1.3.5. ПРОСТОРОВЕ І КІЛЬКІСНЕ РОЗМІЩЕННЯ РОСЛИН

Під просторовим розміщенням рослин в посіві розуміють спосіб сівби, під кількісним— норму висіву. Ці два поняття розглядаються у тісній взаємодії. Правильне просторове і кількісне розміщення рослин на площі — необхідна умова реалізації сортових (гібридних) особливостей культури.

На посівах важливо дотримуватись відповідності між густотою рослин і рівнем мінерального живлення. Так, досліди М. А. Ільчен-ка (під керівництвом О. І. Зінченка) з кукурудзою на зерно показа­ли, що загущення посіву з 35 до 65 — 70 тис. рослин на 1 га без вне­сення добрив не впливало на рівень урожайності культури. Перева­ги загущення виявились лише при підвищенні фону мінерального живлення рослин. Це підтверджується даними П. О. Дмитренка, К. П. Афендулова, М. Л. Колобової, П. І. Витриховського, О. С. Ма-сельського та ін.

Для збільшення густоти стеблостою і водночас оптимізації площі живлення буває доцільним звуження міжрядь. Так, дослідження кафедри рослинництва Уманської ДАА (О. І. Зінченко) показали, що можна вирощувати в Лісостепу кукурудзу середньоранніх гібри­дів на силос і на зерно з міжряддям 45 см замість 70 см. При такому звуженні міжрядь і густоті стеблостою 120 — 140 тис./га отримували повноцінні качани. У таких посівах різко зменшується проникання світла на поверхню ґрунту, тому забур'яненість поля зменшується, спрощується і здешевлюється догляд за рослинами. Для кращого затінення поверхні ґрунту певне значення має і підбір гібридів, ли­стя в яких орієнтоване в міжряддя.

Спосіб сівби і густота посіву залежать від морфологічних особли­востей сортів, тривалості періоду їх вегетації. Так, ранньостиглі сор­ти й гібриди кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур, які роз­вивають меншу вегетативну масу, сіють густіше, а пізньостиглі — розріджено.

Велике значення має також будова листкової поверхні. Сорти пшениці і гібриди кукурудзи з еректоїдним листям краще пропус­кають світло. Їх густоту збільшують.

Якщо раніше навіть ранньостиглі гібриди кукурудзи вирощува­ли з густотою 40 — 45 тис. рослин на 1 га, то тепер є можливість за­гущувати посіви до 80 — 100 тис. рослин і за умови достатнього жив­лення та зволоження мати по 100 ц/га і більше зерна. Те саме стосу­ється пшениці з еректоїдним листям. Зокрема, напівкарликові і ка­рликові сорти пшениці з еректоїдним листям мають 650 — 700 коло­сів на 1 м2, що дає змогу збирати по 80 - 100 ц/га і більше зерна. Наприклад, у КСП «Деньгівський» Золотоніського району Черка­ської області в 1993 р. на площі 120 га зібрали по 107 ц/га озимої пшениці сорту Альбатрос одеський. Кількість колосів на 1 м2 стано­вила 660 — 700 шт. При цьому мали добре виповнене колосся і ваго­вите зерно (маса 1000 зерен — 46-48 г). За таких умов маса зерна з одного колоса становить 1,6 — 2 г.

Строки сівби. Серед польових культур є озимі, ранні і пізні ярі, літні проміжні посіви, відповідно існують і різні строки сівби: осінні, весняні, літні, які залежно від виду і сорту культури можуть бути ранньо-, середньо- і пізньоосінніми (весняними, літніми). Крім того, деякі культури можна висівати в різні строки — рано або пізно на­весні, влітку, в літньо-сінній період. Це люцерна і еспарцет, злакові багаторічні трави — вівсяниця (костриця) лучна, грястиця збірна та інші, ріпак, редька олійна, кукурудза на зелений корм. Проте для більшості культур, особливо зернових і технічних, велике значення має дотримування строків сівби. Від цього залежать їх ріст, розви­ток,   ураження   хворобами,   шкідниками,   засміченість   посівів бур'янами. Наприклад, надто ранні посіви озимої пшениці перерос­тають восени, більше ушкоджуються хворобами і шкідниками. Те саме спостерігається при запізненні із сівбою ранніх ярих — ячме­ню, вівса, гороху та інших культур. Водночас строки сівби кукуру­дзи, сої, соняшнику, суданської трави, люцерни, еспарцету, редьки олійної, ріпаку озимого менше впливають на їх ураження хвороба­ми і шкідниками.

