17.2. Способи вогневого впливу артилерійськими підрозділами під час вогневого ураження ДРГ (НЗФ)

Відомо, що тверде знання та вміле використання способів і методів, закладених у Правила стрільби і управління вогнем артилерії, забезпечує своєчасне й ефективне виконання вогневих завдань. Разом з тим у конкретних умовах тактичної обстановки не виключається застосування інших способів і методів, що забезпечують виконання вогневих завдань.

Бойовий досвід, отриманий артилерією під час збройних конфліктів, надав багато прикладів творчого застосування керівних документів. Так, наприклад, для ураження бойовиків, які перебували у важкодосяжних районах, на значній площі або коли координати цілей визначалися приблизно, знайшли застосування нетрадиційні способи виконання вогневих завдань, насамперед такі, як: вогневі мішки, вогневе прочісування, вогневе блокування, вогневі коридори, вогневе відмежування, вогневі бар’єри, вогневі засідки, вогневі тиски, вогневе обрамлення, виконання вогневих завдань стрільбою прямою та напівпрямою наводкою.

Вогневі мішки

Вогневі мішки можуть створюватися вогнем артилерії по місцях зосередження (оборонних позиціях) противника з метою його ефективного ураження на площі розмірами по фронту та глибині 400–800 м вогнем одного дивізіону, виходячи з бойового досвіду. Варіант вогневого мішка наведено у додатку „Р”.

Вогневий мішок – підготовлений фланговий та фронтальний вогонь протитанкових засобів високої щільності та вогонь артилерії із закритих вогневих позицій по ділянці (району) місцевості усіх або більшої частини вогневих засобів підрозділу (частини) з метою завдавання підрозділу (частині) противника максимального ураження в короткі терміни.

У всіх випадках для ведення вогню в дивізіоні визначають установки для стрільби по центру району, в якому намічено створення вогневого мішка. Батареї відкривають вогонь по рубежах НЗгВ перед фронтом та по флангах розташування противника, щоб змусити його відійти до центру району. Після цього дивізіон зосереджує вогонь на ураження, потім крайні батареї роблять доворот відповідно праворуч та ліворуч на 200–400 м та готують фланговий нерухомий загороджувальний вогонь (НЗгВ) (уступ взводів повинен становити 1/4 фронту цілі). Середня батарея збільшує приціл на 200–400 м і готує фронтальний НЗгВ за фронтом 400–800 м. За готовністю всіх батарей призначається серія швидкого вогню або методичний вогонь по 2–3 снаряди на гармату за 1 хвилину. При створенні вогневого мішка на площі від 600 до 800 м за фронтом та глибиною таких серій швидкого вогню може бути декілька із введенням коректур кожній батареї до центру цілі на 100–200 м. Вочевидь це змусить противника стягуватися до центру, внаслідок чого розміри групової цілі зменшуються (в 1,5–2 рази). У цей момент усі батареї повинні перейти до стрільби на ураження, що досягається так: після введення відповідних коректур, суміщенням точки прицілювання з центром району, не змінюючи віяла та шкали.

Вогневе прочісування

Вогневе прочісування може проводитися вогнем артилерії по зелених масивах й інших ділянках (місцях) пересіченої місцевості, де приховано розташована жива сила противника та їх вогневі засоби (лісові масиви, лісові смуги, чагарники, яри і т. ін.) з метою завдавання їй втрат. Варіант проведення вогневого прочісування поданий у додатку „Р”.

На кожному рубежі планувалося 5–6 ділянок зосередженого вогню. Ділянки вибираються на пануючих висотах, лісових галявинах, де можуть займати позицію бойовики. Щодо кожної ділянки до ведення вогню залучається дивізіон. Одночасно плануються рубежі загороджувального вогню по дорогах, що ведуть із зеленого масиву, з метою відрізати відхід груп бойовиків. Це багато в чому нагадує послідовне зосередження вогню поєднано із загороджувальним вогнем на флангах.

Вогонь ведеться по рубежах (через 150–200 м), кількість яких визначається залежно від глибини ділянки місцевості, на якій ведуть обстріл. Вогневе прочісування за таким варіантом являє собою своєрідний зосереджений вогонь, але ведуть його не на трьох установках прицілу одночасно по всій глибині цілі, а на багатьох установках, які дорівнюють кількості рубежів, вогонь на яких ведеться послідовно по 2–4 снаряди на гармату.

Може бути інший варіант проведення вогневого прочісування – коли на кожному рубежі планується ведення вогню по ділянках зосередженого вогню. Ділянки вибираються за ймовірними місцями знаходження противника. Одночасно на напрямках можливого відходу готуються рубежі нерухомого загороджувального вогню. У цьому випадку для подавлення противника на 4–6 рубежах кожному дивізіону необхідно буде витратити більше одного бойового комплекту боєприпасів.

