Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Найдавніша згадка про народні пісні Крім колядок мали українці в тих часах різні роди інших пісень. Найдавнішу згадку щодо цього маємо про похоронні пісні й голосіння. Ця згадка походить з X ст. Арабський письменник Ібн-Фодлан бачив похорони руса й оповідає, як при цих похоронах згинула молода дівчина, що була невільницею покійника. Останні дні свого життя була вона дивно весела: „дівчина пила кожного дня і співала весела й утішена“. Наблизився час похоронів. Тоді підняли її на стілець, де лежав покійник. Прийшли мужчини з щитами й кійками та подали їй кухлик з гарячим напитком. Вона заспівала над ним і випила його. Товмач пояснив Ібн-Фод-ланові, що вона попрощалася з своїми товаришками. Потім дали їй другий кухлик, який вона взяла й заспівала довгу пісню.

Сліди старовини в народних піснях. Пісня не розлучалася з веселістю. Коли бенкетували, тоді заводили ігри, танці, музику та співали пісні. Пісні співали при всіх важніших випадках людського життя, головно на весіллях і на похоронах. У весільних піснях стрічаємо багато слабих відгомонів української старовини. В таких словах весільних пісень, як „будемо бити да воювати, Марієчки не давати“ або

Приладь, приладь, Марисю, до стола, 

обступили боярчики довкола, 

кіньми грають, двір рубають, 

шабельками витинають, 

Марисуні шукають і т. д. 

бачимо сліди колишнього поривання дівчат, а саме в обороні молодої її родом від роду молодого, в збройній боротьбі між ними та в погоні матері й роду молодої за забраною боярами молодою, про що саме часто згадують українські весільні пісні.

Крім поривання другою основною формою шлюбу було купування жінки. Маємо виразні згадки в наших весільних піснях про те, як рід молодого торгує доньку у її матері та брата й купує її за гроші та дарунки, наприклад:

Ой, темно, темно в полі,

темніше на дворі,

там бояре ворітечка обняли.

Вийди, мати, й питай; коли торгують, — 

то продай, чорни! чобіточки вимовляй...

Про брата співає пісня, щоб сів на крісло й домагався сам „собі червоного від пана молодого“, бо хто „червоним брязне, той собі дівку візьме“. Інша пісня співає, що

татарин, братик, татарин, 

продав сестру за таляр, 

русу косу за п’ятак, 

біле личко пішло й так.

Відгомін патріархального чи матріархального родового ладу бачимо в таких піснях, як:

Ой, роде, роде багатий, 

подаруй товарець рогатий: 

ви дайте, таточку, волики, 

а ви, мамонько, корову, 

а ви дайте, братчики, баранці,

а ви дайте, сестрички, ягнички, 

ви, далекий родочку, червоні і т. д.

Так само обстанова князівсько-дружинного життя малюється у весільних піснях. Що більше, сам весільний обряд перетворився на ці князівсько-дружинні мотиви, бо молодий і молода виступають як князь і княгиня, окру-жені боярами, з старшими боярами на чолі, й численною дружиною.

Згадки про Романа Великого. І в інших піснях маємо згадки з дотатарських часів. Так, одна гагілка співає про Романа Мстиславича. Співають її, бавлячись у „воротаря“.

Є це діалог між двома партіями. Одна з них називає себе „людьми князя Романа, цашого пана“, й везе з собою „мизинне дитятко у сріблі, у злоті, на золотім кріслі“, друга з огляду на неприсутність князя Романа береже Кгіста, до якого приїздять ті люди, й на їх пояснення пускає їх до міста. Під „мизинним дитятком“ треба правдоподібно розуміти малих сиріт князя Романа.