16.2. Особливості ведення бойових дій артилерійськими підрозділами, що застосовують боєприпаси високої точності у бою
Застосування артилерійськими підрозділами боєприпасів високої точності у бою дозволяє стрільбою із закритих ВП ефективно уражати окремі броньовані цілі противника (нерухомі і рухомі), що спостерігаються. Схема бойового порядку артилерійського підрозділу для виконання завдань боєприпасами високої точності наведена на рис. 16.1.
Під час створення угруповання артилерії до його складу доцільно включати артилерійські підрозділи, здатні застосовувати боєприпаси високої точності, та розташовувати їх на напрямі головного удару (зосередження основних зусиль). Це дозволить значною мірою підвищити їх вогневі можливості в боротьбі з танками і протитанковими засобами противника. При цьому виконання вогневих завдань боєприпасами високої точності доцільно здійснювати не окремими (спеціально виділеними) дивізіонами (батареями), а всіма підрозділами, оснащеними лазерними цілевказівними далекомірами і засобами синхронізації.
Дивізіони, що мають на озброєнні артилерійські системи, які здатні застосовувати боєприпаси високої точності, доцільно призначати на підтримку підрозділів першого ешелону, які вирішують найбільш важливі завдання бою.
Рисунок 16.1 – Схема бойового порядку
артилерійського підрозділу для виконання завдань боєприпасами високої точності
Особливості роботи артилерійських командирів і штабів з організації застосування боєприпасів
високої точності у вогневому ураженні противника
Виконання заходів, пов’язаних з організацією застосування високоточних артилерійських снарядів, є складовою частиною роботи командирів усіх ступенів з організації бойових дій артилерії.
Планування застосування боєприпасів високої точності полягає у:
- розподілі виділеної їм кількості боєприпасів за періодами вогневого ураження;
- визначенні загального обсягу вогневих завдань та обсягу вогневих завдань за періодами вогневого ураження противника;
- визначенні потрібної кількості сил та засобів для застосування боєприпасів високої точності;
- встановленні порядку виконання вогневих завдань боєприпасами високої точності (призначення зон або смуг, в яких планується ураження противника, визначення часу початку і закінчення застосування боєприпасів високої точності).
Окрім того, необхідно враховувати можливості артилерії щодо застосування боєприпасів високої точності у бою, виходячи з конкретних умов місцевості, погоди, часу доби та можливостей противника у протидії лазерним системам наведення. Основні завдання, напрямки (райони) і порядок їх застосування визначають виходячи із замислу бою, створеного угруповання артилерії, умов ведення електронно-оптичної розвідки у призначених районах (напрямках) бойових дій та виділеної на бій кількості боєприпасів високої точності.
Унаслідок оцінки цих факторів артилерійський командир має визначити, для вирішення яких головних завдань і на яких напрямах (районах, рубежах) перш за все необхідно використовувати боєприпаси високої точності, найбільш доцільний склад артилерійських підрозділів та способи виконання ними завдань у різні періоди вогневого ураження противника.
Застосування боєприпасів високої точності у період артилерійської підготовки атаки у наступі та в ході артилерійської підготовки відбиття атаки військ противника в обороні доцільно організовувати і здійснювати головним чином з тимчасових ВП стрільбою окремих гармат (взводів). При цьому райони тимчасових ВП гармат, що виділяються для стрільби боєприпасами високої точності в ці періоди, маршрути, час їх висування, шляхи маневру та порядок його здійснення необхідно визначати з таким розрахунком, щоб у потрібний час було забезпечене знищення розвіданих окремих броньованих цілей у призначених районах, але передчасно не розкривалися б замисел майбутнього бою, угруповання, основні райони ВП артилерії та напрямок головного удару (зосередження основних зусиль).
Робота з організації застосування артилерією боєприпасів високої точності здійснюється під час з’ясування завдання, оцінки обстановки, розроблення пропозицій загальновійськовому командиру щодо бойового застосування артилерії та планування вогневого ураження противника.
Командир артилерійського підрозділу при організації взаємодії має бути готовим додатково доповісти командиру загальновійськового підрозділу:
- висновки з оцінки обстановки щодо можливостей застосування артилерією боєприпасів високої точності;
- склад, положення, стан підрозділів, що застосовують боєприпаси високої точності, їх забезпеченість та можливості у виконанні завдань цими снарядами;
- встановлену витрату боєприпасів високої точності, їх наявність та порядок надходження;
- пропозиції щодо застосування боєприпасів високої точності за періодами вогневого ураження противника;
- розподіл виділених на бій боєприпасів високої точності за періодами вогневого ураження противника та артилерійськими підрозділами.
