10. Книжний засіб
Книжний засіб першої половини XVI ст. Ця пам’ятка ритмічної будови походить з-перед середини XVI ст. і бажання автора, щоб Острозький побідив сильні татарські війська, й сам спосіб вислову цього бажання в’яже його твір з творами, які зродила козаччина в формі свого епосу — дум. Це вже входить в обсяг середньої доби української літератури.
Тимчасом на закінчення огляду давньої доби варто поглянути, який книжний засіб передав п’ятнадцятий вік шістнадцятому. Покажчик цього засобу подає нам опис бібліотеки Супрасльського монастиря. Його заснував на початку XVI ст. митрополит Йосип Солтан і заложив заразом монастирську бібліотеку, постягавши книги з різних місць української й білоруської землі. В 1557 р. зладжено каталог цієї бібліотеки. В цім описі при низці книжок зазначено, що це „старі“ книги, отже, походили з першої третини XVI ст., далі йшли нові книги, зібрані від 1532 р., й найновіші, що потрапили до бібліотеки вже по її описі.
На 215 скаталогованих книжок було близько 50 чисто церковно-богослужебних: євангелій, апостолів, псалтирей* часословів, тріодей, єрмолоїв, октоїхів, служебників, молитовників тощо. Значну рубрику займають толкування Святого Письма: євангелій, апостолів, псалтирей, апокаліпсіса та служби. З назв старозавітних книг виходить, що повної „Біблії не було до часу виходу з друку Скоринової “Біблії*. З писань св. отців є тут рад збірників проповідей Івана Золотоустого, Григорія Богослова, Василія Великого, писання Діонисія Ареопагіта, Кирила Єрусалимського. Івана Синаїта, Григорія Двоєслова, Єфрема Сирина, Ісааіса Сирина, Івана Дамаскина, Теодора Студита, Івана Антіо-хщського, Григорія Синаїта, листи Кирила на Юліяна, Григорія Амиритського „на Ервана“, авви Доротея, моралістичні збірники Антіоха й Никона, Діоптра монаха Пилипа* Містить спис і багато збірників повчань, уложе-них систематично з різних авторів, г релігійно-моральних підручників з житій і повчань, наприклад учительні євангелія, систематичні збірки повчань, прологи, минеї, патерики, між ними й „Києво-Печерський Патерик“, дві книги житій святих Метафраста, житія Івана Богослова, Івана Золотоустого, Паісія, Атанасія Афонського й інші. Далі було тут кілька канонічних книг, один збірник релігійне» полеміки з латинянами, а з легендарно-апокрифічного й повістевого письменства два примірники повісті про Варлаама й Йоасафа, житіє Андрія Юродивого, Василія Нового, Завіти дванадцяти патріархів. В одному збірнику разом з повістю про Варлаама й Иоасафа було також „Ходжбння Данила“, другий твір оригінальної української літератури побіч „Києво-Печерського Патерика“. З історичних книг були тут історичні біблійні книги, „Палея“, „Пл&неніе єрусалимское“, „Временник, із Константинова временника виписан“ і „Книга Царственник з літописцем“, а природничу літературу заступав Козма Індикоплов.
Каталоги інших бібліотек мало в чім доповнюють цей спис бібліотеки Супрасльського монастиря.
Характер цього книжного засобу як причина занепаду літературної творчості. Правда, довга низка цих книжок, але все-таки поза „Києво-Печерським Патериком“ і Данилом Паломником він веде нас властиво туди, звідки ми вийшли, до перекладного письменства, розуміється, доповненого придбанням також пізніших віків. До того це письменство вкрай одностороннє й далеке від пекучих потреб життя. 1 в цій односторонності тодішнього книжного й тим самим освітнього засобу, в береженні церковної традиції перед усякими сторонніми впливами, головно західними, в страху перед боротьбою і тим самим в недостачі ініціативи для організації та громадської й політичної діяльності криється причина занепаду оригінальної творчості, наслідком чого тим буйніше процвітала ком* піляційна робота. Справа пішла на краще щойно тоді, коли Україну обхопив рух оновленого життя в Західній Європі.