3.3. Земельні ресурси та їх використання

3.3. Земельні ресурси та їх використання

Суспільне виробництво являє собою процес взаємодії людини і природи з допомогою промислових засобів виробництва. Використовуючи тіла речовини і сили природи, створюють матеріальні блага. Елементи природи, перетворені у процесі виробництва у споживчі блага, вливається в систему суспільних відносин і стають матеріальними носіями соціальної форми руху. Люди використовують природне середовище і всі його основні складові процеси своєї життєдіяльності у різному ступені і залежності від досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу та характеру виробничих відносин. Але хоча процес сталого функціонування є загальною економічною основою трудової діяльності людей, йому як матеріальному виробництву, здійснюваному у певній суспільно-економічній формації, властивий той чи інший характер і спосіб виробництва. Отже, він соціально детермінований, тож суспільні форми стають кокституційованим механізмом формування соціальної сутності процесу сталого функціонування суспільного виробництва і розвитку економічної науки. Природа розвивається за своїми законами, суспільство за своїми. Бачити методологічну основу формування теорії, створення оптимальності взаємодії суспільства   і   природи,   максимальне   врахування   законів   природи   і суспільства   в   господарській   практиці   означає   забезпечувати розширене відтворення (як в суспільстві, так і в природі) сталий розвиток матеріального виробництва.

Суспільне виробництво базується на використанні природних ресурсів, які є не чим іншим, як елементами природи, які використовуються як джерело засобів існування людського суспільства. Вони поділяються на земельні, водні, мінерально-сировинні, кліматичні, біологічні та інші і складають основу матеріального виробництва. В наслідок прикладання до них живої і уречевленої праці вони стають природними продуктивними силами. Серед всіх природних ресурсів найважливіше значення має земля.

Серед матеріальних умов, необхідних для життя і виробничої діяльності населення, земля займає особливе місце. Вона зі своїми ґрунтами, надрами, лісами, водними екосистемами, в наслідок прикладання до неї живої і уречевленої праці, стає основною продуктивною силою. Місце і роль землі в галузях матеріального виробництва різні. В промисловості, за винятком добувної, вона є фундаментом, просторовою базою для розміщення її галузей і окремих підприємств, в гірничій промисловості вона є коморою мінерально-сировинних ресурсів, арсеналом засобів і предметів праці. У сільському господарстві земля є основним засобом виробництва і головною продуктивною силою, завдяки своїй родючості, тобто здатності забезпечувати рослини всіма необхідними поживними речовинами, обмеженості в розмірах, просторовості. Земля вимагає особливого підходу до організації її використання. Маючи обмежені розміри, вона є предметом конкуренції різних галузей господарського комплексу. Тому проблема їх оптимального розподілу між ними набуває особливо важливого значення.

За своїм цільовим призначенням землі поділяються на такі основні категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового   фонду;   землі   водного   фонду;   землі   промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Про розміри різних видів земельних угідь, їх співвідношення і напрями використання можна судити з даних таблиці.

Таблиця 3

Розподіл земельної площі і сільськогосподарських угідь на кінець

2000р., тис. га

Структурно-динамічний   аналіз   земельного   фонду   України показує, що в його структурі сільськогосподарські угіддя займають 69,3%, в т. ч. рілля - 54,8%, багаторічні насадження - 1,6%, луки і пасовища - 12,9%. Площа лісів охоплює 017,2% земельної площі.

Україна є високорозвиненою і урбанізованою країною. Тому багато земель знаходяться під забудовою (3,9%) об'єктами промисловості (0,6%) і транспорту (0,8%). Значна частина земель представляє собою так звані малопродуктивні землі (1,9%), які ще не використовуються в сільському господарстві. Це піски, балки, яри, зсуви, закислені засолені та інші землі. Землі під водою займають 4% території. Характерною особливістю землі є її родючість тобто спроможність забезпечувати врожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від природних властивостей самих грунтів так і від розвитку культури землеробства та екологічних умов. Родючість - це продукт тривалого економічного, екологічного та історичного розвитку як самої землі так і сільськогосподарського виробництва. Земельний фонд України характеризується наявністю високою біопродуктивністю землі, в її структурі переважають землі з найбільш родючими грунтами (таблиця 4)

Таблиця 4 Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України.

За даними Інституту ґрунтознавства і агрохімії УААН основна база землеробства України розміщається на чорноземних ґрунтах та ґрунтах чорноземного типу - 61,4% площі орних земель. За його даними в Україні зосереджена третина (30%) світових запасів чорноземів, за деякими даними навіть 40,5% і з цим пов'язується виграшний агрономічний статус України у порівнянні з іншими державами світу. На базі використання природних ресурсів і насамперед земельних, розвивається одна із найважливіших і життєво необхідних галузей матеріального виробництва, яка виробляє продукти харчування для населення, сировину - для промисловості і товари -для експорту. Це сільськогосподарське виробництво, яке відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни, підвищенні життєвого рівня населення і розв'язання соціально-економічних проблем.

Варто відзначити і той факт, що на Україні сільськогосподарське виробництво ведеться на особливо цінних землях, загальна площа яких становить 14,9 млн. га. або 36% (таблиця 5).

Таблиця 5

Площа особливо цінних земель