Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.4. Міжнародна торгівля послугами. Світовий ринок послуг

Міжнародна торгівля послугами є комплексом різно­рідних видів економічної діяльності. Історично економісти нама­галися з'ясувати сутність послуг та Їхню роль, виходячи з різних аспектів. Часто послуга визначалась як щось невідчутне, неви­диме, те, що не є предметом торгівлі, або як категорія, котру неможливо пояснити і котра охоплює майже все, в той час як товари — відчутні, видимі, постійні і ними можна торгувати (див. табл. 7.5).
Таблиця 7.5
Якісні відмінності товарів і послуг
 
Товари
    Послуги
       
Відчутні
    Невідчутні
       
Видимі
    Невидимі
       
Підлягають збереженню
    Не підлягають збере­
       

    женню
       
Експорт товару означає
вивіз його з митної
території за кордон без зобов'язання про ввіз назад

    Експорт послуг означає
       
    надання послуги іно­
       
    земцеві, тобто нерези­денту, навіть якщо він
       
    перебуває на митній те­
       
    риторії країни
    

Але за такого визначення поняття «послуга» виникає низка проблем: по-перше, є товари, які також невідчутні й невидимі (наприклад, електронні програми); по-друге, це визначення не робить різниці між ефектом послуги і процесом її виробництва;
послуга може бути і видимою (наприклад, вистава), але її ефект тимчасовий; по-третє, це визначення наголошує на фізичних від­мінностях, проте не висвітлює економічні аспекти послуг і того, як вони виробляються і продаються. Деякі економісти доводять, що адекватне визначення послуги має відрізняти процес вироб­ництва послуги і послугу як продукт. Виходячи з цього; економіст Гілл (1977) запропонував своє визначення послуги: послуга —це зміна умов належності особи або товару будь-якому економічному суб'єктові, яка випливає з діяльності іншого економічного суб'єк­та зі згоди першого.
Гілл вирізнив два важливі аспекти послуг:
• вони не можуть передаватися далі;
• надання послуг потребує діяльності однієї особи для іншої.
Проте обмін не є необхідною умовою для послуг. Елемент необхідної взаємодії між продавцем та покупцем намагався по­яснити Герш (1989). Оскільки однією з умов послуги є «фактор одночасності», Герш визначає послугу як угоду (трансакцію з позитивним фактором одночасності). Що ж до товарів, то вони характеризуються нульовим фактором одночасності. Він та­кож припустив, що на міжнародному ринку послуги мають відносно нижчий фактор одночасності, ніж послуги, якими не торгують.
 Чи можливо розділити процес виробництва послуг і реалізацію
послуг?
Товар може існувати в рамках його фізичних можливостей незалежно від клієнта або покупця. Про послуги не можна сказати те саме. Якби це було ймовірним, то права власності на них могли би передаватися від одного суб'єкта економічної діяльності до
іншого.
Виходячи з цього Ніколайдес (1989) запропонував альтерна­тивне визначення, що охоплює як фактичні відмінності, так і характеристики операцій з послугами: послуга — це трансакція, яка є не просто переданням прав власності на об'єкт (відчутний чи ні), вона охоплює також низку завдань, які виконуються ви­робником для споживача. Виконання цих завдань потребує кон­такту між ними, виробництво й реалізація послуг не можуть від­окремлюватися одне від одного.
Запропоноване визначення показує деякі загальні риси тор­гівлі товарами і послугами. Багато товарів виробляються і реалі­зуються за допомогою трансакцій, які схожі на трансакції послуг, де клієнт висуває специфічні вимоги виробникові. Яскравим при­кладом є товари, зроблені на замовлення, які можна продати після
 встановлення особистих контактів.
Класифікація послуг становить досить серйозну проблему, що розв'язується в різний спосіб. Наприклад, у країнах ОЕСР і пуб­лікаціях ЮНКТАД послуги поділені на п'ять категорій:
1) фінансові;
2) інформаційні (комунікаційні);
3) професійні (виробничі);
4) туристичні;
5) соціальні.
На практиці сьогодні широко використовується класифікація послуг, запропонована МВФ:
1) морські перевезення;
2) інші види транспорту;
3) подорожі;
4) інші приватні послуги;
5) інші офіційні послуги.
Ринок послуг — це розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків, зокрема ринку транспортних послуг, комунікацій, кому­нального обслуговування, громадського харчування, туристично-Рекреаційних послуг. Готельний бізнес, рекламні й консалтингові послуги, страхові та фінансові послуги, агентські та брокерські послуги, адвокатські послуги, ріелтерські послуги, франчайзинг торгівля ліцензіями і патентами, «ноу-хау», промисловими зраз.! ками та корисними моделями, інжиніринг, лізингові послуги тощо так само формують комплекс послуг, які пропонуються на згаданому ринку. Міжнародна статистика свідчить про те, що