Способи сівби. Розрізняють звичайний рядковий спосіб сівби з міжряддям 15 — 18 — 20 — 22 см, вузькорядний з міжряддям 7,5 — 12 см, перехресний, діагонально-перехресний, широкорядний, гніздовий, квадратно-гніздовий, пунктирний (точний), безрядковий, розосере­джений (сівба з надвузькими міжряддями, наприклад, 5 см), стріч­ковий, смуговий.

Звичайним рядковим способом висівають озимі і ярі зернові — пшеницю, жито, тритикале, ячмінь, овес, горох, чину, просо, гречку та ін.; широкорядним— просапні — кукурудзу на зерно і силос, ча­сто і на зелений корм, цукрові та кормові буряки, соняшник, гречку, сою, просо, сорго, насінники трав, баштанні культури та ін.

Гніздову сівбу нині застосовують мало. Раніше цим способом ви­рощували кукурудзу, соняшник, цукрові буряки. При гніздовій сівбі на певній відстані висівають по 3 — 4 насінини кукурудзи, соняшни­ку, гарбузів, кавунів. Гнізда можуть розміщуватись квадратами (30 х 30, 45 х 45, 70 х 70, 210 х 210) або прямокутно (30 х 45, 45 х 70, 70 х 140).

Просапні можна висівати діагонально-гніздовим способом. Пло­щу при такому способі сівби обробляють по діагоналі. Цей спосіб ви­користовується обмежено, як і взагалі гніздові посіви.

Безрядкову сівбу в рільництві також ще мало застосовують. У по­льових умовах для одержання дружних сходів важливо висіяти насіння в ущільнений ґрунт, щоб створити кращі умови вологоза-безпечення для його проростання. При безрядковій сівбі цього важ­че досягти, тому цей спосіб сівби застосовують переважно в овочів­ництві.

Точну пунктирну сівбу проводять сівалками точного висівання. Такий спосіб сівби дає змогу економити насіння і дещо підвищити врожайність. Він має переваги порівняно із звичайним нерівномір­ним при густоті до 1 — 1,5 млн шт. насіння на 1 га і мінімальній ши­рині міжрядь. При загущенні посіву або при розширенні міжрядь підвищується і коефіцієнт варіації відстаней між рослинами. Тому стосовно зернових (пшениці, ячменю, жита) він не має переваг пе­ред звичайним рядковим.

Точне висівання коренеплодів з розрахунку на кінцеву густоту вимагає необхідної кількості пестицидів для боротьби з шкідника­ми, хворобами і бур'янами. Це стосується і кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур.

Розосереджена сівба може бути суцільнобезрядкова, надвузько-рядна, рядкова або широкорядна, насіння в рядку розосереджено у вигляді смуги шириною 5 — 10 см. Цим способом можна висівати зернові і зернобобові, гречку, льон, кормові трави, змішані посіви та інші культури. Розосереджена сівба дає змогу оптимізувати площу живлення у співвідношенні 1:3, 1 : 2 і 1 : 1. Даний спосіб сівби ви­вчався на кафедрах рослинництва Національного аграрного універ­ситету і Харківського аграрного університету (М. А. Бобро, Г. А. Мак-симчук), Застосовуючи його, можна, наприклад, підвищити вро­жайність пшениці на 6 — 8 ц/га. На кафедрах зазначених вузів роз­роблено конструкції спеціальних сошників, які можна використову­вати на серійних зернових і зернотрав'яних сівалках.

