Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.4. Фінансова допомога і зовнішні позики. Зовнішній борг

ФІНАНСОВА ДОПОМОГА — допомога закордонних держав і міжнарод­них організацій на пільгових умовах. Це позики, кре­дити, в яких грант-елемент становить не менше 25 %.
Грант-елемент - показник, що використовується для визначення рівня пільговості різних позик; він встановлює, яку частину платежів у рахунок погашення боргу недоотримає кредитор у результаті надання позики (кредиту) на умовах, більш пільгових, ніж комерційні. При цьому умовно вважається, що при наданні позики на комерційних умовах кредитор отримує дохід на позичковий капітал в розмірі 10 %.
 
де Еrg - грант-елемент;
Ві - фактичні платежі в рахунок погашення боргу в і-му році;
А - обсяг наданої позики (кредиту);
а - відсоткова ставка комерційних банків (прирівнюється до 10 %);
/ - термін позики (кредиту).
! Безповоротні позики називаються грантами.
!! Позики і гранти отримують в основному країни, що розвиваються (КР) і країни з перехідною економікою (КПЕ)
Види зовнішніх позик:
• Облігаційні позики (45 °/о від позик світу)
• Синдиковані позики
• Євроноти або євровекселі
• Депозитні розписки
• Акціонерні позики
Міжнародні організації (МВФ, МБРР) надають країнам-позичальникам допомогу при дотриманні ними певних економічних умов.
Вашингтонський консенсус:
• лібералізація цін і ринків
• макроекономічна стабілізація (перш за все, низьку, менше 40 % на рік, інфляцію)
• обмеження державних витрат (особливо державного кредитування еко­номіки і субсидування експорту)
• приватизація
• відкритість економіки (введення конвертованості валюти і зниження торговельних бар'єрів на імпорт товарів і експорт сировини)
• зниження будь-якими жорсткими способами дефіциту держбюджету і дефіцитів торговельного і платіжного балансів
Поствашингтонський консенсус = Вашингтонський консенсус + інші вимоги:
• підвищення ефективності національних фінансових ринків
• активна підтримка конкуренції в країні і боротьба з монополіями
• досягнення «прозорості» компаній
• боротьба з інфляцією в розумних межах
• сприяння економічному зростанню і підвищенню ефективності державних інститутів

 
Найбільшу економічну допомогу іншим країнам надають Японія і США, а пориймають Ізраїль і Єгипет
Порядок надання міжнародної позики (кредиту) МВФ
1. Країна надає широкі відомості про фінансово-економічне становище, економічну політику
2. З керівництвом країни узгоджується її меморандум про економічну політику
3. МВФ виділяє кредити, для отримання яких обговорюються додаткові вимоги (умови)
4. Надається кредит частинами (траншами)
 

48
Зовнішній борг
(зовнішня заборгованість)
Офіційний (державний) — частина боргу, яку повинна виплатити держава за зарубіжні позики або за позики приватних банків, фірм і місцевих органів влади, за які вона давала гарантії по оплаті боргу
Розмір світового офіційного зовнішнього боргу становить 2,1 трлн дол.
Приватний — борг приватних компаній, банків і місцевих органів влади, не гаранто­ваний державою Розмір світового приватного зовнішнього боргу становить 0,4 трлн дол.

 
1/7 зовнішнього боргу припадає на найменш розвинуті країни, 6/7 - на інші країни що розвиваються і країни з перехідною економікою (Росія, Бразилія, Мексика, Китай, Індонезія, Індія, Аргентина, Туреччина та ін.)
Показники боргової залежності країни
І. Сума зовнішнього боргу: ВВП країни-боржника (небезпечним вважається співвідношення, що перевищує 50 - 80 %)
II. Сума зовнішнього боргу: обсяг експорту товарів і послуг (небезпечним вважається 200 % і більше)
ІІІ. Сума обслуговування зовнішнього боргу: обсяг експорту товарів і послуг == «коефіцієнт обслуговування боргу» (небезпечним вважається 20 % і більше)

 