ринок послуг є одним із найбільш швидко зростаючих секторів світового ринку.
Значення ринку послуг за останні десятиліття дуже зросло — як у внутрішній економіці, так і у світовій. Сектор послуг у розвинутих країнах сягнув щонайменше половини отриманих при­бутків. Загальний обсяг ринку послуг у 1997 р. склав 1,310 трлн дол., що дорівнювало 20 % світового експорту. Торгівля послугами розвивається більш швидкими темпами, ніж зовнішня торгівля загалом: якщо ринок послуг зріс удвоє за період з кінця 80-х — початку 90-х років до 1997 р., тобто 7—8 років, то таке ж двократне збільшення світового експорту відбулось за останні 15 років. На це існує багато причин: різке зниження транспортних витрат збільшило ступінь мобільності виробників і споживачів послуг, нові форми й засоби супутникового зв'язку та відеотехніки в раді
випадків дають змогу взагалі відмовитися від особистого спілку­вання продавця і покупця.
Обсяг, напрями та структура міжнародної торгівлі ліцензіями чималою мірою визначаються прискореним розвитком наукових досліджень і розробок у розвинутих країнах, розширенням їх зовнішньоекономічної й фінансової експансії. Загальна сума над­ходжень розвинутих країн від продажу ліцензій зросла з 1,2 млрд. дол. у 1960 р. до 3,5 млрд. дол. у 1970 р., 12,5 млрд. дол. у 1980 р., 15,2 млрд. дол. у 1985 р. і 35 млрд. дол. у 1995 р.. Міжнародна ліцензійна торгівля здійснюється здебільшого між промислове розвинутими країнами. На їхню частку припадає 99 % світового експорту і 85 % світового імпорту ліцензій. Цікаво, що продають ліцензії 37 країн, а купує — 71;.
Домінуючі позиції в експорті ліцензій займають США, на які припадає найбільша у світі частина видатків на НДДКР. Надхо­дження у США від продажу ліцензій становлять 56 % світового обсягу платежів за ліцензійними угодами.
Друге місце після США за експортом ліцензій належить Швей­царії, третє місце посідає Англія, четверте — Італія. Найбільші
Імпортери ліцензій — Японія й Італія, а також Німеччина та Франція.
Міжнародна ліцензійна торгівля охоплює в основному продукцію прогресивних галузей промисловості: хімічної, елекгро-технічної, включаючи електроніку, машинобудування. Ці галузі промисловості поглинають основну частку видатків на наукові дослідження в розвинутих країнах. -
Оскільки міжнародна ліцензійна торгівля найактивніше роз­вивається між спорідненими фірмами — материнськими і до­чірніми компаніями, що знаходяться в різних країнах, її зміст і спрямованість значною мірою визначаються інтересами найбіль­ших ТНК. Так, на частку внутрішньо корпораційних надходжень припадає понад 60 % усіх ліцензійних надходжень розвинутих країн. Наприклад, у США надходження від продажу ліцензій спорідненим компаніям становлять приблизно 80 % їхнього за­гального обсягу, в Англії — 50 %.
Розмір ринку послуг, відображений статистикою міжнародних спеціалізованих установ, значно занижений через складність об­рахунку всіх туристів, осіб, що працюють за кордоном, фінансових і страхових операцій, прибуток від яких миттєво реінвестується, тощо.
Що стосується географічного розподілу торгівлі послугами, то лідерами тут є вісім найбільш розвинутих країн, на які припадає до 70 % світового експорту послуг і понад 50 % їх імпорту.
До речі, на чотири з цих країн, а саме США, Велику Британію, Німеччину і Францію, припадає 44 % усього світового експорту послуг. Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються, за винятком хіба що кількох «нових індустріальних країн», або ринків, що виникають, таких як Південна Корея (експортує інжинірингові, кон­салтингові та будівельні послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові та банківські послуги). Безліч малих острівних країн спеціалізуються на туристичному та готельному бізнесі, що ви­ступає мало не єдиним джерелом їхнього існування.
За останній час Нова Зеландія й Австралія значно збільшили торгівлю послугами. В Новій Зеландії з 1985 по 1997 р. обсяг послуг зріс майже на 80 %, в Австралії — на 70 %. Це пов'язано насамперед із поширенням туризму, а саме зі скасуванням обме­жень у повітряних перевезеннях і створенням туристичних цент­рів. Франція на сьогоднішній день набула ваги як продавець фінансових і фрахтових послуг, а Швеція — у сфері послуг тех­нічного, управлінського й консультативного характеру. На відміну від них експорт послуг США, Великою Британією і Норвегією збільшився незначно. Велика Британія, США втратили більшу Частину монополії, що її вони колись мали в галузі фінансових і Фрахтових послуг, тоді як Японія та Німеччина стають дедалі вагомішими постачальниками таких послуг. Норвегія пережила нафтовий бум, тож головна увага приділялася тут нафтодобувній індустрії та галузям її обслуговування.