Стрічковий спосіб сівби. При широкорядній сівбі (з міжряддям 45, 60, 90, 110 см та ін.) іноді замість одного рядка насіння висіва­ють стрічками по 2 — 3 рядки з відстанню між рядками в стрічці 7,5; 15; 20 см. Застосовують його переважно при вирощуванні проса, гречки, сої, в сумісних посівах на корм, наприклад, суміші кукуру­дзи із суданською травою, соєю, потрійних сумішей. Зокрема, при вирощуванні кукурудзи із суданською травою та соєю (ріпаком, бур­куном, конюшиною) на відстані 5 — 7,5 см від рядка висівають ком­поненти сумішей. Це автономізує їх початковий ріст, сприяє кращо­му росту й розвитку компонентів, підвищує врожайність суміші і якість корму.

Смуговий спосіб сівби при вирощуванні польових культур засто­совують рідко. Він поширений в овочівництві при вирощуванні морк­ви, цибулі та інших культур. У смузі 5 — 7 до 20 см завширшки без-рядковим способом вирощують овочеві культури. У виробництві є приклади застосування його і при вирощуванні польових культур — гречки, сумішей кукурудзи з соєю. Для цього використовують пере­обладнану овочеву сівалку, сошники якої дають змогу висівати гре­чку, просо, суміші кукурудзи із соєю на силос і зелений корм смуга­ми шириною 5 — 6 см. Такий смугово-розосереджений спосіб сівби забезпечує добре загортання насіння, краще розміщення рослин порівняно із звичайним широкорядним способом.

Норми висіву. Оптимальна густота посіву, достатня кількість поживних речовин, вологи, світла й тепла сприяють утворенню оп­тимальної для даного виду і сорту польової культури листкової по­верхні. Вважається, що посіви зернових і зернофуражних (пшениці, кукурудзи, сорго, ячменю), гороху, картоплі, гарбузів та інших культур повинні мати листкову поверхню близько 45 — 60 тис. м2/га. При меншій або більшій площі листя погіршуються умови фотосин­тезу посіву. Мала площа асиміляційної поверхні не лише знижує продуктивність фотосинтезу, а й через те, що значна частина світ­лового потоку проникає на поверхню ґрунту, призводить до небажа­ного підвищення температури ґрунту і повітря в посіві. Внаслідок цього зростають фізичне випаровування вологи з ґрунту і її транспі­рація. Потрапляння світла на ґрунт також сприяє росту бур'янів. За надмірної площі листків частина їх у нижніх ярусах затінюється і не бере участі у фотосинтезі, значна кількість поживних речовин і вологи витрачається на створення листкової маси, а отже, знижу­ється врожай зерна, коренів, бульб тощо. У надмірно затінених по­сівах кукурудзи погано утворюються качани.

Задовільні показники чистої продуктивності фотосинтезу в посівах озимих і ярих зернових, кукурудзи на зерно, цукрових і кормових бу­ряків, картоплі та інших культур — 3-4, добрі 4-6, дуже добрі — понад 6 г сухої речовини на 1 м2 площі листків за добу.

Для забезпечення вказаних площі листкової поверхні та чистої продуктивності фотосинтезу густота стеблостою залежно від сорту (гібриду) пшениці, ячменю, жита має становити 4,5 — 7 млн генера­тивних стебел на 1 га; гороху 1,0-1,2; сої 0,6-0,8; кукурудзи на зерно в Лісостепу і на Поліссі 60 - 80, на силос 80 - 100; в Степу без зрошення — відповідно 40 — 60, 60 — 70 тис. стебел на 1 га; картоплі 50 — 70 тис. кущів, цукрових буряків 90 — 110 тис., соняшнику 60 — 70; гарбузів 25 - 30 тис. рослин на 1 га.

Листя рослин, вирощуваних на зелений корм, є найбільш цінною частиною. Тому в посівах на корм бажано збільшувати облистне-ність рослин, підвищувати частку листя в урожаї зеленої маси. В загущених посівах трав і кукурудзи маса листя і листкова по­верхня за достатнього рівня живлення значно збільшуються. Так, у посівах кукурудзи на зелений корм з густотою стояння рослин 250 — 300 тис./га площа листкової поверхні досягає 70 — 90 тис. м2/га, а частка листя в масі врожаю — 43 — 54 %. У таких загущених посі­вах спостерігаються високі темпи наростання вегетативної маси: за 55 — 60 днів вегетації вже у фазах 11 — 12 листків та цвітіння можна отримати 500 — 560 ц/га легкоперетравної зеленої маси кукурудзи на корм, яка містить 86— 119 ц/га сухої речовини (табл. 6). Це від­повідає такій самій кількості кормових одиниць (1 кг сухої речовини зеленої маси кукурудзи у фазі викидання суцвіть — молочна стиг­лість містить близько однієї кормової одиниці. При звичайній густо­ті 60 — 80 тис./га такий вихід зеленої маси маємо через 90 — 110 днів).