Вогневе блокування

Вогневе блокування здійснюється для ізоляції й утримання формувань противника у визначених районах, виключення його маневру, а також для того, щоб відрізати бойовиків від можливої допомоги при їх ліквідації. Вогневе блокування передбачається не лише для ізоляції противника у призначених районах, але й у ході проведення артилерійської підтримки атаки. Для цього готуються рубежі загороджувального вогню за тильною межею і на флангах об’єкта атаки з метою запобігання відходженню противника, відбиття флангових і фронтальних контратак, заборони підходу резервів противника.

Вогневе блокування – підготовлені рубежі загороджувального, ділянки зосередженого вогню по місцях розташування противника з метою його ізоляції та утримання в оточеному районі.

Нерухомий загороджувальний вогонь відкривається після одержання команди на перенесення вогню на наступну оборонну позицію і ведеться серіями швидкого вогню чи впродовж установленого часу методичним вогнем.

Вогневе блокування може проводитися вогнем артилерії у ході проведення спеціальних операцій з ліквідації баз бойовиків, при оволодінні населеними пунктами, великими вузлами опору, розташованими на території, що контролюється противником. При цьому загальновійськові підрозділи створюють внутрішнє та зовнішнє кола оточення. Внутрішнє коло оточення служить для ізоляції та утримання противника в районі, який зайнятий, а зовнішнє – для виключення спроб деблокування оточеного угруповання та раптового нападу бойовиків у тил і фланги підрозділам, які діють на внутрішньому колі оточення. Відстань між ними повинна забезпечувати:

- вогневу взаємодію між загальновійськовими підрозділами, які створюють кола оточення;

- повний контроль над територією, яка зайнята;

- розміщення вогневих позицій батальйонної артилерії, пунктів управління, резервів, підрозділів забезпечення і може становити 1–2 км.

В інтересах вогневої підтримки дій військ артилерія може проводити вогневе блокування противника. Система вогню артилерії включає: ділянки зосередженого вогню; рубежі загороджувального вогню і підготовлений вогонь батарей (взводів) по окремих цілях на можливих напрямках атак противника і підходу його резервів, по місцях (районах) зосередження живої сили і вогневих засобів, які розташовані на оборонних позиціях. Варіант проведення вогневого блокування показано у додатку „Р”.

У ході проведення вогневого блокування загороджувальний вогонь відкривається у момент виявлення підходу противника до рубежу (з урахуванням часу на виклик вогню та польоту снарядів) і ведеться швидким вогнем, поки бойовики не припинять рух (атаку) або будуть розсіяні.

Вогневі коридори

Вогневі коридори створюються вогнем артилерії при висуванні наших військ по маршрутах, що проходять по території, контрольованій противником, або де можливі дії незаконних збройних формувань (диверсійно-розвідуваль-них груп) з метою виходу до об’єктів, що потребують блокування, а також зайняття районів місцевості з метою виключення протидії противника вздовж маршрутів висування.

Вогневий коридор – підготовлені рубежі загороджувального, ділянки зосередженого вогню уздовж маршрутів висування військ на напрямках можливих дій (провокацій) противника.

Для цього уздовж маршруту висування намічалися:

- ділянки зосередженого вогню по місцях можливих банд формувань і позиціях їх вогневих засобів;

- рубежі загороджувального вогню на напрямках можливих атак загонів бойовиків.

Варіант створення вогневого коридору показано у додатку „Р”.

Для виконання вогневих задач на ВП розгортається тільки частина артилерії (1–2 батареї), а під час виходу колони з зони досяжності її вогню планується розгортання інших артилерійських підрозділів у готовності забезпечувати вогнем просування колон по наступній ділянці маршруту, а перші – на збільшеній швидкості доганяють колону і продовжують рух.

Система вогню артилерії при цьому може включати: ділянки зосередженого вогню дивізіонів (декількох батарей) по ймовірних місцях знаходження противника та по пануючих висотах; вогонь батарей (взводів) по ймовірних місцях розташування окремих вогневих засобів; рубежі загороджувального вогню на напрямках можливих дій (провокацій) противника.

З метою покращання управління – усі заплановані цілі, вогонь по яких може вестися одночасно або послідовно під час проходження колоною визначеної ділянки маршруту, поєднується в ділянки вогневого коридору.

Розміри вогневого коридору відповідають довжині колони, яку артилерія супроводжує вогнем. У міру просування колони артилерійські підрозділи наводять гармати у розташовані на даній ділянці вогневого коридору цілі і ведуть по них вогонь за викликом.

Вогонь відкривається при проходженні колоною даного району і ведеться, як правило, методичним вогнем упродовж потрібного часу. Виявленого противника уражають серіями швидкого вогню при віялі, призначеному для ведення нерухомого загороджувального вогню до виконання вогневого завдання, змінюючи після кожної серії швидкого вогню установку прицілу (кутоміра – при веденні флангового нерухомого загороджувального вогню) на 50 м.

