2. 2. Інформація та інформаційні відносини у Цивільному кодексі України

Прийняття Цивільного кодексу (ЦК) України, який серед об'єктів прав називає інформацію, присвячує низку норм різним видам інформації, праву на інформацію, приділяє увагу комерційному значенню інформації в нових еко­номічних умовах, є явищем безперечно прогресивним.

Стаття 200 ЦК України вперше у кодифікованому акті дає визначення інформації як документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що мали або ма­ють місце у суспільстві, державі та навколишньому середо­вищі, і передбачає захист прав власника таких відомостей, застосовуючи широке поняття інформація, яке не підпадає під охорону норм авторського, патентного або іншого спеціального законодавства. Аналогічне визначення дається і у статті 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.

Власне, вся суспільна взаємодія нинішнього тися­чоліття основана на обміні інформацією, що пояснює певні труднощі у формуванні особливих прав на неї, оскільки суспільство зацікавлене у вільному обігу інформації і одно­часно прагне захистити кожного свого члена від негативних та шкідливих її видів.

Згідно зі статтею 32 Конституції України, не допус­кається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім ви­падків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а згідно зі статтею 34, кожен має право вільно збирати, зберігати, вико­ристовувати і поширювати інформадію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Здійснення цих прав може бу­ти обмежено законом лише у передбачених частиною 3 статті 34 Конституції України випадках.

Основними принципами інформаційних відносин, згідно зі статтею 5 Закону, є гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та збереження інформації.

Незважаючи на те, що, відповідно до статті 200 нового ЦК України, інформація є об'єктом цивільних прав, зокрема од­ним із видів нематеріальних благ, реальне встановлення мо­нопольних прав на інформацію залишається проблемою. Не­обхідність забезпечення суспільних інтересів примушує за­конодавця в ряді випадків вводити особливий режим поши­рення і використання інформації. Зокрема, дістають своє правове регулювання такі види інформації, як державна таємниця, конфіденційна інформація, інформація в автома­тизованих системах тощо.