16.2. Капуста

З усіх овочевих культур найбільш поширена капуста. Вона займає близько 30% загальної посівної площі під овочевими культурами. Така висока питома вага її зумовлена цінними господарськими властивостями: висока врожайність, транспортабельність, хороша лежкість, стійкість проти низьких температур. Капуста має багато цінних харчових якостей: містить повноцінний білок, цукор, мінеральні речовини, органічні кислоти й велику кількість різних вітамінів. Вона стимулююче впливає на організм людини; гормон ацетилхолін, який міститься в капусті, сприяє зниженню кров'яного тиску і розширенню судин.

Існує декілька видів капусти: качанна, листкова, цвітна, пекінська, савойська і кольрабі.

Біологічні особливості. Капуста належить до групи холодостійких рослин. Насіння її проростає при 2‑3°С, оптимальна температура для цього 18‑20, а для інтенсивного подальшого росту – 15‑18°С. При температурі вище 25°С ріст слабне, подовжується період настання господарської придатності й збільшується кількість рослин, які не утворюють основний продуктивний орган – головку. Висока температура може бути причиною стовбуріння насінників, яке виражається в перетворенні квіток у вегетативні органи-листки. Урожай насіння при цьому знижується на 60‑ 70%. Розсада, що вкоренилася і пройшла загартування, переносить заморозки до 5‑7°С, рослини сорту Дербентська місцева поліпшена при озимій культурі витримують морози до 18°С.

Капуста вибаглива до вологи ґрунту і повітря. За споживанням води вона займає одне з перших місць серед овочевих культур. Це зумовлено великою випаровуючою поверхнею листків. Витрата вологи за фазами росту різна. За даними Каменсько-Дніпровської дослідної меліоративної станції, добова потреба води на 1 га від садіння до початку наростання розетки в ранньої капусти становить 22 м³, при наростанні розетки і початку зав'язування головок – 36, а в період наростання і достигання головок – 55 м³. При високій температурі й низькій відносній вологості повітря щодобова транспірація рослин становить 100 м³/га.

Добре водопостачання рослин підтримує високу обводненість тканин і нормальний фотосинтез.

Капуста – світлолюбна культура. Прискорений ріст і розвиток можливі тільки в умовах довгого світлового дня. Скорочений день призводить до витягування розсади, формування головок затримується.

Порівняно з іншими овочевими культурами капуста виносить з урожаєм найбільшу кількість поживних речовин, тому вона вибаглива до родючості ґрунту і добре реагує на внесення добрив. На початку росту рослини споживають більше азоту, а під час формування головки – калію і фосфору. За період вегетації найбільше витрачає калію, а найменше – фосфору. Надлишок азоту при недостатній кількості фосфору і калію в ґрунті призводить до утворення рихлих головок низької якості.

Коріння капусти дуже мичкувате. Воно проникає на глибину більше 1 м при сівбі культури насінням у ґрунт і на 70‑80 см – при садінні розсади; основна маса коріння поширюється в основному в шарі ґрунту до 40‑50 см.

Після підгортання з надземної частини стебла капуста утворює велику кількість додаткових коренів, що швидко ростуть.

Сорти. Білоголова капуста за строками достигання поділяється на ранню, середньостиглу, середньопізню і пізню.

Із сортів ранньої капусти найбільш поширені такі: Іюньська, Скоростигла, Димерська 7; середньостиглі: Слава 1305; середньопізні: Подарок, Брауншвейзька, В'юга; пізні: Амагер 611, Харківська зимова, Білосніжка, Українська осінь. Вимогам механізованого збирання з пізньостиглих сортів відповідають: Амагер 611 і Харківська зимова.

Попередники. Кращі попередники капусти ‑ люцерна, зернобобові й озимі зернові. Хороші врожаї забезпечує вона і після ранніх помідорів, моркви, огірків, картоплі, цибулі, коренеплодів. Не можна розміщувати капусту після капусти або інших капустяних культур раніше, ніж через 4‑5 років.

Обробіток ґрунту. Основний обробіток під капусту такий самий, як і під помідори. Передпосівний обробіток ґрунту під ранню капусту складаєтьсяз ранньовесняного боронування і культивації на глибину 8‑10 см. Під пізню капусту через 7‑8 днів після першої проводять Другу культивацію, а за декілька днів до садіння розсади – чизелювання на глибину 16‑18 см. Для знищення бур'янів за 3‑4 дні до висаджування розсади або за 12‑14 днів до сівби насіння в ґрунт вносять гербіцид трефлан (З л/га), розчиняючи його в 400‑600 л води. Боротьбу з бур'янами в допосівний чи передсадивний періоди ведуть ще й за допомогою провокаційних поливів, які застосовують у нормі 200‑300 м³/га слідом за розпушуванням ґрунту.

