12.1.1. Артилерійська розвідка
Артилерійська розвідка є найважливішим видом бойового забезпечення артилерійських підрозділів в усіх видах бою. Вона є складовою частиною тактичної розвідки і ведеться безпосередньо за допомогою електронно-оптичних, оптичних приладів та інших технічних засобів розвідки в тісній взаємодії з розвідкою інших родів військ та спеціальних військ з метою своєчасно здобути необхідні відомості про противника і місцевість, які необхідні для підготовки і успішного ведення бойових дій.
Артилерійська розвідка в дивізіоні (батареї) проводиться штатними і доданими підрозділами в тісній взаємодії із засобами розвідки сусідніх артилерійських підрозділів, з розвідувальними підрозділами старших командирів та інших родів військ. Дивізіону (батареї) можуть додаватися (призначатися для обслуговування) підрозділи радіолокаційної або звукової розвідки, а в окремих випадках і БПЛА. З метою швидкого використання результатів розвідки для ураження засобів ЗМУ, артилерійських і мінометних батарей противника артилерійські підрозділи із засобами розвідки можуть залучатися до складу розвідувально-вогневих комплексів (РВК).
Основними завданнями артилерійської розвідки є: виявлення і визначення координат тактичних засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів системи ВТЗ, артилерійських і мінометних батарей противника; розвідка і визначення місць розташування КП, КСП (СП), пунктів управління військами і зброєю; виявлення та визначення координат засобів ППО, вертольотів на посадкових майданчиках, РЛС польової артилерії; виявлення і визначення координат та розмірів опорних пунктів, бойових позицій танків, БМП, протитанкових та інших вогневих засобів, характеру їх інженерного обладнання; розвідка і визначення поточних координат колон противника на маршрутах висування і рубежах розгортання; дорозвідка цілей, призначених для ураження; обслуговування стрільби артилерійських підрозділів; спостереження за положенням і діями противника і своїх військ; встановлення застосування противником нових засобів і способів боротьби.
В умовах застосування ЗМУ і високої мобільності військ, що приводить до різких і швидких змін обстановки, підвищуються вимоги до розвідки.
Основними з них є цілеспрямованість, безперервність, активність, своєчасність та оперативність, скритність, достовірність, живучість і точність визначення координат об’єктів (цілей), які підлягають ураженню вогнем артилерії.
Артилерійська розвідка в дивізіоні (батареї) ведеться безпосередньо з КСП (СП) всіма посадовими особами, які знаходяться на ньому, а також артилерійськими розвідувальними групами.
Основним способом ведення розвідки в дивізіоні (батареї) є спостереження з КСП (СП) за допомогою електронно-оптичних і оптичних приладів, яке організується і ведеться в усіх видах бою. Вночі та за інших умов обмеженої видимості спостереження може вестися із застосуванням засобів освітлення місцевості або спеціальних оптичних і тепловізійних приладів.
Для розвідки противника та засічки цілей, а також для обслуговування стрільби в дивізіоні може організовуватися спряжене спостереження, як правило, з основного КСП і одного (двох) СП. При цьому допоміжним пунктом спряженого спостереження може бути СП однієї з батарей.
Таке розподілення пунктів в артилерійському дивізіоні, а також застосування на них сучасних електронно-оптичних засобів розвідки забезпечує розвідку і визначення координат цілей у смузі шириною до 5 км і глибиною до 7 км (за сприятливих умов – до 10 км).
Артилерійські розвідувальні групи призначаються для розвідки противника і місцевості на марші, а також для вибору місць КСП (СП) і районів ВП при організації бойових дій і в ході бою. На АРГ може покладатися виконання й інших завдань.
Для ведення розвідки противника і місцевості дивізіону (батареї), як правило, призначають смугу або напрямок розвідки, райони особливої уваги, а інколи об’єкт розвідки або сектор розвідки (для батареї).
Питання організації артилерійської розвідки у повній мірі розкриті у посібниках [14, 18].