Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Паломництво на Україні. З релігійно-моральних понук вийшли й літературні описи паломнйчих подорожей. Ново-навернених християн збирала охота власними очима побачити місця, які були ареною старозавітних і новозавітних подій. Думали, що на тих місцях їх молитва матиме особливе значення. Подорож до святої землі була в ті часи тяжка й наражена на багато небезпек; зважувалися на неї звичайно тільки люди кріпкої будови тіла й то не поодиноко, а більшими чи меншими гуртами. Антоній Печерський ходив на Афон і звідти приніс на київські гори зразок чернечого життя. За Ізяслава відбув подорож до Єрусалима й Царгорода Варлаам, зразу печерський монах, пізніше ігумен монастиря св. .Димитрія. Такі подорожні по святих місцях Сходу . називалися звичайно паломниками, бо з Єрусалима вертали вони з пальмовими галузками на доказ і пам’ятку, що ходили до святих місць, називалися також „пилигримами“ від перекрученого латинського слова „регентів“ або „каліками“, правдоподібно від грецької обуви „каліга“.

Звичай такого подорожування поширився так дуже, що в XII ст. вийшла заборона подорожувати, а в XIV ст. ця заборона була повторена. Цьому звичаєві завдячуємо один з найцікавіших і найпопулярніший пам’ятник нашої давньої літератури, .переложений в XIX ст. на французьку, грецьку й німецьку мову для наукових дослідів, а саме „Житє і хоженє Данила русьския землі ігумена“ або „Паломник монаха Данила, оповідання про подорож до Єрусалима, і про міста, і про сам город Єрусалим, і про чесні місця, що лежать коло цього городу, і про церкви святих“ або „Книга названа Подорожник“ (Странникь).

Походження автора. Про автора цього опису його подорожі до Єрусалима не маємо жодних вісток. Навіть не відомо, в якім монастирі був він ігуменом. На підставі згадок-про Снов можна здогадуватися, що походив з Чернігівщини, бо Снов пливе в північно-західній частині Чернігівщини, випливаючи з-під Стародуба та впадаючи до Десни, дещо вище Чернігова. З Снов’ю порівнює він ріку Йордан:

Ріка Йордан тече бистро, а береги має з того боку дуже круті, а з цього низькі; всща ж дуже мутна й солодка, й не можна досита напитися, п’ючи цю святу веду; нема від не! ні болю, ні не шкодить вона череву людини. В усім Йордар подібний до ріки Снови, й щодо ширини, й щодо глибини, й вельми круто та бистро тече, як1 ріка Снов. А завглибшки є > вона чотири сажні серед самої купілі, як. вимірив я і. досвщчив сам собою, бо я перебрів на. другий бік Йордану й багато проходжувався по його березі; а завширшки Йордан, як Снов при горлі. А єсть по цім боці Йордану напроти цю купілі немов ліс невисоке дерево, подібне до верби, й вище тої купілі на березі Йордану стоїть немов лози багато, але це не є,.я наша лоза, тільки подібна немов до чагарнику; а єсть багато тростини; має оболоння, як ріка Снов. Звірят тут є багато й диких свиней є незчисленна сила, й багато леопардів, єсть тут і льви.

Патріотизм автора. Що Данило був українцем, це доказує й те, що згадуючи на чужині- про Батьківщину, він називає по імені головно українських князів. Як великий патріот він ніколи не забував своєї рідної землі. Він поминав „князів і княгинь, єпископів і ігуменів, бояр і всіх християн“ рідного краю, слава й добро якого все стояли у нього на першім місці. З утіхою рповідає він, як завдяки дозволові короля Балдуїна він завісив над Господньою могилою лампу від усієї української держави.

„Я, мізерний, пішов у велику п’ятницю о першій годині пополудні до князя Балдуїна, — оповідає Данило, — й поклонився йому до землі. А він, бачачи мене, як я кланяюся, прикликав мене до себе з любов’ю і сказав мені: Чого хочеш, український ііумене? Пізнав йін мене добре й любив мене дуже. Я ж відповів йому: Пане княже; прошу тебе, ради Бога та для українських князів хотів і я поставити лампу над Господньою могилою за всіх наших князів і за всю українську землю, за всіх християн української землі. ,1 тоді ж князь повелів мені поставити лампу й радо ігіслав мене до мужа свою найкращого до економа св. Воскресіння і до того, хто тримає Господню мопиіу. Повеліли мені обидва, економ і ключар Господньої могили, принести свою лампу з оливою. Я поклонився їм з великою радістю і, пішовши на торг, купив велику шкляну лампу й налив чистої

оливи без води та приніс до Господньої могили, коли вже був вечір. 1 попросив я того ключара, і він відчинив мені двері Господньої могили й повелів мені виступити з каліг і увів мене босого в Господню могилу — і я поставив своїми грішними руками в ногах, де лежали пречисті ноги Господа нашого куса Христа — й обцілував я з любов’ю і зо сльозами це святе й чесне місце, де лежало пречисте тіло Господа нашого... 1 вийшли ми з святої могили з великою радістю і пішли кождий до своєї келії". Далі він оповідає про чудо, як огонь зійшов у велйкодну ніч і запалив - лампу від української землі, коли тим часом з латинських ламп жадна не-засвітилася.

