9.1. Економічна характеристика й склад грошових надходжень підприємства
В умовах ринкових відносин важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, які перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів в остаточному підсумку залежить конкурентоздатність і фінансове становище підприємства.
Визначення понять грошових коштів, порядок формування у звітності інформації щодо грошових доходів підприємства регламентується П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».
Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», грошові кошти -готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості.
Згідно даного стандарту бухгалтерського обліку, надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів є рухом грошових коштів.
Рух грошових коштів підприємства неможливо відокремити від видів його діяльності. Класифікація видів діяльності підприємства регламентується П(С)БО 4 та П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».
Діяльність суб’єкту господарювання поділяється на звичайну, яка охоплює операційну, фінансову, інвестиційну діяльність, та надзвичайну діяльність.
Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають внаслідок її проведення.
Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної чи фінансової, тобто діяльність, яка забезпечує основну частку доходу та пов’язана з виробництвом, реалізацією продукції й іншими взаємовідносинами, що виникають у процесі її здійснення.
Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру й складу власного та позикового капіталу підприємства.
Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Операційна діяльність підприємства пов’язана із отриманням виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оплатою сировини, матеріалів, заробітної плати, сплатою податків та обов’язкових зборів.
Фінансова діяльність передбачає отримання позик, емісію власних акцій й облігацій, залучення внесків власників, сплату дивідендів, повернення кредитів, погашення облігацій тощо.
У рамках інвестиційної діяльності підприємство придбає й реалізує необоротні активи, майнові комплекси, фінансові інвестицій, отримує доходи від володіння цінними паперами інших емітентів у вигляді процентів та дивідендів.
Надзвичайна подія (діяльність) - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та стосовно якої не очікується періодичне повторення або повторення в кожному наступному звітному періоді (пожежа, стихійне лихо). Відшкодування збитків внаслідок таких подій здійснюється за рахунок страхового відшкодування та з інших джерел.
Важливе значення в фінансово-господарської діяльності підприємств належить характеристиці джерел грошових коштів з поділом їх на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять із яких-небудь джерел на самому підприємстві, вони відносяться до внутрішніх. Надходження коштів, мобілізованих на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел фінансових ресурсів.
Внутрішні грошові надходження відображаються у фінансовій звітності підприємства (форма № 2) і відповідно до діючого П(С)БУ 3 «Звіт про фінансові результати» включають:
1) доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
2) інші операційні доходи;
3) дохід від участі в капіталі;
4) інші фінансові доходи;
5) інші доходи;
6) надзвичайні доходи.
Доход (виручка) від реалізації продукції - це кошти, що надійшли на поточний рахунок підприємства за відвантажену продукцію, виконані роботи й послуги без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
До інших операційних доходів підприємства відносять:
1) доходи від продажу іноземної валюти, від операційної курсової різниці від операцій в іноземній валюті;
2) доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
3) доходи від операційної оренди активів;
4) суми отриманих штрафів, пені, неустойок за порушення господарських договорів;
5) доходи від списання кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності;
6) відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);
7) суми отриманих грантів і субсидій.
До доходів від участі в капіталі відносять доход від інвестицій в асоційовані, дочірні й спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.
До інших фінансових доходів відносяться дивіденди, проценти та інші доходи, отримані підприємством від фінансових інвестицій (окрім доходів, які враховуються за методом участі в капіталі)
Інші доходи включають:
1) доход від реалізації фінансових інвестицій;
2) доход від реалізації необоротних активів;
3) доход від реалізації майнових комплексів;
4) доход від реалізації неопераційної курсової різниці;
5) доход від безкоштовно отриманих активів;
6) інші доходи, які виникають у процесі звичайною діяльністю, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Зазначені групи доходів підприємства складають доход від звичайної діяльності, що приймається для розрахунку прибутку від звичайної діяльності до оподатковування.
В окремих випадках підприємство може отримати надзвичайні доходи від подій й операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій у діючих стандартах бухгалтерського обліку.
До надзвичайних доходів підприємства відносять відшкодування збитків від надзвичайних подій та інші надзвичайні доходи.
При мобілізації грошових коштів із внутрішніх джерел обов’язковості їх повернення не виникає. Також відсутні грошові виплати, пов’язані з використанням цих фінансових ресурсів.
Характерним для залучених коштів із зовнішніх джерел є розподіл частини отриманого доходу від залучення з джерелом залучення, платність за їх користування, тимчасовість використання позикових коштів у господарському обороті та активна діяльність підприємства на фінансовому ринку.
Важливим завданням фінансових служб підприємств є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних фінансових ресурсів, визначення можливих варіантів їхнього інвестування з метою одержання додаткового доходу на фінансовому ринку. Тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в акції й облігації інших підприємств, державні облігації й казначейські векселі або покласти на депозитні рахунки в комерційні банки під певні відсотки.
Основним джерелом фінансових ресурсів підприємства є доход (виторг) від реалізації продукції.
На підприємстві процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т'- D') є заключною стадією кругообігу коштів підприємства. Реалізація продукції припускає зміну форм вартості (товар - гроші) і суб'єктів (постачальник - покупець). Бартерний обмін не можна вважати реалізацією, оскільки немає зміни форми вартості.
На величину виручки від реалізації продукції впливають залежні та незалежні від діяльності підприємства фактори.
Залежні від підприємства фактори впливу на виручку:
1) у сфері виробництва - обсяг виробництва, якість продукції, асортименти, ритмічність випуску;
2) у сфері обігу - ритмічність відвантаження, своєчасне оформлення транспортних і розрахункових документів, строки документообігу, форми розрахунків, рівень ціни, організація управління дебіторською заборгованістю підприємства.
