Постійне зростання вимог до якості і надійності виробів зумовлює створення нових методів розмірної обробки та застосування технологій, які забезпечують підвищення стійкості деталей до зношування, корозійної стійкості до дії агресивних речовин та покращання інших експлуатаційних показників. До таких методів обробки, які вже знайшли досить широке застосування в сучасному машинобудуванні, належать електрофізичні та електрохімічні методи обробки.

Значною перевагою цих методів перед різанням є:

• можливість обробки профілів складної форми копіюванням форми інструмента;

• здатність до обробки матеріалів будь-якої твердості і в’язкості;

• можливість обробки криволінійних і спіральних отворіа виконання дуже малих отворів, вузьких і глибоких шліців;

• відсутність спотворень структури матеріалів, з яких виготовляють деталі;

• можливість використання інструментів, які поступаються за міцністю матеріалам, що піддаються обробці;

• підвищення продуктивності праці та спрощення обладнання при обробці особливо складних профілів деталей.

Всі види електрофізичних та електрохімічних методів обробки можна поділити на такі категорії: електророзрядні, електрохімічні, ультразвукові, променеві та комбіновані.

В усіх цих методах обробки зняття припуску відбувається за рахунок електричної або хімічної ерозії, а отже, загальним недоліком методів обробки, які розглядаються, є суттєве підвищення енергоємності процесів. Але з економічного погляду цей недолік повністю виправдується підвищенням продуктивності праці та наявності можливості автоматизації виробничих процесів. Вважається, що техніко-економічний ефект від застосування фізико-хімічних методів обробки полягає в тому, що час обробки фасонних поверхонь зменшується в 2 - 3 рази, а складних - в 5-10 разів порівняно з обробкою різанням.