Частина артилерії (кілька самохідних гармат) займає вогневі позиції на панівних висотах у готовності до ведення вогню прямою і напівпрямою наводкою із завданням ураження дрібних груп противника і його вогневих засобів на ділянках проходу військами важливих районів місцевості (перевалів, щілин, дефіле і т. ін.). Створення таких груп артилерії дозволяє у найкоротші терміни (1–2 хвилини) здійснювати ураження противника та скоротити витрату боєприпасів.

Вогневе відмежування

Вогневе відмежування застосовується з метою забезпечення зриву можливих нападів окремих загонів і груп незаконних збройних формувань під час закріплення загальновійськових підрозділів на перепускних рубежах, під час виконання бойових завдань на блокпостах, контрольно-перепускних пунктах, у сторожовій охороні, при улаштуванні засідок та під час виходу з бою.

Вогневе відмежування – це прикриття окремого району з усіх можливих напрямків різними видами вогню залежно від конкретних умов обстановки. Вогневе відмежування здійснюється веденням загороджувальних і зосереджених вогнів на можливих напрямках дій бойовиків і по ділянках місцевості в тилу і на флангах загальновійськових підрозділів.

Варіант проведення вогневого відмежування показано у додатку „Р”.

Вогневі бар’єри

Вогневі бар’єри створюються з метою заборони відходження і перегрупування противника шляхом ведення рухомого та нерухомого загороджувальних вогнів по завчасно визначених рубежах на шляхах і напрямках можливих його дій.

Варіант створення вогневого бар’єру показано у додатку „Р”.

Вогнева засідка

Вогнева засідка – підготовлений фланговий та фронтальний вогонь високої щільності вогневих засобів механізованих та артилерійських підрозділів, як правило, взводу (батареї, дивізіону) по ділянці місцевості (шляху руху) з метою нанесення підрозділу противника ураження в короткі терміни.

Варіант створення вогневої засідки показано у додатку „Р”.

Вогневі лещата

Вогневі лещата – підготовлені рубежі загороджувального, ділянки зосередженого вогню по місцях розташування противника з метою його витіснення із займаного району або стиснення у займаному районі.

Варіант створення вогневих лещат показано у додатку „Р”.

Вогневе обрамлення

Вогневе обрамлення – підготовлені ділянки зосередженого вогню, рубежі загороджувального вогню навколо районів зосередження (базових районів, пунктів управління, об’єктів тилу) військ з метою недопущення атак (нальотів) на них груп противника.

Варіант створення вогневого обрамлення показано у додатку „Р”.

Виконання вогневих завдань прямою та

напівпрямою наводкою

У локальних збройних конфліктах виконання вогневих завдань із знищення танків (БМП, БТР); пускових установок ПТРК та інших вогневих засобів; подавлення живої сили; руйнування довгочасних та польових оборонних споруд і т. ін. доцільно здійснювати стрільбою як окремих гармат, так і дивізіону (батареї) з відкритих вогневих позицій прямою або напівпрямою наводкою. Це дозволяє:

- забезпечити своєчасне відкриття вогню і ураження з мінімальною витратою боєприпасів спостережних високоманеврених вогневих засобів противника, його живої сили та інших об’єктів;

- суттєво скоротити обсяг заходів з підготовки стрільби і управління вогнем;

- виключати необхідність здійснення топогеодезичної прив’язки елементів бойового порядку дивізіону (батареї) та визначення координат цілей (за винятком дальності до них); дає можливість наближено визначати поправки на відхилення умов стрільби від табличних або взагалі їх не враховувати; прискорити порядок введення коректур у ході пристрілки цілей без визначення найменших кутів укриття;

- розміщати артилерію під час стрільби напівпрямою наводкою на відкритих вогневих позиціях поза досяжністю вогневих засобів противника (танків, БМП, ПТРК і т. ін.);

- суттєво спрощує управління вогнем, тому що командири дивізіонів і батарей будуть розташовуватися безпосередньо на ВП або поблизу неї.

Висновки з розділу

У розділі наведено класифікацію і визначення локальної, регіональної і світової війн, збройних конфліктів різної інтенсивності, розкрито нетрадиційні способи виконання вогневих завдань.

Бойовий досвід, отриманий артилерією під час збройних конфліктів, довів необхідність пошуку нових способів застосування артилерії залежно умовам обстановки. Так, наприклад, для ураження бойовиків, які перебували у важкодосяжних районах, на значній площі, або коли координати цілей визначалися приблизно, більш ефективними стали такі способи виконання вогневих завдань, як: вогневі мішки, вогневе прочісування, вогневе блокування, вогневі коридори, вогневе відмежування, вогневі бар’єри, вогневі засідки, вогневі лещата, вогневе обрамлення, виконання вогневих завдань стрільбою прямою та напівпрямою наводкою.

Вивчення офіцерським складом досвіду застосування артилерійських підрозділів і, особливо, нетрадиційних способів виконання вогневих завдань у воєнних конфліктах останніх десятиріч, є запорукою успішного виконання бойових завдань артилерією у майбутньому.