3.3. Робота командира підрозділу з організації бойових дій. Способи доведення бойових завдань

Організація бойових – це процес роботи командира, у ході якого він приймає рішення, доводить до підлеглих командирів бойові завдання, організовує взаємодію, вживає заходів щодо всебічного забезпечення бойових дій і підготовки підрозділів до виконання бойових завдань.

Підготовка бойових дій починається з отриманням завдання від старшого командира і передбачає:

- організацію бойових дій (прийняття рішення, планування бойових дій, постановку завдань, організацію взаємодії, всебічне забезпечення бойових дій і управління);

- підготовку підрозділів до виконання поставлених завдань;

- вибір, підготовку районів вогневих позицій;

- організацію і проведення виховної роботи;

- практичну роботу командира, його заступників і штабу в підлеглих підрозділах;

- інші заходи.

Зміст і порядок роботи командира артилерійського підрозділу з організації бойових дій залежать від конкретних умов обстановки, в яких вона проводиться, отриманого завдання, порядку роботи командира загальновійськового підрозділу, наявності часу.

Роботу з організації бойових дій командир підрозділу проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робота проводиться по карті. Однак і в цьому разі командир повинен знайти можливість для уточнення завдань підрозділам і організації взаємодії на місцевості [17].

З отриманням завдання командир підрозділу роботу з організації бойових дій зазвичай проводить у такій послідовності:

- з’ясовує його;

- визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів для виконання отриманого завдання;

- розраховує час;

- організовує підготовку підрозділів до бойових дій, розвідку противника і районів ВП;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення і доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів;

- організовує всебічне забезпечення бойових дій і управління;

- бере участь у рекогносцируванні й організовує взаємодію;

- доводить бойовий наказ;

- проводить практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій;

- у призначений час доповідає командиру про готовність до виконання завдань.

Розглянемо більш детально зміст, основні заходи роботи командира підрозділу після отримання завдання.

При з’ясуванні отриманого завдання командир повинен зрозуміти:

- бойове завдання і замисел командира загальновійськового підрозділу;

- об’єкти (цілі), які уражуються засобами старшого командира на напрямі дій загальновійськового підрозділу;

- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

- завдання підрозділів з вогневого ураження противника;

- район ВП (вогневу позицію), рубіж (місце) КСП (ПСП, БСП);

- основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження;

- порядок забезпечення боєприпасами;

- час і порядок висування підрозділів у призначений район (рубіж), порядок маневру;

- час готовності до виконання завдань;

- сигнали управління та сповіщення.

Таким чином, з’ясування завдання – це процес, у якому командир із загального завдання старшого командира вибирає необхідну інформацію для себе відповідно до свого бойового призначення.

Після з’ясування завдання командир визначає заходи, які необхідно провести негайно. Це заходи з підготовки техніки, озброєння, особового складу, поповнення матеріальних запасів, евакуації поранених і хворих, захисту від ЗМУ, поповнення підрозділів, ремонту техніки, озброєння.

Розрахунок часу – це, по суті, план роботи командира після з’ясування завдання. Вхідними даними для розрахунку є: час отримання завдання і готовність підрозділу до його виконання, час доповіді, час роботи на місцевості, час сходу і заходу Сонця.

Після розрахунку часу командир підрозділу організовує підготовку підрозділів до бойових дій, розвідку противника і району вогневих позицій.

Оцінка обстановки. Основна мета оцінки обстановки – прийняття обґрунтованого рішення. Досвід Другої світової війни і практика бойової підготовки військ доводять, що оцінку обстановки необхідно проводити з кожного елемента окремо: оцінку противника; оцінку своїх підрозділів; оцінку місцевості; оцінку радіаційної, хімічної і біологічної обстановки; оцінку стану погоди, часу доби і пори року.

У висновках командир підрозділу визначає можливість і повноту виконання заходів з підготовки підрозділів до бойових дій у світлий час.

Прийняття рішення. Основу управління підрозділами становить рішення командира. Під рішенням розуміють остаточно складений командиром порядок дій підрозділів щодо виконання поставленого завдання і використання сил і засобів під час ведення бойових дій. Рішення дає відповідь на питання, що, коли, кому і як зробити, щоб із найменшою затратою сил і засобів виконати поставлене завдання.

Рішення командир доводить до підлеглих.

Доведення бойових завдань підлеглим залежно від конкретних умов обстановки здійснюється різними способами. За наявності часу командир доводить завдання підлеглим у формі бойового наказу. Під час організації бойових дій у короткі терміни бойові завдання доводяться, як правило, бойовими розпорядженнями і командами.

Розглянемо зміст бойового наказу командира дивізіону (батареї).

Бойовий наказ командир дивізіону (батареї), як правило, віддає на КСП. Перед віддачею бойового наказу він дає умовні найменування місцевим предметам і призначає орієнтири.

У бойовому наказі він зазначає:

- у першому пункті – короткі висновки з оцінки противника;

- у другому пункті – бойове завдання загальновійськового підрозділу, якого підтримує дивізіон (батарея) або якому доданий, фронт і глибину зони відповідальності; завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними; об’єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів на напрямі дій загальновійськового підрозділу, і рубіж безпечної відстані;

- у третьому пункті – склад, завдання дивізіону (батареї), місце в угрупованні артилерії та кого підтримує, основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження, порядок висування, розгортання та переміщення в ході бою;

- у четвертому пункті – після слова „Наказую” завдання батареям (взводам) за періодами вогневого ураження противника, порядок перепідпорядкування у ході бою, райони вогневих позицій, порядок здійснення маневру;

- у п’ятому пункті – витрату боєприпасів, у тому числі і високоточних на день бою та за періодами вогневого ураження і порядок їх поповнення;

- у шостому пункті – час готовності до відкриття вогню (виконання завдання);

- у сьомому пункті – місце КСП дивізіону (батареї), та ПУВД (батареї), на кого покладається управління дивізіоном (батареєю) на випадок виходу з ладу КСП;

- у восьмому пункті – об’єкти, позначені знаком Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки; об’єкти, руйнування яких може призвести до тяжких наслідків; порядок супроводження військовополонених на пункти їхнього збору, визначені старшим командиром.

Усний бойовий наказ командира дивізіону записує начальник штабу дивізіону або один з офіцерів штабу.

У бойовому розпорядженні командир дивізіону (батареї) визначає: короткі висновки з оцінки противника; об’єкти, що уражаються в інтересах загальновійськового підрозділу засобами старшого командира; бойове завдання загальновійськового підрозділу; завдання батарей (взводів) та час готовності до їх виконання, а за необхідності й інші дані.

Після доведення бойового завдання командири підрозділів організовують практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій.

У призначений час доповідають про готовність підрозділів до ведення бойових дій (виконання завдань).