Під час постановки завдань командиру дивізіону з питань застосування боєприпасів високої точності зазначаються:
- кількість виділених дивізіону боєприпасів високої точності та порядок їх поповнення у ході бою;
- основні цілі і порядок їх ураження боєприпасами високої точності в різні періоди вогневого ураження;
- розподіл боєприпасів високої точності за періодами вогневого ураження;
- кількість гармат, що виділяється для стрільби боєприпасами високої точності з тимчасових ВП, час їх готовності до відкриття вогню;
- смугу (зону) ураження боєприпасами високої точності;
- літерну частоту підсвічування цілі лазерним цілевказівним далекоміром для кожної батареї дивізіону.
Командир і штаб дивізіону після отримання бойового завдання (попереднього бойового розпорядження) визначають:
- вогневі можливості батарей щодо виконання завдань боєприпасами високої точності за періодами вогневого ураження противника, виходячи з виділеної кількості снарядів;
- смуги (зони) ураження для кожної батареї на місцевості;
- кількість гармат у батареях, що виділяються для стрільби боєприпасами високої точності з тимчасових ВП, порядок їх підготовки, час готовності до виконання завдань, порядок і час зайняття гарматами основних ВП.
Під час постановки завдання командирам батарей на застосування боєприпасів високої точності командир дивізіону зазначає:
- виділену кількість боєприпасів високої точності за періодами вогневого ураження та порядок їх поповнення в ході бою;
- порядок виконання вогневих завдань боєприпасами високої точності в різні періоди вогневого ураження противника;
- смуги (зони) ураження для кожної батареї на місцевості;
- періоди вогневого ураження противника, у ході яких ураження окремих цілей здійснюється гарматами з тимчасових ВП;
- кількість гармат, що залучається до ведення вогню боєприпасами високої точності;
- маршрути, час та порядок висування на тимчасові ВП, а також маневру у ході виконання вогневих завдань;
- літерну частоту підсвічування цілей лазерним цілевказівним далекоміром.
Під час організації роботи на КСП (СП) та ВП батарей командир дивізіону (батареї) зобов’язаний:
- визначити за картою і уточнити на місцевості райони можливого застосування боєприпасів високої точності (з урахуванням прямої видимості, поправки на зміщення не більше 7-50 і максимального віддалення спостережного пункту від цілі не більше 5000 м);
- вказати розвіднику-далекомірнику номер літерної частоти, що установлюється на лазерний цілевказівний далекомір, а старшому офіцеру батареї положення перемикача частот НЧ (низькочастотного), що встановлюється на снарядах;
- вказати (при розгортанні СП поза машиною управління) місця розміщення лазерного цілевказівного далекоміра, засобів зв’язку та виконавчого приладу.
Під час організації роботи на ВП поза машиною управління старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) вказує місця розміщення засобів зв’язку та командного приладу.
Після розгортання в бойовий порядок командири батарей організовують розвідку окремих цілей у призначених смугах (зонах) ураження.
Старший офіцер батареї після зайняття вогневими взводами ВП вибирає і готує, окрім основної, 2–3 запасні ВП і проводить (за необхідності) з командирами гармат рекогносцирування ВП та маршрутів маневру, а також визначає порядок та черговість зміни ВП у ході виконання вогневих завдань боєприпасами високої точності.
Застосування боєприпасів високої точності
в обороні
Боєприпаси високої точності є одним з важливих засобів ведення боротьби з танками, БМП (БТР) та іншими важливими броньованими цілями противника на всіх етапах ведення оборонного бою.
Під час створення системи вогню в обороні застосування боєприпасів високої точності у вогневому ураженні противника організовується з таким розрахунком, щоб знищення окремих броньованих цілей починалося з максимальної дальності стрільби і продовжувалося безперервно у ході усіх періодів оборонного бою.
Якщо в обороні створюється смуга забезпечення, то для підтримки передових загонів доцільно виділяти підрозділи, здатні застосовувати боєприпаси високої точності.
Застосування боєприпасів високої точності здійснюється вогнем як окремих гармат, так і батареями у повному складі. Батарея може залучатися для стрільби по групах атакуючих танків, БМП (БТР), розташованих на близькій відстані один від одного.
