11.3. Дії батареї в обороні

Дії батареї і робота командира батареї до переходу противника в наступ

Як загальновійськові, так і артилерійські підрозділи, які перейшли до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, повинні максимально використовувати всі можливості для: удосконалення інженерного обладнання і маскування ВП і КСП; детального вивчення місцевості; створення запасних позицій; виконання інших заходів в інтересах оборони.

При цьому підрозділи повинні бути в постійній готовності до відбиття раптових атак противника.

Готовність батареї до виконання завдань оборони визначається: її здатністю своєчасно відкрити плановий чи неплановий вогонь по противнику, який наступає, його артилерійських і мінометних батареях; організовано здійснити необхідний маневр вогнем і підрозділами; здатністю ліквідувати наслідки застосування противником ЗМУ чи ВТЗ; укомплектованістю особовим складом, озброєнням і технікою; повнотою матеріально-технічного забезпечення, особливо боєприпасами і паливно-мастильними матеріалами.

Для підтримки постійної готовності батареї до виконання завдань командир батареї організовує і проводить такі заходи:

- організовує безперервне ведення розвідки противника;

- призначає на КСП чергових офіцерів і розвідників, а на ВП - чергові обслуги або черговий взвод;

- організовує безпосередню охорону і самооборону вогневих взводів, КСП;

- проводить тренування з особовим складом у діях за сигналами сповіщення;

- контролює підтримання у боєздатному стані матеріальної бази, приладів, боєприпасів;

- вживає всіх необхідних заходів з підтримки стійкого зв’язку;

- здійснює систематичне уточнення установок для стрільби по планованих цілях і орієнтирах;

- організовує проведення занять з бойової підготовки, виховну роботу з особовим складом;

- здійснює контроль готовності підрозділів [17].

Командир батареї, як правило, перебуває на КСП, особисто веде спостереження за противником і періодично заслуховує командира взводу управління про результати розвідки. Не виключається перебування (знаходження) командира батареї на ВП. У таких випадках організація розвідки і управління вогнем покладаються на командира взводу управління або на артилерійських коректувальників.

З настанням темряви, на світанку та за інших умов обмеженої видимості спостереження посилюють, виставляючи додаткових розвідників (спостерігачів). Для самооборони КСП на підступах до нього завчасно готується вогонь батареї.

Дії батареї і робота командира батареї з переходом противника в наступ

У разі виявлення висування підрозділів противника і переходу їх у наступ розпочинається артилерійська підготовка відбиття атаки противника вогневими нальотами артилерії по колонах противника, які висуваються, і продовжується до переходу противника в атаку.

Батарея залучається до ураження: засобів ядерного та хімічного нападу; артилерійських і мінометних батарей; пунктів управління; живої сили та вогневих засобів і бойової техніки, які висуваються у колонах або розгортаються у бойовий порядок. Вогневі завдання з ураження противника на дальніх підступах батарея виконує, як правило, з тимчасових ВП. Для забезпечення виконання цих завдань використовуються pозвідувально-коригувальні вертольоти і РЛС.

Командир батареї управляє вогнем батареї за командами командира дивізіону, виконуючи планові і непланові вогневі завдання. Про відкриття і закінчення вогню по кожній цілі командир батареї доповідає командиру дивізіону.

До моменту розгортання противника у ротні колони батарея повинна знаходитись на основних ВП. Маневр з тимчасових ВП на основні батарея здійснює за командою (сигналом ) командира дивізіону в найкоротші терміни.

Командир батареї контролює маневр вогневих взводів і про готовність батареї до ведення вогню доповідає командиру дивізіону.

Виконання завдань у цей період здійснюється під впливом вогню артилерії противника по підрозділах, що обороняються, у тому числі по ВП і КСП артилерії. Це значно ускладнює дії батареї, ведення вогню і здійснення маневру. У випадку вогневого нальоту противника по ВП командир батареї доповідає про це командиру дивізіону і з його дозволу може здійснити маневр на запасні ВП в основному районі.

У подальшому командир батареї веде спостереження за діями противника і за командами командира дивізіону уражає артилерійські (мінометні) батареї, веде вогонь по танках та піхоті противника, що розгортаються. При цьому батарея може брати участь у веденні зосередженого, масованого вогню, рухомого і нерухомого загороджувального вогню, а також вогонь по окремих цілях.

З переходом противника в атаку починається артилерійська підтримка військ, що обороняються, і продовжується на глибину оборони батальйону першого ешелону.

У цей період батарея зосередженим вогнем, рухомим і нерухомим загороджувальним вогнем у складі дивізіону, вогнем по окремих цілях наносить ураження танкам та іншим броньованим цілям, розлагоджує бойові порядки атакуючого противника, створює вигідні умови для знищення його вогнем протитанкових засобів. У міру підходу противника до переднього краю оборони вогонь підрозділів доводиться до найвищої напруги. Перед переднім краєм оборони батарея у складі дивізіону або самостійно нерухомим загороджувальним вогнем відсікає піхоту від танків і знищує її.

Вогневі завдання батарея виконує, як правило, з основного району ВП за: командами командира дивізіону; розпорядженнями командира загальновійськового підрозділу, якого батарея підтримує; ініціативи командира батареї.

Відбиття атаки противника на передній край наших військ є найважливішим завданням артилерії в обороні.

Цілі, по яких буде вести вогонь батарея, будуть, як правило, рухомими.

На окремих ділянках противник може уклинитись в оборону. У цих умовах управління батареєю значно ускладнюється. Головне завдання батареї – загороджувальним і зосередженим вогнем не допустити його подальшого просування у глибину і в сторони флангів. За таких обставин батарея вимушена буде вести вогонь по цілях у безпосередній близькості від своїх військ. КСП батареї, командир батареї і особовий склад КСП можуть опинитися в оточенні, тому необхідно бути готовими до дій, щоб разом із загальновійськовими підрозділами вести бій із противником або у разі критичної ситуації викликати „вогонь на себе”.

