Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.1. Організація стриження овець

Стриження овець — найбільш відповідальний виробничий процес у вівчарстві. Від його організації та проведення залежить якість вовни, а отже, результат роботи вівчарів протягом року. Щоб запобігти втратам вовни і зниженню її якості, потрібно пра­вильно визначати строки стриження, які залежать від природно- кліматичних умов і породи овець. Наприклад, тонкорунних і на­півтонкорунних овець, які мають однорідну вовну, стрижуть один раз — у травні — червні, грубововних — двічі: навесні і восени. Овець романівської породи стрижуть зазвичай тричі на рік. Мо­лодняк, призначений для реалізації на м’ясо, стрижуть за два місяці до його реалізації, щоб вовна на ньому встигла відрости на 2 — 3 см і овчина відповідала вимогам хутрової чи шубної.

Не можна запізнюватись зі стриженням, оскільки грубововні вівці в сезон линяння втрачають багато вовни, а в тонкорунних і напівтонкорунних вона звалюється і дуже засмічується бур’яна­ми, що знижує її якість. Особливо важливо вчасно постригти ма­ток, оскільки нестрижені погано пасуться, втрачають вгодованість і до осіменіння приходять непідготовленими.

За правильної організації стриження овець триває у господар­стві 10 — 15 діб.

Готуючись до стриження, не пізніш як за місяць до його почат­ку в господарстві складають план стриження, в якому зазначають календарні строки, місце стриження, кількість стригалів і підсоб­них робітників, потребу в інвентарі та обладнанні (електростри­гальні та гострильні апарати, відра, тази, рукомийники, рушни­ки, тара для пакування вовни, преси, фарба і трафарет для мар­кування кіп, ваги для зважування рун і кіп). Стригальний пункт має бути забезпечений протипожежним обладнанням (вогнегас­ники, бочки з водою, ящики з піском, відра, багри, вологий бре­зент). У плані стриження овець передбачають також організацію і проведення профілактичного купання їх. Складають графік над­ходження овець на стриження по отарах.

Підготовка стригального пункту. До початку стриження овець треба правильно підготувати стригальний пункт. Якщо в господарстві більш як 5 тис. овець, слід мати типовий стригаль­ний пункт з комплектом технологічного обладнання, яке дає змо­гу повністю механізувати працю робітників, зайнятих на стри­женні. Якщо такого пункту немає, під нього потрібно на час стриження обладнати кошару, в якій утримується молодняк. З неї видаляють гній, дезінфікують приміщення, білять, установ­люють спеціальне обладнання. У кожному стригальному пункті мають бути приміщення для стриження овець та класирування вовни, навіс для утримання овець перед стриженням, система базів для стрижених і нестрижених овець.

Для стригаля підбирають просторе, світле, сухе приміщення з доброю природною або штучною вентиляцією. Якщо господарство має багато овець і для стриження обладнується один укрупнений стригальний пункт, його потрібно розміщувати в такому місці, щоб зручно було підганяти отари і поряд були водопій, пасовище і приміщення для укриття овець від негоди в перші дні після стриження. Обладнання встановлюють так, щоб можна було ство­рити максимум зручностей для стригаля, класирувальника та інших робітників. На пунктах лінії руху овець і вовни не повинні перетинатися. Бази для нестрижених і стрижених овець розмі­щують поруч із робочим місцем стригалів. Ваги для зважування рун установлюють поряд із конвеєром для рун і з класируваль- ним столом. Це дає змогу запобігти великим переходам при пода­ванні рун на зважування і класирування.

Підготовка овець до стриження. Овець до стриження готу­ють за 1 — 1,5 місяця: випасають на добрих пасовищах, щоб підви­щилась їхня вгодованість, оскільки тварини з низькою вгодованіс­тю і сухою нежиропітною вовною важко стригти — утворюється ба­гато січі, бувають порізи шкіри, вовна має низьку якість. У період підготовки до стриження підстригають брудну вовну на хвості, зад­ній частині ніг і голови. За 24 год до стриження припиняють годів­лю овець, протягом 12 год не дають води. Стриження овець з на­повненим шлунком призводить до значного забруднення вовни калом і сечею, у тварин може навіть статися заворот кишок.

Не можна стригти овець з мокрою вовною, оскільки під час зберігання така вовна можна нагріватися, навіть самозайматися і втрачати свої цінні якості. Щоб запобігти впливу на вовновий по­крив тварин дощу й роси, на ніч перед стриженням їх заганяють до закритого приміщення.

