2.3.4. М’ясо-вовнові породи овець

Серед м’ясо-вовнових порід овець розрізняють коротковні і дов­гововні.

Короткововні вівці характеризуються відмінними м’ясними формами, високою швидкостиглістю та здатністю до нагулу. У них однорідна вовна, здебільшого коротша за 10 см, тонина вовни коливається від 50-ї до 60-ї якості з чітко окресленою звивистістю. До короткововних овець англійського типу належать соутдаунсь- ка, гемпшир, шропшир, оксфордшир, суффольк та ін. До коротко­вовних належать також литовська темноголова, латвійська чор­ноголова, естонська і горьківська.

Гемпшир (рис. 2.17). Порода створена в графстві Гемпшир в Англії на початку XIX ст. схрещуванням місцевих маток з бара­нами соутдаунської породи. Вівці цієї породи великі, мають від­мінні м’ясні форми. Морда, вуха й ноги їх вкриті чорним волосом. Вовна біла, однорідна, має добре виражену звивистість. Швидко- стиглість висока — енергія росту від народження до відлучення становить до 400 г.

Жива маса баранів 100 — 120, маток 65 — 70 кг. Настриг вовни у баранів у фізичній масі 5 — 6, у чистому волокні 3,5 — 4 кг, у ма­ток — відповідно 3 — 4 і 1,8 — 2,4 кг. Вихід чистої вовни 50 — 60 %. Довжина вовни у баранів 7 — 10, у маток 6 — 9 см, тонина 50 — 60-ї якості. Плодючість 116 — 130 ягнят на 100 маток.

Шропшир (рис. 2.18). Породу виведено у графстві Шропшир в Англії у XIX ст. схрещуванням місцевих овець з баранами соут­даунської, а пізніше лейстерської та котсволдської порід. Вівці великі, з міцною конституцією, мають добрі м’ясні якості. Порода шропшир за м’ясними якостями вважається однією з кращих швидкостиглих порід Англії.

Жива маса баранів 80 — 120, маток 65 — 80 кг. Настриг немитої вовни у баранів у фізичній масі 5 — 7, у чистому волокні 3,5 — 4 кг, у маток — відповідно 3,5 — 4,5 і 2,0 — 2,4 кг. Вихід чистої вовни 55 — 60 %. Довжина вовни у баранів 9 — 10, у маток 7 — 9 см, тони­на 50 — 56-ї якості. Плодючість 150 — 175 ягнят на 100 маток.

Вівці породи шропшир використовувались при виведенні лат­війської, естонської та дегереської порід. За межами Англії вони широко використовуються у виробничому схрещуванні для отри­мання м’ясних ягнят.

Латвійська темноголова порода. Створена у господарствах Латвії за період 1920 — 1940 рр. схрещуванням місцевих грубо­вовних помісей із баранами порід шропшир та оксфордшир.

Вівці мають міцний, помітно розвинений скелет і добрі м’ясні форми. Вовна біла, а на голові та ногах покривний волос має коричневий колір. Відрізняються високою швидкостигліс- тю. Ягнята за інтенсивної відгодівлі до 8-місячного віку дося­гають живої маси 45 — 50 кг. Жива маса баранів 100 — 120, ма­ток 60 — 65 кг, настриг вовни — відповідно 6,5 — 7,6 і 4 — 5 кг, довжина вовни 10,5 — 12,5 і 9 — 10,5 см, тонина 48 — 56-ї якості. Вихід чистої вовни 55 — 60 %. Плодючість 140 — 160 ягнят на 100 маток.

Кращі отари овець цієї породи у навчальному господарстві Лат­війської сільськогосподарської академії «Вецауце».

Литовська чорноголова порода (рис. 2.19). Виведена у гос­подарствах Литви за період 1923 — 1934 рр. схрещуванням місце­вих грубововних овець із баранами порід німецької чорноголової, шропшир та оксфордшир з подальшим відбором помісей бажано­го типу та розведенням їх «у собі».

Вовці зовні схожі з місцевими чорноголовими. Голова і ноги вкриті чорним покривним волосом, у рунах вовна білого кольору. Тварини мають добре виражені м’ясні форми, ефективно викори­стовують пасовища. Жива маса баранів 90 — 100, маток 60 — 65 кг, настриг вовни — відповідно 4 — 5 і 3 — 3,5 кг, довжина вовни

9 — 10 і 7,5 — 8 см, тонина 50 — 56-ї якості. Вихід чистої вовни 52 — 55 %. Плодючість 120 — 130 ягнят на 100 маток.

Кращі отари овець литовської чорноголової породи в експери­ментальному господарстві «Байсогала» та в господарствах Пас- вальського району Литви.

Естонські м’ясо-вовнові породи поділяються на темноголо- ві та білоголові. Перші виведено схрещуванням місцевих грубо­вовних овець з баранами породи шропшир, а другі — місцевих грубововних овець з баранами породи шевіот.

