6. Нікчемні правочини

Нікчемними право чинами або абсолютно недійсними право чинами є, правочини, недійсність якого встановлена законом (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Такий право чин не породжує передбачених законом правових наслідків і, за загальними правилами, визнання його недійсним, у суді не вимагається окрім випадків, передбачених законом (ч.2 ст. 218, ч.2 ст. 219, ч.2 ст. 220, ч.2 ст. 221, ч.2 ст. 224, ч. 2 ст. 226 ЦК України).

До абсолютно недійсних (нікчемних) належать правочини:

1) вчинення малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, окрім випадку, коли вчинення такого правочину згодом було схвалено батьками (усиновителями), опікуном;

2) вчинення без дозволу органу опіки та піклування у випадках, коли така згода повинна бути обов ’язковою, окрім випадку, якщо судом буде встановлено. Що такий право чин відповідає інтересам підопічного (ст. 224 ЦК).

3) вчинені з порушенням обов ’язкової письмової та нотаріальної форми (ст. 218, 219, 220 ЦК);

4) вчинений недієздатною фізичною особою, окрім випадку, коли такий право чин схвалено опікуном чи буде доведено, що він учинений на користь недієздатної особи (ст. 226 ЦК);

5) право чин, що порушує публічний порядок, тобто правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, знищення майна фізичної особи та юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК);

6) удаваний правочин, (ст. 235 ЦК). Удаваним є право чин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ч 1. ст. 235 ЦК).

7) фіктивний правочин (ст. 234 ЦК). Фіктивний право чин - це право чин, укладений без наміру створення правових наслідків, тобто право чин «про людське око». На відміну від загального правила фіктивні правочини визнаються недійсними судом.