Насамперед стрижуть овець з гіршою якістю вовни, щоб стри­галі мали змогу набути навичок, потім — маток, у яких ще не відлучені ягнята, молодняк, валахів, баранів-плідників. Якщо в отарі є вівці з тонкою і грубою вовною, стрижуть передусім грубо­вовних, аби вони не полиняли, потім — помісних і наприкінці — тонкорунних овець, у яких немає линьки. Перед стриженням тонкорунних овець стригальний пункт ретельно прибирають, щоб не засмічувалася тонка вовна грубим волосом.

Методи стриження. Тривалість і якість стриження залежать від методу його проведення і кваліфікації стригалів. Нині у вів­чарстві нашої країни застосовують два методи стриження: швид­кісний і на стелажах. Найбільш поширене стриження на сте­лажах. При цьому робоче місце стригаля влаштовується на спе­ціальних столах з висотою 0,6 — 0,8 і шириною 1,5 м та різною до­вжиною. Овець для стриження подає підсобний робітник, стри­галь вкладає їх на столі на лівий бік спиною до себе і стриже спо­чатку груди й черево, потім — задні та передні ноги і правий бік. Перевернувши вівцю на правий бік, він зістригає довгими рухами машинки вовну з лівого боку за хребет. Протягом робочого дня цим методом стригаль обстригає 30 — 40 овець.

Застосування швидкісного методу стриження дає змогу ско­ротити кількість робітників, зайнятих подаванням овець, оскіль-


ки стригаль сам бере вівцю (рис. 7.1). Продуктивність його праці при цьому підвищується до 50 — 60 голів за зміну. Кращі стригалі- швидкісники обстригають 80 — 100 голів за зміну і більше, затра­чаючи на стриження однієї вівці 2,5 — 3 хв. Чемпіони світу зі швидкісного методу стриження обстригають одну вівцю за хвили­ну. Швидкісний метод ґрунтується на знанні анатомії овець.

Швидкісним методом тварин стрижуть на підлозі. Вівцю садять на крижі спиною до стригаля так, щоб задніми ногами вона не від­чувала підлоги. Стригаль фіксує її ногами і вільною від машинки рукою. Стриження він починає з черева і задніх ніг, потім рухом машинки знизу вгору обстригає вовну від грудей до підборіддя. Після цього стриже голову, шию, передніноги і, вклавши вівцю на правий бік, швидкими рухами на повний захват машинки стриже лівий бік, виходячи за хребет. Потім садить вівцю на крижі і об-

Рис. 7.1. Стриження вівці:

а — черева; б — внутрішнього боку задніх ніг; в — заднього боку лівої задньої ноги; г — крупа і хвоста; д — голови; е — шиї; є — потилиці; ж — лівого боку шиї; з — лівого плеча; и — лівого боку; і — довгі проходи; ї — закінчення стриження

голови


стригає рухами згори донизу правий бік. Після закінчення стри­ження вівцю відправляють на баз для стрижених овець.

У різних зонах і областях швидкісний метод застосовують по- різному. Він забезпечує високу якість роботи, проте потребує ви­сокої кваліфікації і міцного здоров’я стригаля.

Нині вітчизняні й зарубіжні вчені працюють над тим, щоб ви­користовувати для стриження овець лазерні установки або спеці­альні хімічні препарати (циклофосфамід), які спричинюють ли­няння тварин, при цьому вовну збирають, використовуючи попо­ни для овець.

Важливим у процесі стриження є контроль за його якістю, об­лік і зважування рун, організація праці всіх категорій робітників, зайнятих на стриженні. Щоб домогтися високої якості стриження, потрібно оплату праці стригалів поставити в залежність від якості зняття вовни з вівці. На стригальному пункті треба щодня вести облік індивідуально по кожному стригалю: скільки голів обстри­жено, скільки отримано вовни, якої якості, як проведено стри­ження, скільки допущено на руні розривів, наявність у ньому січ­ки, порізів на вівці. Щодня підводять підсумки роботи пункту, щоб усунути виявлені недоліки.

Овець після стриження оглядають, підрізають, якщо потрібно, відрослий зайвий копитний ріг, змащують креоліном або іншими дезінфікуючими речовинами порізи, спричинені стриженням.

На пасовище овець виганяють наступного дня після стрижен­ня. В день стриження їх годують і напувають у приміщенні поряд

із стригальним пунктом. Обстрижених овець протягом першого тижня оберігають від переохолодження та сонячних опіків, тому не відганяють далеко від приміщень і тіньових наметів, щоб у разі потреби вони мали змогу укритися від негоди або пекучого сонця. Після стриження овець купають для профілактики воль­фартіозу й корости.