3.3. Овчини

Овчини — це шкури дорослих овець і молодняку після 4 — 6-мі- сячного віку. У них є два головних компоненти: шкура і волося­ний покрив. З цими характеристиками, особливо із специфікою волосяного (вовнового) покриву шкур, пов’язані всі позитивні яко­сті та вади овчин, система їхньої оцінки, консервування, переробки й остаточного призначення та використання. За комплексом ознак найбільш доцільного використання овечих шкур у системі переробки і для потреб населення овчини поділяють на три категорії: шубні, хутрові та шкіряні.

Шубні овчини. Це шкури овець з неоднорідною вовною. Ви­користовують їх для виготовлення шубних виробів — дублянок, кожухів, бекеш, кожушків, жилетів, які шиють переважно воло­сяним покривом всередину (за винятком комірів до шубних виробів). За породними особливостями шубні овчини поділяють на три групи: романівські, російські і степові.

Романівська є найкращою шубною овчиною у світі: пух довший за ость (м’яка на дотик, гарна поверхня овчини завдяки наявності завитків пуху над остю), сіро-блакитний колір (поєднання білого пуху й чорної ості), товста й пружна ость (стійкість проти зминан­ня і звалювання вовнового покриву овчин), добра густота вовни, тонка, міцна, щільна й легка міздря. Розрізняють пояркову овчи­ну (молодняку 5 — 6-місячного віку, основна товарна продукція) і овчину дорослих тварин, які залежно від якості волосяного по­криву поділяють на три групи.

До російських овчин відносять шкури від решти грубововних порід овець. Вони відрізняються значною кількістю пуху й від­носно тонкою остю, значно кращі за степові овчини. Шубні овчи­ни за довжиною вовни поділяють на вовнові (понад 6 см), напів- вовнові (від 2,5 до 6 см) і низькововнові (від 1,5 до 2,5 см).

Для степових овчин характерна значна кількість пуху та ба­гато грубої ості й мертвого волосу. Вони великого розміру, важкі (одержують від курдючних та дорослих каракульських овець).

Хутрові овчини (цигейки) — шкури овець з однорідною вовною, які використовують для виготовлення хутрових виробів (шуб, манто, дублянок, комірів, головних уборів, пальт), шиють переважно хутром назовні. За породними особливостями їх поділяють на тонкорунні, напівтонкорунні і напівгрубі, а за до­вжиною вовни — на вовнові (більш як 3 см), напіввовнові (від 1 до 3 см) і низькововнові (від 0,5 до 1 см). Залежно від наявних вад на різних ділянках шкури хутрові овчини поділяють на чо­тири сорти.

Шкіряні овчини — не придатні для виготовлення шубних і хутрових виробів шкури, з яких знімають волос і використовують їх для виготовлення рукавичної лайки, взуттєвої замші, хромової, шевро, галантерейної та підкладкової шкіри.