоподібне або високоякісне рідке, чи тверде паливо. Теплові електростанції розміщаються, як правило, за межами сельбищної території міста (села), в промислових районах і в основному в центрі теплових і енергетичних навантажень. Електростанції з прямоточною системою водопостачання або з повторним використанням води, які використовують водоймища для охолодження, розміщаються на при берегових територіях водойм.

Територія електростанції повинна мати добрий зв’язок з транспортними комунікаціями і вуличною мережею населених пунктів. Відносно сельбищної зони вона розміщається з підвітреної сторони і відділяється санітарно захисними смугами. Ширина смуги між котельнею і межею житлової забудови встановлюється відповідно до перспективної потужності електростанції.

Площа земельних ділянок теплових електростанцій також залежить від потужності електростанції у тис. кВт. Наприклад, при потужності станції на твердому паливі 12 тис. кВт розмір земельної ділянки прийнято 12 га, а газоподібному наливі – 3-4 га. При потужності станції 200 тис. кВт площа ділянок складає відповідно 30 га і 12-15 га.

Трансформаторні пункти (ТП) рекомендується розміщати окремо з врахуванням протипожежних норм.

Понижуючі підстанції розміщаються в житлових районах при глибоких вводах, або поза їх межами.

Спорудження міських електричних мереж низької і високої напруги в житлових районах рекомендується виконувати підземними (кабельними) лініями. Для мереж у районах одноповерхової забудови допускається застосування повітряних ліній.

Повітряні лінії електропередач напругою 35 кВт і більше рекомендується прокладати переважно вздовж смуг відводу землі для зовнішнього транспорту, в санітарно-захисних зонах і на інших територіях, що не зайняті забудовою.

Межі охоронних зон вздовж повітряних ліній електропередачі, що проходять по незаселеній місцевості, встановлюються на віддалі від крайнів проводів для ліній з напругою:

до 20 кВт включно 10 м;

35 кВт включно 15 м;

110 кВт включно 20 м;

150-220 кВт включно 25 м;

400 кВт включно 30 м;