Командири батарей ведуть розвідку танків та БМП (БТР) противника, що висуваються, перед фронтом і на флангах загальновійськових підрозділів та у міру виходу цілей на дальність підсвічування їх лазерним променем здійснюють їх знищення. Особлива увага при цьому приділяється знищенню танків, БМП (БТР) противника під час виходу їх із зон зосередженого та загороджувального вогню артилерії і подолання природних перешкод та інженерних загороджень.
Відхід передових загонів на наступні позиції смуги забезпечення артилерія прикриває стрільбою як звичайними боєприпасами, так і боєприпасами високої точності. При цьому для ведення безперервної боротьби з атакуючими броньованими цілями противника зміну бойових порядків артилерійських дивізіонів, що застосовують боєприпаси високої точності, необхідно здійснювати побатарейно на раніше намічені і підготовлені рубежі (райони).
Якщо під час підготовки оборони смуга забезпечення не створювалася, то в ході артилерійської підготовки відбиття атаки противника виконання вогневих завдань боєприпасами високої точності може здійснюватися батареями, які розгорнуті на ВП, якомога ближче до переднього краю. КСП цих батарей розгортаються на передовій позиції. Це дозволить, з одного боку, приховати до певного часу основне угруповання артилерії, а з іншого – уражати танки і БМП (БТР) противника, починаючи з максимальної дальності стрільби артилерії.
У міру підходу противника до переднього краю оборони буде посилюватися вогонь артилерії, яка застосовує звичайні боєприпаси, що ускладнить застосування боєприпасів високої точності. У цих умовах командири батарей ведуть розвідку цілей і в разі появи „вікон видимості” знищують окремі цілі противника боєприпасами високої точності. У першу чергу знищують атакуючі танки і БМП (БТР) на найбільш загрозливих напрямках, уражають головні танки і БМП (БТР) взводних (ротних) колон під час подолання ними мінних полів, природних перешкод, тіснин тощо.
У разі уклинення противника в оборону боєприпаси високої точності застосовуються перш за все для знищення танків, що прорвалися на найбільш небезпечних ділянках (напрямках), для прикриття проломів в обороні, відкритих флангів механізованих і танкових підрозділів та вирішення інших важливих завдань, що визначаються конкретними умовами оборонного бою.
Під час підготовки і проведення контратаки застосування боєприпасів високої точності для знищення окремих цілей здійснюється відповідно до умов наступального бою.
При цьому найсприятливіші умови для застосування боєприпасів високої точності створюються у період часу, що передує вогневому нальоту (вогневій підготовці контратаки), коли наступ противника призупинений і його підрозділи (у тому числі танки, протитанкові засоби та інші важливі цілі) знаходяться на необладнаних в інженерному відношенні позиціях.
Командир артилерійського підрозділу зобов’язаний в усіх періодах бою знати можливості свого підрозділу щодо застосування боєприпасів високої точності, реально оцінювати обстановку і, проявляючи творчість та ініціативу, вміло застосовувати їх (за принципом „побачив – уразив”) для знищення важливих окремих цілей у міру їх виявлення.
Застосування боєприпасів високої точності
в наступі
Боєприпаси високої точності застосовуються безперервно в ході усього наступального бою відповідно до конкретних умов у різні періоди вогневого ураження противника.
Їх застосування залежить від способу переходу наших військ у наступ і виділеної кількості боєприпасів високої точності. Так, наприклад, у наступі з ходу з початком висування із вихідного району знищення окремих (перш за все броньованих) цілей на ділянці прориву та його флангах здійснюється безперервно у міру їх виявлення. Вогонь боєприпасами високої точності планується з таким розрахунком, щоб усі розвідані окремі цілі були знищені до початку артилерійської підготовки атаки. За таких умов командири артилерійських підрозділів ведуть розвідку у призначених смугах (зонах) ураження і у міру виявлення цілей знищують їх вогнем з тимчасових ВП. Управління вогнем здійснюється командирами батарей через командирів других вогневих взводів. Після виконання кожного вогневого завдання боєприпасами високої точності гармата (відповідно до плану маневру) негайно залишає ВП і займає наступну. При цьому виконання вогневих завдань зі знищення окремих броньованих цілей на ділянці прориву та її флангах доцільно організовувати і планувати з таким розрахунком, щоб виділені для цього гармати до початку артилерійської підготовки атаки змогли своєчасно повернутися на основні ВП і бути в готовності до ведення вогню у складі своїх батарей.