У ході Другої світової війни „вогонь на себе” застосовувався в обороні досить часто і, як правило, приводив до знищення противника, який прорвався у район КСП. Непоодинокі випадки виклику „вогонь на себе” мали місце у війнах і збройних конфліктах останніх десятиріч (Афганістан, Чечня, Грузія) [9].

Так, наприклад, 30 квітня 1942 року гарматна батарея підтримувала стрілецькі роти в обороні. Ще не було закінчене обладнання КСП, коли противник розпочав сильну артпідготовку і потім перейшов в атаку. Наша піхота почала відходити. Взвод управління батареї зайняв кругову оборону. Коли фашисти почали оточувати спостережний пункт і підійшли до нього, командир батареї, капітан Павлов, викликав вогонь батареї по своєму КСП. Вогнем батареї і взводу управління атаки противника були відбиті із значними для нього втратами. Положення наших військ було відновлено [10].

У цей період бою командир батареї може управляти вогнем батареї з командирської машини і повинен постійно бути готовим прийняти на себе управління вогнем дивізіону. Отримавши наказ (сигнал) про прийняття управління, командир батареї повідомляє про це по радіомережі управління решту командирів батарей, доводить до них координати свого КСП.

Управління вогнем і маневром батареї у ході бою здійснюється по радіо або по кабельних лініях зв’язку з використанням таблиці сигналів і кодованої карти.

У разі прориву противника в глибину оборони рот першого ешелону батальйону, роти другого ешелону повинні нанести йому рішуче ураження із зайнятого (підготовленого рубежу) і не допустити його подальшого просування. Батарея вогнем по окремих цілях і зосередженим вогнем у складі дивізіону наносить ураження противнику, який уклинився в оборону наших військ, загороджувальним вогнем забороняє подальше просування противника в глибину оборони, прикриває відкриті фланги.

Командир батареї особисто веде спостереження за противником і діями загальновійськових підрозділів. Про зміни обстановки негайно доповідає командиру дивізіону. За своєю ініціативою або згідно із вказівками командира загальновійськового підрозділу він виконує вогневі завдання щодо знищення і подавлення противника, який уклинився.

Вогневі завдання батарея виконує з основного або запасного району ВП. Маневр вогневих взводів у запасний район ВП здійснюється за командою (сигналом) командира дивізіону, а якщо батарея додана загальновійськовому підрозділу, - з дозволу його командира. Маневр повинен бути проведений у якомога коротший час.

Отримавши сигнал про зміну району ВП, командир батареї: передає його на ВП; вказує дирекційний кут основного напрямку стрільби; вказує час готовності батареї у новому районі, наприклад: „Дніпро. Перекат - 2. Промінь 43-00, Маяк 12-30”.

Якщо танки і мотопіхота противника прорвалися в район оборони рот другого ешелону, то командир батареї повідомляє про це старшому офіцеру батареї. Вогневі взводи, продовжуючи виконувати вогневі завдання, готуються до знищення противника при прориві його у район ВП. З виходом противника у район ВП старший офіцер батареї: доповідає про це командиру батареї; управляє вогнем взводів прямою наводкою по танках і піхоті, які прорвалися.

У період артилерійської підготовки контратаки батарея знищує і подавляє протитанкові та інші вогневі засоби, танки, живу силу противника на напрямах контратаки, а також нововиявлені артилерійські і мінометні батареї.

Артилерійська підтримка контратаки здійснюється: зосередженим вогнем у складі дивізіону; вогнем по окремих цілях перед фронтом підрозділів, що контратакують.

Отримавши завдання від командира дивізіону, командир батареї: уточнює командиру взводу управління завдання з розвідки противника перед рубежем контратаки; за необхідності переміщує КСП; готує батарею до виконання отриманих вогневих задач. При цьому він передає на ВП: координати і номери розвіданих цілей; витрату боєприпасів; час готовності до відкриття вогню. командир батареї, прийнявши доповідь від старшого офіцера батареї про готовність вогневих взводів, доповідає командиру дивізіону і командиру загальновійськового підрозділу, якому батарея додана або дії якого підтримує.

У встановлений час за командою командира дивізіону батарея відкриває вогонь по запланованій цілі. При виході підрозділів, що контратакують, на рубіж КСП командир батареї встановлює особистий зв’язок із командиром роти і в подальшому переміщується разом із ним, підтримуючи дії роти вогнем по окремих цілях.

Командир батареї управляє вогнем батареї, як правило, з командирської машини, використовуючи робочу карту і раніше встановлені сигнали.

Після проведення контратаки і відновлення положення, командир батареї: готує вогонь для закріплення досягнутого рубежу; організовує зміну ВП, поповнення запасів боєприпасів; готується до відбиття повторних атак противника.

У ході оборонного бою батарея може залучатися для знищення повітряного десанту противника. Отримавши завдання, командир батареї: встановлює особистий зв’язок із командиром загальновійськового підрозділу, якому він призначений для підтримки; доводить завдання до підлеглих; виводить батарею у призначений район. Після розгортання батареї у бойовий порядок: організовує розвідку противника; виконує вогневі завдання щодо заборони маневру десанту противника, закріплення його на вигідному рубежі. Перед атакою загальновійськових підрозділів батарея уражає вогнем живу силу і вогневі засоби противника на напрямі атаки. З переходом в атаку командир батареї переміщається разом із загальновійськовим командиром, підтримуючи атаку вогнем по окремих цілях.

Після виконання отриманого завдання щодо знищення противника батарея переміщається в район, зазначений командиром дивізіону.