Боргова криза - ситуація, коли в країні нові зовнішні позики використовуються здебільшого на погашення раніш отриманих позик, кредитів (світова криза зовнішньої заборгованості почалась з серпня 1982 р. у Мексиці) Ролловер - отримання нових кредитів для погашення старих.
Дефолт - відмова країни-боржника від зобов'язань щодо обслуговування зовнішнього боргу (напр., 1875 р. - у Туреччині, 1876 р. - в Перу і Єгипті, 1893 р. -в Греції, 1898р. і 1914 р. - в Бразилії, 1917 р. - в Росії)
Управління зовнішнім боргом — заходи щодо запобігання або пом'як­шення боргової кризи:
• економічні заходи:
1. Мінімізація величини зовнішніх позик.
2. Реструктуризація накопиченої заборгованості.
3. Підвищення ефективності використання залучених фінансових ресурсів.
4. Підвищення можливостей держбюджету з обслуговування зовнішнього боргу
• політичні заходи:
1. Підтримання політичної стабільності в країні
2. Забезпечення добрих відносин із зовнішніми кредиторами
3. Збереження незалежної від кредиторів зовнішньої і внутрішньої політики
• соціальні заходи:
1. Забезпечення соціальної стабільності
Реструктуризація зовнішнього боргу
Мета - пом'якшення проблеми зовнішнього боргу.
Напрямки реструктуризації:
1) офіційного боргу:
• схема «Неапольські умови» (списання частини боргів) передбачає, що боржникам, якщо вони впродовж 3 років впроваджують економічну програму МВФ і МБРР, дозволяється списати 1/2 боргу або так знизити % по ньому, щоб щорічне обслуговування боргу скоротилось на 1/2, а для найменш розвинутих країн-на 2/3;
• схема «Х'юстонські умови» застосовується до країн-боржників із середнім рівнем ВВП на душу населення і дозволяє їм проводити конверсію (своп, обмін) частини зовнішнього боргу на акції національних компаній або на національну валюту;
2) приватного боргу:
• викуп позик з дисконтом (знижкою) самими країнами-боржниками з допомогою Міжнародної асоціації розвитку (дочірня організація Всесвітнього банку);
• «план Брейді» (сек 'юритизація боргу), що передбачає, що країна-боржник може викупити частину боргу за готівку зі знижкою за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій або перевести частину боргу в довгострокові державні облігації, або обміняти її на нац. валюту з правом використання її для купівлі акцій нац. компаній країни-боржника. Всі ці операції можна проводити одночасно. Реструктуризовано таким чином понад 200 млрд дол. переважно Латиноамериканських країн.

Спільні і відмінні характеристики Лондонського і Паризького клубів кредиторів
 
Функціональна ознака    Лондонський клуб    Паризький клуб       
Мета діяльності    Вирішення фінансових проблем країн, що розвиваються з питань обслуговування і погашення зовнішнього боргу
       
Статус і організаційна структура
    Неформальні організації без офіційного мандата з непостійним складом учасників       
Процедурна організація діяльності    Основні підходи до оцінки фінансової поведінки дебіторів і умов кредитування ідентичні       
Періодичність скликання засідань    Чітко не регламентується; засідання проводяться у випадку поточної необхідності       
Початок діяльності    1976р.    1956р.       
Сфера діяльності    Реструктуризація за­боргованості комерцій­ним структурам    Реструктуризація за­боргованості офіційним (державним) кредиторам       
Початок програми реструктуризації
    Визначається дебітором (дата, вказана в ін­формаційному повідом­ленні боржника про відмову від сплати боргів    Визначається креди­тором (дата, з якою країни-кредитори відмовляються надавати боржнику нові кредити)       
Представництво інтересів кредиторів    Інтереси кредиторів представляє Банківсь­кий консультативний комітет (БКК) із числа найбільш зацікавлених банків
    Інтереси кредиторів представляють найбільш впливові банки, незалежно від їх частки в борговому фінансуванні
       
Можливість перегляду відсоткових платежів і основної суми боргу
    Умови «старих» боргів не переглядаються Клуб узгоджує пакет заходів щодо реструктуризації заборгованості, і банки стають власниками нових євробондів    Домовленості минулих періодів можуть бути переглянуті       
Необхідність підтримки дебіторів МВФ та іншими фінансовими інституціями    Не обов'язкова
    Реструктуризація
заборгованості поєд­нується з вимогою
підписання угоди на виділення траншів
МВФ і альтернативне кредитування з інших джерел