Темноголові вівці за будовою тіла та вовновим покривом ду­же схожі з вівцями породи шропшир. Вони дещо більші, ніж біло­голові, але мають коротшу вовну. Жива маса баранів 90 — 100, маток 60 — 65 кг, настриг вовни — відповідно 4 — 4,5 і 3 — 3,5 кг, довжина вовни 8 — 10 і 7 — 8 см, тонина 50 — 58-ї якості. Вихід чис­тої вовни 52 — 55 %. Плодючість 120 — 130 ягнят на 100 маток.

Білоголові вівці зовні схожі з вівцями породи шевіот. Голова і ноги вкриті білим покривним волосом. Жива маса баранів 80 — 90, маток 50 — 55 кг, настриг вовни — відповідно 4,5 — 6 і 3,5 — 4 кг, довжина вовни — 10 — 12 і 8 — 10 см, тонина 48 — 50-ї якості. Вихід чистої вовни 50 — 55 %. Плодючість 120 — 130 ягнят на 100 маток.

Кращі отари естонських м’ясо-вовнових овець у господарствах Вируського та Пайдеського районів Естонії.

До довгововних порід належать вівці типу коридель, яких створено схрещуванням тонкорунних овець з баранами довговов­них англійських порід. Вівці цього типу дають кросбредну вовну відмінної якості і мають високу м’ясну продуктивність. За тони­ною і довжиною вовни займають проміжне місце між мериносами та англійськими довгововними. Довжина вовни цих овець понад 10 см, тонина 50 — 58-ї якості, звивистість чітко виражена, руно добре закрите, штапельної будови.

Овець типу коридель вперше виведено в Новій Зеландії схре­щуванням новозеландських мериносів з баранами лінкольн, лей- стер та бордер-лейстер. Пізніше створювалися породи типу кори­дель в інших країнах. В СНД до типу коридель належать породи північнокавказька, тянь-шанська та радянська м’ясо-вовнова.

Північнокавказьку породу (рис. 2.20) створено на племзаво- ді «Восток» Ставропольського краю за ініціативою К.Д. Філянсь- кого і під керівництвом Б.Н. Філіпова та М.К. Соколова у період 1944 — 1961 рр. схрещуванням маток ставропольської породи з баранами породи лінкольн.

Вівці цієї породи мають міцну конституцію і добре виражені м’ясні форми. Дають кросбредну вовну білого кольору із люстро­вим блиском. Жива маса баранів 100 — 115, маток 55 — 60 кг, на­стриг вовни від баранів у фізичній масі 10 — 12, у чистому волокні 6 — 7 кг, від маток — відповідно, 5 — 6 і 3 — 3,5 кг. Довжина вовни у баранів 12 — 13, у маток 10 — 11 см, тонина 50 — 48-ї якості. Вихід чистої вовни 55 — 65 %. Плодючість 120 — 130 ягнят на 100 маток.

ягнят на 100 маток.

Краще поголів’я овець цієї породи на племзаводі «Восток» Ста­вропольського краю.

Радянська м’ясо-вовнова порода має кілька зональних ти­пів — кавказький, сибірський, казахський та ін. Кавказький тип (рис. 2.21) цієї породи створено у господарствах Карачаєво-Черке-
сії та Краснодарського краю у період 1950 — 1985 рр. складним відтворювальним схрещуванням тонкорунно-грубововних і част­ково тонкорунних маток із баранами породи лінкольн, російською довгововною (ліскінський тип) та північнокавказькою. Помісі першого і другого поколінь бажаного типу розводяться «у собі».

Однією з найважливіших особливостей цього типу є добра при­стосованість до гірських пасовищ та відгінної системи утримання. Жива маса баранів 100 — 120, маток 50 — 55 кг. Настриг вовни у баранів у фізичній масі 8 — 10, в чистому волокні 5 — 6 кг, у ма­ток — відповідно 4 — 4,5 і 2,5 — 2,8 кг. Довжина вовни у баранів 12 — 16, у маток — 12 — 13 см, тонина 50 — 56-ї якості. Вихід чистої вовни 60 — 65 %. Плодючість 120 — 130 ягнят на 100 маток.

Кращі отари цих овець були в колгоспах «Октябрь», ім. XXII з’їзду КПРС, ім. Леніна Карачаєво-Черкесії та «Россия», ім. Енге­льса Краснодарського краю.

М’ясо-вовнова порода (асканійські кросбреди) та асканійський чорноголовий м’ясо-вовновий тип із кросбредною вовною створено наприкінці XX ст. в «Асканії-Нова» (автор — доктор сільськогос­подарських наук П.І. Польська та ін.). Метод створення асканій- ських кросбредів ґрунтується на ступінчастій селекції на основі складного відтворного схрещування відселекційованих напівкров­них лінкольн-асканійських баранів із лінкольн-цигайськими мат­ками, переважно помісей другого — п’ятого поколінь із наступ­ним розведенням «у собі» трипородних помісей бажаного типу на­півкровних із лінкольном і чотирикровних за асканійською та цигайською породами.

