1.2. Статистичні сукупності

Вивчення статистичною наукою масових суспільних явищ оз­начає, що статистичні показники завжди є наслідком узагальнення деякої сукупності фактів. Поняття сукупності у статистиці має ду­же важливе значення. Під статистичною сукупністю розуміють масу однорідних у певному відношенні елементів (явищ, фактів і т. ін.), які мають єдину якісну основу, але відрізняються між собою за певними ознаками.

Під одноякісністю, або однорідністю, розуміють підпо­рядкованість елементів, що складають сукупність, загальному за­кону розвитку або їх закону розвитку або їх однотиповість (на­приклад, інформація про сукупність одиниць господарств, малих підприємств про сукупність одиниць виробленої ними продукції і т. ін.).

Статистична сукупність складається з окремих одиниць (наприклад, у конкретному малому підприємстві є зведення про вид, вантажопідйомність, кількість днів роботи, витрати на ремонт по кожному автомобілю). Такі окремі первинні елементи, або індивідуальні явища, які складають статистичну сукупність, нази­вають одиницями сукупності.

Залежно від мети досліджень однорідність сукупності можна вивчати у різноманітних аспектах розвитку. Так, по молочному стаду корів у господарстві — це породний склад, продуктивність, класність, захворюваність тощо.

Повне уявлення про статистичні сукупності можна мати лише при досконалому вивченні їх ознак. У навчальній літературі найбільш вдало ці питання розкриті в навчальному посібнику І. П. Суслова . Розглянемо це питання в запропонованій автором послідовності.

Статистичні сукупності у сфері суспільного життя можна поділити на дві групи:

1. сукупності, створені самим життям, які утворюють єдність не-чалежно від того, чи підлягають вони вивченню статистикою (на­приклад, вивчення у господарстві сукупності робітників за освітою, віком, участю у громадській роботі тощо);

2. сукупності, утворені спеціально з метою статистичного аналізу (наприклад, сукупності підприємств за видами їх комерційної діяльності, за чисельністю в них кваліфікованих робітників, кількістю унікальних видів вироблюваної продукції і т. ін.).

Як бачимо, сукупностям першої і другої груп притаманна од­норідність, але в першій з них одиниці тісно і реально взаємопов'язані, а в другій досліджувані сукупності можуть бути безпосередньо не пов'язаними між собою.

Таким чином, одиниці статистичної сукупності, утворюючи ра­зом дещо ціле, за рядом своїх властивостей і особливостей відріз­няються між собою. Тобто важливою рисою статистичної сукуп­ності є наявність варіації між її ознаками. Вивчення статистичної сукупності на основі цієї варіації становить важливе завдання ста­тистичної науки.

У формуванні однорідної статистичної сукупності вабливе місце відводиться застосуванню математико-статистичних кри­теріїв. Створення однорідної статистичної сукупності вважається вихідним (і важливим) моментом в організації обґрунтованого за­стосування апарату математичної статистики в соціально-економічних дослідженнях. Тут вирішальне значення має з'ясування специфіки формування однорідної статистичної сукуп­ності у просторовому і часовому розрізах. В умовах, коли рівень забезпеченості технічними засобами недостатній (останнім часом спостерігається занепад роботи машинолічильних станцій і центрів на районному рівні), статистичні сукупності формують малі за об­сягом з наміром подальшого переходу до великих за обсягом. На­приклад, по підсумовуючих показниках у малій сукупності одер­жують нові підсумки за цими ж показниками в більшій за обсягом сукупності. Але такий підхід знижує аналітичні можливості у вико­ристанні статистичної інформації.

Вирішення цього питання можливе лише через створення ав­томатизованих банків даних на всіх рівнях управління народним господарством країни (район, область, країна). У цьому зв'язку особливого значення набувають правила і принципи визначення

статистичних характеристик сукупностей, утворених па підставі об'єднання під сукупностей. Серед таких характеристик слід назва­ти загальну середню, одержану на підставі групових середніх. У та­ких умовах об'єднання статистичних сукупностей знадобиться знання правила складання і розкладання дисперсій (цим моментам присвячені спеціальні розділи посібника). На підставі цього прави­ла виникає нове правило поєднання коефіцієнтів варіації, рівнянь і коефіцієнтів кореляції, рядів динаміки, індексів помилок вибірки і ряд інших методичних нюансів.

Наукові дослідження в цьому напрямі дали змогу знайти за­гальний механізм співвідношення загальних статистичних характе­ристик (по всій сукупності) з локальними, одержаними по частинах всієї статистичної сукупності. З'ясування механізму цих співвідношень принципово важливе для розвитку ряду понять і ка­тегорій статистичної теорії. Зокрема, в даному випадку діє така схема утворення статистичної сукупності: від більшої за обсягом сукупності до меншої і далі — до окремого її елемента.

Таким чином, формування статистичної сукупності передбачає реалізацію одночасно діючих, протилежних один одному прийомів: об'єднання і роз'єднання елементів і частин статистичної сукуп­ності.

Виникає питання: навіщо потрібні такі операції у формуваннях сукупностей? Відповідь міститься у постановці і формулюванні та­ких завдань:

o за встановленими правилами па підставі локальних стати­ стичних характеристик визначити загальні характеристики;

o виходячи із загальних статистичних характеристик сукуп­ності, на підставі заданих критеріїв знайти локальні статистичні ха­рактеристики.

Це все свідчить про важливість категорії «статистична су­купність», адже особливості законів розвитку суспільних явищ ви­магають статистичних методів пізнання досліджуваних сукупно­стей, а шлях цей досить складний і пролягає через методи, які роз­робляє статистична наука.