3.2.1.3. Саморегуляція зміною зовнішніх умов

Саморегуляція психічного тонусу за допомогою зміни зовнішніх умов, є, мабуть, найбільш відомим способом корекції самопочуття і стану. Вона включає численні форми впливу людини на зовнішні умови, що за допомогою зворотних зв'язків здійснюють стимулюючий або гальмуючий ефект на психічну діяльність. Сюди відносяться всі види церемоніальної поведінки людей перед настанням важливих і відповідальних подій.

У даний час питання керування психічним тонусом людини за допомогою зовнішніх подразників знаходять усе більш широке практичне застосування. Відомий інтерес представляють дослідження І.В. Муратова, що показали стимулюючий ефект функціональної музики на стан і здатність оператора. Він полягає в підвищенні працездатності й ефективності відпочинку при виконанні монотонної роботи. У багатьох випадках функціональна музика нейтралізує дискомфорт середовища. Згідно з даними Г.О. Березіній, після спеціальних впливів музикою продуктивність праці в ряді випадків збільшувалася на 30-50 %, а помилки зменшувалися на 21-23 %.

Вплив кольору на психічний стан людини було відзначено ще Ґете. Усі кольори він поділяв на 2 групи: кольори підбадьорливі, оживляючі, збудливі – червоно-жовті; ті, що породжують занепокоєння і м'яко-сумний настрій – синьо-фіолетові. Зелений колір займає проміжне положення й викликає стан спокійного умиротворення. Червоно-оранжево-жовті кольори навіюють відчуття тепла, сині кольори викликають почуття холоду. У художників розрізнення теплих і холодних кольорів стало загальноприйнятим. Таким чином, методи саморегуляції психічного тонусу за допомогою зміни зовнішніх умов досить діючі і різноманітні, хоча ще не створено загальноприйнятої системи, яка б використовувала не тільки емпіричний досвід, але і строго наукові дані.