12. Збірник писань Вишенського
Підгорецький рукопис. Твори Вишенського здобули широку популярність, православні пересилали їх з одного гуртка до іншого, переписували й читали на спільних зібраннях. Коли з часом назбиралася більша кількість писань Вишенського, творилися _з них збірники з яких дійіїшгтцгітс^дві редакції, одна в підгорецькім рукописі з петербурзької Публічної Бібліотеки, а друга в рукописі Царської збірки в Рум’янцівськбму Музеї. Старшою редакцією є та, котру маємо в підгорецькім рукописі п.н. „Книжка Іоанна мниха Вишенского, от святьія Афонскія горы в напоминаніе всЬхъ правослДвныхь христіань Братствам, и всЬмъ благочестивым в Малой Россіи, в КоронЬ Полской жителствующим иноческаго чина общежителем, архимандритом и священноиноком и честным монахом и інокиням, всЬм сестрам нашим, и прочіим тщателем церковным" і т. д. Можна здогадуватися, що вихід у світ його послання в острозькій збірці піддав Вишенському думку впорядкувати цю книжку.
Свою „термину о лжи" радив переписати начисто й іншим всім дати про це знати, очевидно, найкраще друком. Підписався тут так:
В грішницех од всіх нервіший, во злобі од всіх прелукавійший, в страстех од всіх безчестнійший, в злонравії од всіх богатший, в вірі же од всіх не' менший і в покаяні? не послідніший спасенія вашого вам істинний желатель.
Далі зазначено, що посилає своє писання з Афонської гори. Після змісту дає поради, як читати в гуртку, а як одинцем.
Дальші писання Вишенського. Увійшли, сюди усі досі обговорені речі Вишенського крім першого послання до князя Острозького та, крім того, дві малесенькі статейки: „Загадка філософам латинським, ляцьким, також і молодцям білобородим українським, що слідом за ними погналися з спокусного лакомства" й „Слід осягнення і вивчення мистецтва, яке приводить до пануючої, безсмертної і вічної правди; обидві ці речі написані по заведенні унії й обидві творять правдоподібно дописки до більших писань. У списку книжок львівського ставропігійського братства з 1601 р. приходить “Кронцка о грецкомъ панствЪ, надана оть Ивана Вишенского”, але іншого сліду про' цю річ досі не віднайдено. Невідомі, бодай під такими самими заголовками, також три твори Вишенського, про які він сам згадує в „Зачіпці", а саме: Дерево, назване розумне, філософія, не поганського учителя Арістотеля, але православних Петра й Павла, Церковця і Маленька пісенька церковна, богорозумну думку якої зрозумівши, наслідком її солодкості ніколи співати не перестанеш.