До незалежних від діяльності підприємства факторів впливу на виручку від реалізації продукції відносять:
1) порушення договорів постачальниками матеріально-технічних ресурсів;
2) недоліки в роботі транспорту;
3) несвоєчасна оплата продукції через відсутність у покупців коштів
тощо.
Прямий вплив на величину виручки від реалізації продукції підприємства здійснює обсяг реалізованої продукції, який залежить від обсягу виробництва товарної продукції, та рівень відпускних цін, який залежить від якості продукції та підходів до ціноутворення.
Виручка від реалізації продукції змінюється прямо пропорційно зміни обсягу реалізованої продукції та величини цін на неї. При збільшенні питомої ваги в асортименті продукції з більше високими цінами виручка зростає більш високими темпами. У свою чергу розмір відпускних цін залежить від попиту та пропозиції продукції, її якості, строків реалізації.
Залежно від способу встановлення розрізняють вільні, регульовані і фіксовані ціни.
Вільні ціни встановлюються підприємством самостійно на договірній основі з урахуванням попиту й пропозиції.
Регульовані ціни встановлюються на продукцію першої необхідності з метою стримування інфляційних процесів у народному господарстві та здійснення соціального захисту населення.
Фіксовані ціни встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари, які монопольно виробляються державою, наприклад, газ комунальні послуги, комунальний транспорт тощо.
Регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється у формах прямого затвердження уповноваженим органом виконавчої влади (центральної або місцевої) оптових і роздрібних цін і тарифів (так званих державних фіксованих цін і тарифів) на товари і послуги; встановлення граничних (максимальних або мінімальних) цін і тарифів; затвердження граничних рівнів рентабельності (частки прибутку в ціні, тарифи); встановлення граничних рівнів торгових надбавок і постачальницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг.
Підприємство встановлює ціни на продукцію на основі наступних стратегій: виживання на ринку, максимізації прибутку, лідерства на ринку, лідерства щодо якості товарів та ін.
Розрізняють оптові й роздрібні ціни.
Оптові ціни - це ціни, які встановлюються між підприємствами-виробниками продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання й інших підприємств (споживачами продукції) або збутовими організаціями, оптовими й роздрібними торговельними підприємствами.
Роздрібні ціни - це ціни, по яких продукція продається кінцевому споживачеві для особистого, сімейного й домашнього споживання.
Виручка від реалізації продукції також залежить від ефективності управління дебіторською заборгованістю підприємства та своєчасності і повноти її погашення. На обсяг дебіторської заборгованості впливають умови й обрані форми розрахунків, авансові платежі або надання комерційного кредиту споживачам.
Доход (виручка) від реалізації продукції за вирахуванням податку на додану вартість, акцизних зборів, інших обов’язкових платежів, наданих торгівельних знижок називається чистим доходом (виручкою).
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) спрямовується на відшкодування матеріальних витрат та зносу основних виробничих фондів, сплату заробітної плата та фінансування відрахувань з неї, сплату податків за рахунок фінансових результатів (податок на прибуток) й формування прибутку підприємства.
Визначення доходу за бухгалтерським й податковим обліком не збігаються. У бухгалтерському обліку доходи визнаються за умови збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Відповідно до Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морський) економічній зоні, так і за її межами.
Виручка від реалізації продукції є основним джерелом коштів на виробництво й реалізацію продукції, формування доходів і фондів коштів. Від величини виручки залежить внутрівиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, своєчасна сплата податків у бюджет, погашення банківських кредитів.
Виручка від реалізації продукції є важливим об'єктом планування на підприємстві. На показнику планової виручки засноване складання фінансових і касових планів підприємства. Якщо план реалізації продукції є обґрунтованим і повністю виконується, то підприємство має у своєму розпорядженні досить коштів для фінансування виробничо-господарської діяльності.
Виручка від реалізації продукції розраховується, виходячи з діючих цін без податку на додану вартість, акцизних зборів, торговельних і збутових знижок. Податок на додану вартість, акцизи й інші обов'язкові збори включаються в ціну продукції, але вони перераховуються в бюджет і не належать підприємству.
Планування виторгу від реалізації проводиться по двох методах: метод прямого рахунку й розрахунковий.
Метод прямого рахунку застосовується для визначення розміру виторгу від реалізації продукції по попередньо оформлених замовленнях і договорам по формулі:
В = РП * Ц, (9.1)
де В - виручка від реалізації продукції, грн.;
РП - обсяг реалізованої продукції, натуральні одиниці;
Ц - ціна одиниці реалізованої продукції, грн.
При розрахунковому методі виручка від реалізації планується по
формулі:
В = О1 + ТП - О2, (9.2)
де ТП - обсяг товарної продукції, грн.;
О1 , О2 - залишки нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду відповідно, грн.
При плануванні виручки від реалізації продукції всі показники
виражаються в відпускних цінах виробника.
При розрахунку виручки по касовому методу величина залишків нереалізованої продукції на початок періоду включає готову продукцію на складі підприємства, товари відвантажені, товари, не оплачені в строк, товари на відповідальному зберіганні в покупців.
Розмір нереалізованої продукції на кінець планового року визначається, виходячи з нормативних залишків готової продукції на складі підприємства й товарів відвантажених, строк оплати яких не настав, у межах нормативних строків документообігу.
У результаті такої методики планування залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду завжди перевищують залишки на його кінець, а загальний обсяг реалізації перевищує обсяг виробництва продукції. Однак на практиці в підприємств у залишках готової продукції на звітний кінець періоду постійно є товари, не оплачені покупцями в строк по незалежним від підприємства причинам, що негативно впливає на виконання плану по виторзі.
При плануванні виручки по методу нарахувань нереалізованої вважається готова продукція на складі підприємства.
Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого розрахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього залишки виробів на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за цінами реалізації і за собівартістю.