З початком артилерійської підготовки атаки здійснюється ураження розвіданих окремих цілей противника на ділянці прориву та її флангах. За цих умов ураження цілей здійснюється вогнем призначених гармат з основних ВП упродовж перших 1–2 хвилин вогневої підготовки атаки.
Під час наступу із положення безпосереднього зіткнення з противником командири батарей здійснюють розвідку окремих цілей у призначених їм смугах (зонах) ураження впродовж часу, визначеного реальними умовами обстановки. У разі виявлення цілей встановлюють за ними постійне спостереження, призначають гармати і розраховують установки для стрільби на ураження. За сигналом початку артилерійської підготовки атаки здійснюють їх знищення боєприпасами високої точності.
У період артилерійської підготовки атаки та артилерійської підтримки військ, що наступають, боєприпаси високої точності застосовуються для знищення розвіданих окремих броньованих цілей, головним чином на флангах ділянки прориву. При цьому командири батарей спостерігають за полем бою і в разі виявлення окремих цілей у межах своїх смуг (зон) ураження знищують їх вогнем окремих гармат боєприпасами високої точності.
Період артилерійської підтримки військ, що наступають, характеризується сприятливими умовами для застосування боєприпасів високої точності у зв’язку зі зниженням інтенсивності пило-димових завад і появою великої кількості цілей, що маневрують. У цей період командири батарей ведуть розвідку окремих цілей перед фронтом і на флангах механізованих, танкових підрозділів і у міру виявлення негайно знищують їх боєприпасами високої точності, створюючи сприятливі умови військам для швидкого їх просування в глибину оборони противника.
Розвідка і підсвічування цілей лазерним променем можуть здійснюватися з КСП (СП) як безпосередньо з машини управління командира дивізіону (батареї), так і з КСП (СП), розгорнутих на місцевості.
Під час постановки завдань та доповідей про виявлені цілі застосовують звичайні способи цілевказівок і встановлені прийоми роботи посадових осіб на командно-спостережному пункті. Найбільш посиленим способом цілевказівок буде зазначення точок підсвічування цілей шляхом наведення на них перехрестя візира лазерного цілевказівного далекоміра.
У разі, коли ті, хто дає і приймає цілевказівки, знаходяться на різних пунктах, застосовуються такі способи цілевказівок: за зміненим відліком приладу (дирекційним кутом); від орієнтира (місцевого предмета), коли спостережні пункти віддалені один від одного не більше ніж на 100 м або ціль знаходиться поблизу орієнтира; полярними або прямокутними координатами.
В усіх випадках командир батареї повинен знайти ціль на місцевості, переконатися у правильності її з’ясування, поставити завдання розвіднику-далекомірнику на визначення (якщо необхідно) її полярних координат і вказати точку підсвічування.
На етапі організації розвідки в артилерійському дивізіоні необхідно призначати для кожної батареї смугу (зону) ураження. Командири батарей організують розвідку і дії вогневих підрозділів батареї з таким розрахунком, щоб у призначеній смузі (зоні) ураження здійснювалися безперервний пошук та знищення окремих цілей боєприпасами високої точності у міру їх виявлення.
Розпочинаючи виконання вогневого завдання боєприпасами високої точності, командир батареї вказує розвіднику-далекомірнику положення точки підсвічування цілі – тієї точки контуру цілі, у яку необхідно навести перехрестя візира лазерного цілевказівного далекоміра. Від правильності вибору точки підсвічування значною мірою залежить успіх виконання вогневого завдання.
Точку підсвічування цілі по можливості призначають на поверхні цілі, що нахилена у бік КСП (на башті танка, обвалуванні оборонної споруди, даху будівлі тощо), як правило, це буде геометричний центр контура цілі, що спостерігається в полі зору візира лазерного цілевказівного далекоміра. Якщо в контурі цілі є зони, що поглинають лазерне випромінювання (амбразура, відчинений люк БМП, танка), точку підсвічування обирають так, щоб вона по можливості перебувала поза цими зонами, але в межах контура цілі, що спостерігається.
При малих дальностях підсвічування (Дпідсв £ 1 км) нижній зріз верхньої вертикальної риски перехрестя візира лазерного цілевказівного далекоміра необхідно сумістити з верхнім зрізом (краєм) контура цілі.
