7. Юрій Зарубський

Посланіє до духовного сина. З іменем зарубського монастиря, який щез по татарськім нападі, зв'язана літературна пам’ятка правдоподібно XII ст. „Повч’Ьнье кь духовному чаду“ („Повчання для духовного сина“) монаха цього монастиря Юрія (Георгія). Повчання написане для молодого хлопця, що забажав мати Юрія духовним провідником. Юрій повчає його пам’ятати про смерть і про те,що готує вона людині, зробити в серці місце божому страхові, любити Бога, прикрашувати себе покорою, милосердям, опікою сиріт і вдів, любити всіх, зберігати таємниці приятелів, вистерігатися обмови, берегтися клятьби й заздрості. Тут чернець виступає проти світських забав того часу, проти скоморохів, весельчаків і музикантів, яких не радить пускати до хати, а заступити гуслі Псалтирею та й повістями й повчаннями святих отців, що потерпіли за Бога. Виступає проти балакучості й почасти проти філософії, вказуючи на найвище християнське подвижництво.