Час подорожі Докладніше, ніж автора, можна означити час подорожі Данила. Ця подорож відбулася тоді, коли свята земля попала в руки хрестоносців. Данило .оповідає, що свою подорож до Тиверіядськош озера він відбув, скориставшись походом єрусалимського короля- Балдуїна на Дамаск, отже, між 1106—1108 рр. На той час і припала подорож ііумена Данила, що, як виходить з опису цієї подорожі, був глибоко релігійною людиною, цікавою і привиклою до докладних вісток.

Роздобування вісток. У святій землі Данило прожив довший час, а саме в Єрусалимі шістнадцять місяців, а взагалі в Палестині два роки. Маючи потрібні грошові засоби, він подбав про добрих провідників, щоб могли добути найвірніші й найдокладніші вістки. Про старенького монаха монастиря св. Сави Данило з подякою згадує в своїм описі подорожі. „Я, негідний ігумен Данило, — говорить автор,— прийшовши до Єрусалима, прожив шістнадцять місяців у лаврі св. Сави й потім міг походити та розглянути всі його святі місця. Тому, що не можна без доброго провідника й без язика пізнати та бачити всі святі місця і що у мене було дещо моїх мізерних засобів, я давав' з того людям, котрі добре знали всі святі місця в місті й поза містом, щоб усе мені добре показали, — так це й було. ! дав мені Бог знайти в лаврі мужа старого літами й вельми книжного. 1 цьому святому мужеві Бог вложив у серце полюбити мене мізерного й він добре показав мені всі ті святі місця і в Єрусалимі і в усій тій землі“...

Подорож Данила починається і закінчується Царгородом. Та обставина, що подорож починаються і закінчується Царгородом, викликає, деякий сумнів щодо оригінальності її опису. Чейже Данило починав її з української землі, а про свою дорогу з України він нічого не говорить. До будучого дослідника належить ствердити, який грецький опис святої землі став підставою Данилового опису.

Щойно тоді можна буде ствердити ступінь оригінальності Данилового твору.

Зміст. Його твір по свому характеру — це денник подорожі з докладним описом бачених місцевостей і пам’яток. Рідше висловлює автор пережиті почування. Головно цікавиться, він тими предметами, котрі мають релігійне значення, на політичні події -Палестини сливе не звертає уваги. Добра прикмета його праці це простота, хоч, правда, через те його денник виходить сухий.

Це є опис усієї святої землі. В топографічнім порядку він описує Єрусалим і близько коло нього святі місця, далі святі місця давньої Галілеї разом з деякими місцями Сірії. На закінчення він подає оповідання „про святе світло, як юно сходить з неба на Господню могилу“. З подорожі до святої землі він згадує остров Родос, зазначаючи, що на той острів був засланий згадуваний у „Слові про похід Ігоря" Олег Гориславич. На острові Кіпрі Данило бачив кипарисовий хрест, що силою духа тримався на повітрі; Данило поклонився йому.

Легендарний і апокрифічний елемент в описі Досить часто вдирається в писання Данила легендарний і апокрифічний елемент; звідсіль походить високий літературний інтерес цього пам’ятника. Осередок цих оповідань творить особа Ісуса Христа. Незгідно з євангельськими текстами маги складають поклін дволітньому Христові в печері; Ісус власними руками ховає Йосипа Обручника; в хвилю хрещення Христа Йордан повертається в противну сторону; в печері випробовує чорт Христа, в печері зраджує його Юда. Данило оповідає, що бачив камінь, під яким лежала „голова первосотвореного Адама“; в камінь у щілину був устромлений хрест і, коли Христос висів на хресті та з його тіла стікала кров, вона обмила голову Адама й разом з нею гріхи всього людства і т.д. Цілий ряд оповідань торкається Богородиці. Взагалі в своїм описі Данило не пропустив жадного місця або предмету, які чимсь зазначилися в старім або новім завіті.

Пізніша доля опису подорожі Написаний дуже просто та ясно, опис подорожі Данила був доступний навіть малограмотним читачам' давньої України та східного слов’янства взагалі. Звідсіль і походить його незвичайна популярність і зацікавлення ним, про що свідчать близько сотні його списків, з яких найдавніші походять з XV ст. Ці списки творять чотири редакції, з яких дві повніші, дві інші це скорочення найдавнішого списку.

Опис подорожі Данила мав великий вплив на все пізніше паломницьке письменство. Окремо він дуже рідко стрічається в рукописах, а сливе все в збірниках. Вивчення цих збірників показує, що в XV ст. й давніше цей опис був підручником для паломників, в XVI ст. побіч дотеперішнього значення прибирав значення історичного писання.Це значення задержав за собою протягом XVII й XVIII ст., щоб в XIX ст. викликати наукову цікавість д о себе.

Заголовок „Житія і ходження“ пішов звідти, що твір Данила увійшов у давній список Четьїх-Миней, між іійшім і в Четьї-Минеї митрополита Мдкарія, наслідком чого Данила прийняли за святого. В переробці увійшов твір Данила в збірник Дмитра Тупталенка з і704 р.

Історичне значення. Важне також історичне значення писання Данила, бо дає багатий матеріал для характеристики зносин давньої України з заграницею і вістки про життя чужих народів та стверджує документально один з тих шляхів, котрими йшли чужі впливи, в данім разі легендарно-апокрифічні мотиви, на давню Україну.