Для приховування району основних ВП дивізіону (батареї) до початку артилерійської підготовки атаки (активних дій артилерії) доцільно гармати, що виділені для стрільби боєприпасами високої точності, розташовувати на тимчасових ВП. Для них у районі ВП батарей у межах прямої видимості старшими офіцерами батарей призначаються на віддаленні 300–500 м від основної ВП 2–3 тимчасові ВП. Вибір, завчасна топогеодезична прив’язка та визначення орієнтирних напрямків для тимчасових ВП здійснюється групами самоприв’язки батарей за загальними правилами.
Інтенсивне лазерне випромінювання демаскує спостережні пункти, тому під час підготовки району КСП (СП) необхідно передбачити вибір і прив’язку декількох додаткових спостережних пунктів, з яких забезпечувалося б підсвічування лазерним променем.
Умовою ефективного застосування боєприпасів високої точності є організація метеорологічної підготовки стрільби. Окрім метеорологічних даних, що враховуються при визначенні установок для стрільби звичайними снарядами, необхідно визначати додатково: висоту нижньої межі хмар; дальність видимості цілі; швидкість вітру на ді-лянці наведення боєприпасів високої точності.
Досвід застосування боєприпасів високої точності на військових навчаннях показав, що основною умовою їх застосування є необхідність спостереження за ціллю за допомогою лазерного цілевказівного далекоміра від моменту виявлення до її ураження. Видимість цілі, у свою чергу, залежить від віддалення цілі від КСП (СП) і від прозорості атмосфери.
Тому основним обмежуючим фактором застосування боєприпасів високої точності є дальність видимості цілей, що визначається за допомогою лазерного цілевказівного далекоміра у конкретних умовах бойової обстановки шляхом контрольних засічок цілей на різних дальностях спостереження.
Боєприпаси високої точності надходять у артилерійські підрозділи в остаточно спорядженому вигляді і будь-яких спеціальних перевірок контрольно-перевірочною апаратурою не потребують. Підготовку боєприпасів високої точності проводять, як правило, безпосередньо перед стрільбою.
Стрільба на ураження і порядок виконання
вогневих завдань
Для ураження БМП (БТР, установок ПТРК), самохідних гармат (мінометів), КСП в машинах управління і розвідувальних машинах, оборонних споруд необхідно 1–2 боєприпаси високої точності, а для ураження танків – 2–3.
Стрільбу на ураження нерухомих цілей боєприпасами високої точності ведуть гарматою (взводом, батареєю) методичним вогнем до виконання вогневої задачі. Темп методичного вогню призначають таким, що дорівнює 40 с, при стрільбі на дальність до 7000 м і польотним часом, збільшеним на 5–10 с, при стрільбі на дальність більше 7000 м. У ході стрільби на ураження окремої цілі установки для стрільби не змінюють.
Стрільба на ураження нерухомих відкритих і укритих танків може вестися залпом 2 гармат взводу скупченим віялом.
Якщо декілька окремих цілей у складі групової цілі розташовані в районі, обмеженому за дальністю ± 600 м і напрямом ± 300 м, центром якого є точка прицілювання, то після ураження однієї цілі здійснюють підсвічування лазерним променем іншої цілі, а установки для стрільби на ураження не змінюють. Послідовність ураження цілей визначає командир батареї з урахуванням напряму вітру таким чином, щоб виключити вплив пило-димових завад від розривів снарядів, які виникли при ураженні попередніх цілей.
Артилерійські підрозділи, що застосовують боєприпаси високої точності, можуть залучатися для знищення танків, що атакують або контратакують, БМП (БТР), а також інших окремих рухомих цілей. При організації стрільби боєприпасами високої точності по атакуючих (контратакуючих) танках, БМП (БТР), створюють смуги (зони) ураження боєприпасами високої точності. До стрільби залучають дивізіон або батарею, а при ураженні окремих рухомих цілей – гармату або взвод.
Смуги (зони) ураження боєприпасами високої точності створюють на танконебезпечних напрямах з урахуванням характеру очікуваних дій противника, умов місцевості (умов спостереження цілей), наявності і можливостей артилерії із застосування боєприпасів високої точності.
Кожному артилерійському дивізіону, який залучається до стрільби боєприпасами високої точності, на танконебезпечному напрямі призначають смугу (зону) ураження із розрахунку до 600 м по фронту на батарею. Смуга (зона) ураження дивізіону поділяється на батарейні смуги (зони).
