Годівля — це організація виробничого процесу з метою забезпе­чення життєвих потреб тварин в енергії та поживних речовинах. Поліпшуючи годівлю, досягають високої продуктивності тварин і раціональної витрати кормів на одиницю виробленої продукції. Не­достатня годівля негативно впливає на продуктивність та ефектив­ність використання кормів, а в разі тривалого недогодовування роз­виваються різні захворювання. Від рівня годівлі залежить рівень живлення тварин.

Живлення тварин — це процес надходження в організм і засво­єння поживних речовин. Він є однією з основних ланок обміну речо­вин. Живлення охоплює такі процеси, як споживання й перетрав­лення корму, всмоктування перетравлених поживних речовин та використання їх для життєво необхідних процесів і утворення про­дукції. Робота серцево-судинної системи, процеси травлення, діяль­ність нервової системи організму пов’язані з постійною витратою енергії, білків, мінеральних речовин, вітамінів та інших речовин. У процесі обміну енергія корму переходить в інші види енергії — по­тенційну енергію приросту живої маси, молока, яєць, механічну енергію під час виконання твариною певної роботи. При цьому час­тина енергії в процесі окиснення речовин переходить у теплову і використовується на підтримання сталої температури тіла, необхід­ної для нормальної життєдіяльності організму.

Хімічні реакції, що відбуваються в організмі, здійснюються за допомогою біологічних каталізаторів — ферментів. Це речовини білкової природи. До їхнього складу входять деякі вітаміни та міне­ральні елементи як активатори. Функціонують ферменти зазвичай за умови певної концентрації водневих йонів та йонів низки мі­неральних елементів, що зумовлюють відповідну величину рН. У процесі обміну речовин витрачається частина ферментів, вітамінів, мінеральних солей. Джерелом їх поповнення в організмі є корми. Продукція тварин (м’ясо, молоко, яйця, вовна), механічна робота тощо — це також видозмінені в організмі поживні речовини кормів.

Від рівня годівлі, вмісту в кормах поживних речовин, необхідних для задоволення потреб організму, залежать продуктивність та здо­ров’я тварин.

Для забезпечення високої продуктивності тварини повинні одер­жувати у кормах не тільки необхідну кількість енергії, а й протеїну з оптимальним співвідношенням між деякими амінокислотами, по- ліненасичених жирних кислот та інших речовин.

Велике значенні в житті тварин має співвідношення між окре­мими елементами, вітамінами, деякими органічними компонента­ми корму, а для жуйних — між протеїном і цукром та окремими групами вуглеводів.

Потреба тварин у поживних речовинах визначається низкою чинників: фізіологічним станом організму, рівнем продуктивності, видом кормів, технологією їх заготівлі й підготовки до згодовування, співвідношенням поживних речовин у раціоні, їх доступністю для використання та ін. Повноцінна годівля впливає на розвиток, стан здоров’я сільськогосподарських тварин і отримання від них продук­ції за мінімальних затрат праці. Отже, годівля — найважливіший чинник, який забезпечує продуктивність, оплату корму та еко­номічну ефективність тваринництва. Вона є організованим конт­рольованим й регульованим людиною живленням тварин. Наука про годівлю вивчає: хімічний склад, поживність і властивості кор­мів; потреби тварин у поживних речовинах залежно від їхнього ви­ду, фізіологічного стану, рівня та характеру продуктивності; техніку годівлі.

Таким чином, годівля сільськогосподарських тварин є однією з найважливіших складових зоотехнічної науки, яка розробляє теоре­тичні основи, методи й технологічні прийоми раціонального жив­лення, що забезпечує нормальний ріст і розвиток, досягнення гене­тично зумовленого рівня продуктивності тварин та необхідної якості продукції, добре здоров’я й високу відтворну здатність за економно­го витрачання кормів. Годівля — це також основа успіхів в удо­сконаленні існуючих і створенні нових порід.

Годівля сільськогосподарських тварин як наука й практика без­посередньо пов’язана з матеріальним виробництвом, тому в широ­кому значенні основним завданням її слід вважати розробку шляхів і методів підвищення ефективності суспільного виробництва. Своє конкретне втілення вона знаходить у розробці науково обґрунтова­них норм і систем годівлі тварин, технології заготівлі та підготовки кормів до згодовування з використанням балансуючих добавок і біологічно активних речовин, що забезпечує максимальний вихід високоякісної продукції з одиниці земельної площі.