 У структурі світової торгівлі послугами лідирують послуги, що належать до категорії «інші приватні послуги». Експорт їх ста­новив у 1985 р. 126 млрд. дол., у 1990 р. — 255 млрд., у 1992 — 305 млрд. дол. (40 % усієї торгівлі послугами в країнах ОЕСР). У 1997 р. частка цієї категорії послуг у світовій торгівлі дорів­нювала 55 %.
У загальному обсязі торгівлі країн, що розвиваються, приватні послуги є найбільшими у відсотковому плані. Ці країни імпорту­ють високопрофесійні послуги (консультативні та управлінські), а  експортують — некваліфіковану працю. Імпорт «приватних послуг» на 25 % перевищує експорт цих послуг країнами, що розвива­ються. Єдиний розділ, за яким ця група країн має позитивне
сальдо, —туризм.
Велику вагу у структурі ринку послуг мають туристичні й транспортні послуги, на які припадає приблизно 25 % світової торгівлі послугами. Японії належить найбільший у світі торго­вельний флот, далі йдуть такі країни, як Велика Британія, Ліберія, Німеччина та Норвегія. Щодо Норвегії, то судноплавство ста­новить 50 % експорту послуг цієї країни. Безперечними лідерами у сфері сухопутного транспортування, перевезень і туризму є США, Велика Британія та Франція. За рахунок туризму форму­ються 50 % прибутків від експортних операцій Канади, Італії та Швейцарії.
Країни Центральної та Східної Європи і СНД мають великий потенціал для розбудови потужного сектора послуг, передусім у галузях сухопутного транспорту, судноплавства, рекреаційних по­слуг, туристичного та готельного бізнесу. Але через брак коштів на переобладнання матеріально-технічної бази та створення нових основних фондів у цих сферах, не кажучи вже про тиск та обме­ження щодо послуг, пропонованих згаданими країнами, експорт­на виручка від сектора послуг зовсім незначна, якщо зважити на
потенціал цих країн.
Міжнародне регулювання торгівлі послугами відбувається на рівні двосторонніх угод (наприклад, про транспортне сполучення, перевезення та комунікації), багатосторонніх угод у межах об'єд­нань країн (ЄС) або на рівні міжнародних організацій, передусім ГАТТ/СОТ.
Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція
Основною тенденцією розвитку світової торгівлі є її лібералізація. Значно знижено рівень митних тарифів, скасовано багато обмежень, квоти і т. п. Однак існує ціла низка проблем. Одна з основних — наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торговельно-економічних блоків
країн.
До формування таких блоків приводять об'єктивні політико-економічні процеси. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвиткові міжнародної торгівлі (в рамках зон, блоків.