При недостатній кількості артилерії батареї може бути призначена смуга (зона) ураження по фронту до 1200 м.
У межах смуг (зон) ураження батарей на ділянках місцевості, що спостерігаються, призначають смуги ураження з розмірами, що не перевищують 600 м по фронту і 1200 м углибину.
Під смугою ураження розуміють площу, в межах якої забезпечується влучення в рухому ціль, що підсвічується, при пострілі на установках, які розраховані по точці прицілювання, призначеній в центрі зони.
Розміри зони визначаються можливостями системи керування снаряду щодо вибору помилок пострілу.
Зони ураження кожної батареї нумерують двозначними або тризначними числами, які складаються з номера батареї і порядкового номера зони, починаючи з дальньої.
Перша зона призначається, щоб віддалення її дальньої межі не перевищувало можливостей лазерного цілевказівного далекоміра щодо підсвічування цілей (5 км).
Ближня межа ведення вогню боєприпасами високої точності визначається безпечним віддаленням своїх військ при стрільбі з закритої ВП.
Центри батарейних зон ураження беруть за точки прицілювання, за якими завчасно визначають установки для стрільби.
Особливості управління вогнем
Управління вогнем при виконанні вогневих задач боєприпасами високої точності здійснюється за загальними правилами, але з урахуванням деяких особливостей.
Командири і особовий склад підрозділів зобов’язані знати:
- призначення і можливості лазерного цілевказівного далекоміра, засобів синхронізації і боєприпасів високої точності, принципи їх дії і заходи безпеки під час роботи з ними;
- умови сприятливі виконанню, а також умови, які ускладнюють (виключають) виконання вогневих завдань боєприпасами високої точності;
- особливості стрільби на ураження окремих і групових цілей;
- особливості і порядок розрахунку установок для стрільби, підготовки снарядів до стрільби, заряджання гармати та здійснення пострілу.
Після отримання завдання командир підрозділу повинен з’ясувати на місцевості смуги (зони) ураження окремих цілей, які підлягають знищенню боєприпасами високої точності, встановлений порядок і час їх ураження, режим роботи лазерного цілевказівного далекоміра і засобів синхронізації.
При виконанні вогневих задач за власної ініціативи, командир підрозділу вибирає для знищення боєприпасами високої точності найбільш важливі цілі, які добре спостерігаються в лазерний цілевказівний далекомір та розпізнаються на фоні місцевості.
Оцінюючи умови виконання вогневих задач боєприпасами високої точності, командир підрозділу враховує:
- найбільш можливу дальність підсвічування цілі з КСП (СП);
- взаємне розташування КСП (СП), цілей та ВП;
- умови спостереження цілі і розривів, особливості підсвічування цілі, що впливають на вибір положення центру підсвічування;
- метеорологічні умови, що впливають на ефективність стрільби боєприпасами високої точності.
При прийнятті рішення на ураження цілей боєприпасами високої точності командир підрозділу, окрім питань, які вирішуються при виконанні вогневих задач звичайними боєприпасами, повинен визначити:
- положення центру підсвічування цілі (точки, в яку наводиться перехрестя візира лазерного цілевказівного далекоміра);
- мінімальну дальність до району цілей для установки перемикача „СТРОБ”;
- номер частоти, яка встановлюється на лазерному цілевказівному далекомірі і снаряді;
- заходи, які забезпечують безпеку своїх військ від лазерного випромінювання.
При визначенні заходів безпеки враховують, що лазерний цілевказівний далекомір при вимірюванні дальності до цілі і підсвічуванні цілі випромінює потужні вузько направлені світлові імпульси невидимого інфрачервоного діапазону, небезпечного для незахищених очей. Радіус зон, в межах яких прямі і дзеркально відображені світлові імпульси небезпечні для незахищених очей людини, становлять 6 км у ясний день і 9 км – у нічний час.
Приклади команд командира батареї при виконанні вогневої задачі боєприпасами високої точності 3ОФ39:
- наприклад, установки для стрільби визначаються на ВП: „Дніпро”. Стріляти другому. Ціль 101. Танк. Батарейний: 28-48, 1950, плюс 0-05. Снарядом 3ОФ39. Підривник фугасний. Один снаряд. Зарядити. Я „Тиса”;
- наприклад, установки для стрільби визначаються на КСП: „Сейм”. Стій. Ціль 102. Установка ПТРК броньована. Снарядом 3ОФ39. Заряд третій. Заглушку зняти. Зона друга. Підривник фугасний. Приціл 204. Трубка 75. Основний напрямок, правіше 0-40. Один снаряд. Зарядити. Я „Тиса”.