Асканійські кросбреди (рис. 2.22). Великі, швидкостиглі, мі­цної конституції вівці з високою вовновою, м’ясною і молочною

продуктивністю. Порода вдало поєднує позитивні якості тварин вихідних популяцій: велику довжину і товщину волокон лінколь­нів, підвищену щільність руна асканійських тонкорунних овець і високу адаптивну здатність цигаїв.

У кращі роки настриг чистої вовни в заводських отарах стано­вить 3,5 — 4,5 кг. Жива маса баранів-плідників 120 — 130, вівцема­ток 65 — 75 кг; настриг чистої вовни — відповідно 8 — 11 і 4 — 6 кг; довжина вовни 18 — 20 і 14 — 15 см; тонина волокон 44 — 48-ї якос­ті; вихід чистого волокна 60 — 70 %. Барани і вівцематки комолі. Середньодобові прирости ягнят 200 — 250, а молодняку 120 — 150 г. У річному віці молодняк досягає 85 — 90 % живої маси дорослих овець. За інтенсивної відгодівлі середньодобові прирости тварин досягають 300 г, а жива маса молодняку у 9-місячному віці 45 — 50 кг. Це найкращий масив кросбредних овець в Україні, що від­повідає світовим селекційним досягненням.

Зони природного районування — Херсонська, Дніпропетровсь­ка, Одеська, Житомирська, Чернігівська, Волинська, Рівненська та інші області. На кросбредів припадає близько 4 % загальної кількості овець в Україні. Провідні племзаводи — «Асканія-Нова» і «Маркеєве» Херсонської області.

Асканійські чорноголові вівці (рис. 2.23). Великі багато­плідні, міцної конституції, швидкостиглі з добре вираженими м’ясними формами.

Барани-плідники комолі, жива маса їх 122 — 137, вівцематок 72 — 80 кг. Плодючість 140 — 160 ягнят на 100 маток. Вовна біла, однорідна, має чітку звивистість. Руно штапельної і штапельно-

косичної будови. Тонина вовни 46 — 48-ї якості. Настриги вовни в чистому волокні від баранів 7,6 — 8,1, від маток 3,5 — 3,7 кг, дов­жина — відповідно 16 — 18 і 14 — 16 см. М’ясна швидкостиглість ягнят висока: в 4 — 5-місячному віці у них формуються зрілі туш­ки масою 15 — 23 кг, забійний вихід — 47,8 — 54 %.

Асканійські чорноголові вівці з відмінно вираженою м’ясністю є цінним генетичним матеріалом для промислового схрещування з метою виробництва високоякісної ягнятини.

В Україні існує також північноукраїнський (харківський) тип кросбредів, створений у Сумській та Харківський областях під керівництвом учених О.П. Дерев’янко та І.О. Світличного схрещуванням вівцематок породи прекос і баранів породи ромні- марш (аргентинський).

Вівці цього типу невеликі, вирізняються високою швидкостиг- лістю і дають напівтонку кросбредну вовну 50 — 58-ї якості. Жива маса баранів 85 — 90, вівцематок 53 — 55 кг, настриг вовни у фізич­ній масі — відповідно 9 і 5 — 5,5 кг, довжина вовни — 12 — 14 і 10 — 12 см, у ярок 14 — 16 см. Вихід чистої вовни 58 — 60 %.

У Дніпропетровській області під керівництвом професора В.Т. Шуваєва створено кросбредний масив овець на основі маток асканійської тонкорунної породи і баранів породи новозеландсь­кий коридель. Кращі отари були в радгоспах «Руно» і «Вперед» Дніпропетровської області.

В Одеській області під керівництвом професора В.К. Чепур створено масив кросбредів на основі використання баранів аска- нійських кросбредних типів і маток цигайської породи. Основне стадо було в КСП «Надія» Одеської області.

У Чернівецькій області у господарствах Новоселицького райо­ну Т.О. Чорномиз (Чернівецька дослідна станція) створив отару кросбредних овець схрещуванням вівцематок цигайської породи і баранів чорноголового асканійського типу.

У держплемгоспі «Руно» Сумської області під керівництвом B.C. Сухарльова (Харківська державна зооветеринарна академія) створено і апробовано лебединський коридельний тип м’ясо-вовно- вих овець схрещуванням вівцематок породи прекос з баранами ас- канійських кросбредів, харківських кросбредів і породи полварс. Вівці цього типу відповідають вимогам до коридельних овець.

Усі кросбредні типи і отари овець затверджені як нова аска- нійська м’ясо-вовнова кросбредна порода овець України.