У загущених посівах на корм показники чистої продуктивності фотосинтезу звичайно нижчі порівняно з показниками на посівах на зерно, тому в них більшого значення набуває накопичення сухої речовини не на 1 м2 листкової поверхні, а на 1 м2 площі посіву. За цим показником загущені посіви кукурудзи, жита, вико-жита, пше­ниці, ярих ранніх кормосумішей, що складаються з 3 — 4 і більше компонентів, гороху та інших культур переважають посіви на зерно.

Для забезпечення запланованої густоти посіву (рослин чи стебел) враховують не лише посівну придатність насіння, а й польову схо­жість у конкретних умовах поля, а також випадання рослин у про­цесі вегетації.

Польову схожість визначають у середньому за кілька років спо­стережень у господарстві. Вона залежить від вологи, температури, механічного складу ґрунту, якості підготовки площі, фракції насін­ня. У зв'язку з цим при механічному формуванні густоти посівів цукрових і кормових буряків подвійної і навіть потрійної посівної норми насіння може бути недостатньо. Все це визначають в конкре­тних умовах. Зважають на механічний склад ґрунту, можливість утворення на ньому ґрунтової кірки, потенційну забур'яненість по­ля, наявність у ґрунті шкідників тощо. На посівах коренеплодів, крім того, доводиться поєднувати формування посівів з боротьбою зі сходами бур'янів. Тому доцільніше висівати не дві, а дві з полови­ною — три посівні норми насіння. Так, у виробничих умовах нерідко висівають 16 — 18 (до 22 — 24) одноросткових та 14 — 16 багаторост­кових насінин буряків на 1 м довжини рядка при міжрядді 45 см. У рядку в кінцевому підсумку потрібно залишати 5 — 6 рослин на 1 м його довжини. Якщо культуру планують вирощувати за екологічно чистою технологією, слід збільшити норму висіву з розрахунку на механічний обробіток — боронування і міжрядні розпушування. На таких посівах кукурудзи, соняшнику, сої, гороху збільшують норму висіву на 35 — 40 %.

Норму висіву насіння (Hв, кг/га) кукурудзи, соняшнику, сої, го­роху, люпину та інших культур визначають за формулою

Нв=ДМ/КР,

6. Залежність продуктивності посівів кукурудзи на корм від густоти стеблостою і способу сівби, ц/га (за О. І. Зінченком)

де Д— кількість насіння з урахуванням зрідження при механічно­му догляді, млн шт. на 1 га; М— маса 1000 насінин, г; К— посівна придатність насіння, %; Р— польова схожість, %.

Глибина загортання насіння. У районах достатнього зволоження глибина загортання насіння може бути на 1 — 2 см меншою за гли­бину передпосівної культивації (у південних районах ця різниця має бути мінімальною). Крім того, на більшості площ потрібно про­водити післяпосівне коткування, а для дрібнонасінних культур час­то ще й допосівне (багаторічні трави, кормові й цукрові буряки). Ко­ткування треба робити і при надранній сівбі кукурудзи інкрустова­ним насінням на глибину 2,5 — 3,5 см. Передпосівне коткування за­безпечує неглибоке загортання насіння.

Середня глибина загортання насіння ячменю, пшениці, кукуру­дзи, соняшнику, гороху, чини, сої та інших культур при висіванні в оптимальні строки в достатньо вологий ґрунт становить 5 — 7 см. Насіння трав, а також льону загортають на 1,5 — 2 см, цукрових бу­ряків — на 3 — 4 см. За умов достатнього зволоження все насіння слід загортати якомога мілкіше. Це забезпечує ранні сходи і міцні­шу первинну кореневу систему, що посилює початковий ріст рослин.