В умовах бойової обстановки стрільба на ураження окремих цілей боєприпасами високої точності може проводитися одночасно з виконанням вогневої задачі рештою гармат батареї осколково-фугасними снарядами по інших цілях. При одночасному виконанні вогневих задач боєприпасами високої точності і осколково-фугасними боєприпасами управління вогнем батареї може здійснюватися в наступному порядку.
У самохідних артилерійських підрозділах, оснащених комплексом машин управління 1В12 (1В12М), після прийняття рішення на ураження цілі боєприпасами високої точності за командою командира батареї старший офіцер батареї передає її командирам гармат, призначених для стрільби цими снарядами, і ставить завдання командиру вогневого взводу на виконання вогневої задачі.
Управління вогнем гармат, що виконують вогневу задачу боєприпасами високої точності, здійснює командир другого вогневого взводу по радіомережі командира батареї, в яку входять командири гармат. Для цього командир другого вогневого взводу займає робоче місце старшого офіцера батареї для роботи на командному приладі, а старший офіцер батареї управляє вогнем гармат, що виконують задачу осколково-фугасними снарядами, з робочого місця радіотелефоніста.
У батареях причіпних гармат, оснащених комплексом 1В17 (1В17-1), або які його не мають, управління вогнем боєприпасами високої точності здійснює командир другого вогневого взводу за допомогою виносної радіостанції Р-107М (Р-159). Команди командирам гармат передаються по радіостанціях Р-147 (Р-148, Р-157) або голосом. Старший офіцер батареї в цей час продовжує виконувати завдання осколково-фугасними снарядами за командами командира батареї.
Особливості стрільби і управління вогнем вночі
Ураження броньованих цілей вночі можливе за умов їх віддалення від КСП (СП) не більш ніж на 4 км за наявності освітлення місцевості освітлювальними засобами.
Командир дивізіону (батареї) організовує роботу на КСП (СП), намічає 1–2 виносних пункти підсвічування та встановлює сигнали управління для засобів ураження та світлового забезпечення.
Передбачені райони освітлення та ураження цілей визначають, якщо можливо, завчасно у світлий час після визначення полів невидимості.
Під час організації стрільби погоджують за часом постріли освітлювальних і боєприпасів високої точності. Розрив освітлювального снаряда повинен на 10–15 с випереджати момент початку підсвічування цілі лазерним променем.
Заходи безпеки під час стрільби
Під час стрільби боєприпасами високої точності забороняється:
- наводити лазерний цілевказівний далекомір, що працює у режимі випромінювання, у бік розташування своїх військ;
- вести вогонь по цілях, віддалених від своїх військ на небезпечних відстанях;
- перевозити снаряди в позаштатній укупорці;
- проводити приведення боєприпасів у кінцево-споряджений стан одним номером розрахунку;
- здійснювати стикування відсіків снаряда при знятому футлярі відсіку управління;
- залишати снаряд у розігрітому стволі гармати більше 3 хв при температурі повітря, що не перевищує 50°С, і 1,5 хв при більш високих температурах;
- вести стрільбу з посиленою кришкою і на зарядах, не передбачених таблицями стрільби;
- проводити заряджання самохідної гармати при кутах підвищення ствола більше 250 тис.;
- ударяти головною частиною снаряда об металеві предмети і казенну частину гармати при заряджанні.
Висновки з розділу
У розділі розглянуто можливості боєприпасів високої точності, а також особливості ведення бойових дій артилерійськими підрозділами, що застосовують такі боєприпаси.
Застосування артилерійськими підрозділами боєприпасів високої точності у бою дозволяє стрільбою із закритих ВП ефективно уражати окремі броньовані цілі противника (нерухомі й рухомі), що спостерігаються.
Виконання заходів, пов’язаних із застосуванням високоточних боєприпасів, є складовою частиною роботи командирів усіх ступенів з організації бойових дій артилерії.
Тому офіцери ракетних військ і артилерії повинні досконало знати і практично застосовувати теоретичні знання та навички при виконанні вогневих завдань боєприпасами високої точності.