Добрива. Гній на родючих чорноземах застосовують з розрахунку 20‑30, на інших, менш родючих типах – 30‑40 т/га. Норма компосту – 40‑50 т/га. Норми мінеральних добрив визначають з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення, коефіцієнта їх використання і запланованого врожаю.

Дніпропетровська овоче-баштанна дослідна станція рекомендує диференційовані норми добрив: під ранню капусту – N₁₄₀Р₉₀К₆₀, під середню –N₁₀₀Р₉₀К₁₀₀ і пізню – N₂₀₀P₁₅₀K₁₆₀. На темно-каштанових ґрунтах півдня України під капусту вносять N₁₂₀Р₁₂₀К_60-90. У центральних районах Степу ці норми зменшують на 15‑25%, а в північних – їх на стільки ж збільшують.

При вирощуванні ранньої капусти гній не вносять, але норму мінеральних добрив збільшують у 1,5‑2 рази.

У період вегетації рослини підживлюють азотними добривами (N₃₀). Ранню капусту підживлюють один раз, а середню і пізню – два. Перше підживлення проводять через два тижні після садіння, друге – на початку утворення головок, перед черговим вегетаційним поливом. Високу ефективність на капусті забезпечують азотні підживлення з поливною водою.

Садіння розсади і сівба. Ранні сорти капусти вирощують розсадою, середні й пізні – насінням. Площу живлення встановлюють залежно від сорту і умов розвитку рослин. На півдні України для ранньої капусти вона становить 70´35 см, середньої – 70´50 і пізньої – 70´70 см. Розсаду висаджують у кінці березня ‑на початку квітня розсадосадильними машинами СКН-6, СКН-6А. При висаджуванні не можна допускати засипання верхівкові бруньки.

Насіння висівають наприкінці квітня – на початку травня сівалками СУПО-6, СОПГ-4,8. Норма висіву насіння – 2‑2,5 кг/га, глибина загортання – 3‑4 см. Для більш рівномірного висіву насіння змішують з баластом, а ґрунт коткують водоналивними котками СКГ-2,1. Після досходового поливу (200‑250 м³/га) і підсихання ґрунту руйнують ґрунтову кірку сітчастими боронами БСО-4А.

Безрозсадний спосіб вирощування капусти ефективніший ніж розсадний, але на полях сильної й середньої засміченості застосування його небажане.

Догляд за капустою включає боротьбу з шкідниками (спочатку з земляною блішкою, а потім з капустяною білянкою і капустяною совкою), підсаджування рослин, культивації, підживлення і обгортання.

Першу міжрядну культивацію проводять відразу ж після настання спілості ґрунту. Кількість міжрядних обробітків – 3‑4. Закінчують їх до періоду повного змикання листків. На початку посиленого росту листків капусту обгортають. Це роблять після поливу, оскільки дуже важливо, щоб ґрунт був вологий, тоді на стеблах утворюється придаткове коріння, яке поліпшує водопостачання і живлення рослин.

Догляд за безрозсадними посівами складається з проведення букетування при утворенні в рослин перших справжніх листочків і двох наступних проріджувань. Подальший догляд такий самий, як за розсадною культурою.

Зрошення. Капуста – вологолюбна культура. Сумарне водоспоживання становить 3500‑7000 м³/га. Найбільша середньодобова витрата води – 60 м³/га припадає на період формування головки. За реакцією на вологозабезпеченість капусту умовно ділять на три періоди: перший – після садіння розсади до зав'язування головки, другий – формування головки, третій – достигання головки. Для ранньої капусти оптимальна вологість ґрунту в шарі 40‑50 см повинна бути не нижче 80% НВ, для пізніх і середніх сортів у перший період – 70 і в наступні – 80% НВ. Передполивний поріг вологості ґрунту капусти, яка підлягає тривалому зберіганню, знижується в третій період до 70% НВ.

Кількість вегетаційних поливів капусти і величина поливних норм змінюються залежно від сорту, строків і періоду вирощування культури, кліматичних умов і зони зрошення.

Ранню капусту поливають 7‑9, середню – 9‑10, а пізню – 10‑12 разів. У посушливі роки кількість поливів досягає 12‑14 і більше. Поливна норма – 350‑450 м³/га.

Основні способи поливу капусти – по борознах і дощування. Поливи по борознах бажано поєднувати з дощуванням, особливо під час високих денних температур. Високий ефект від зрошення забезпечується при імпульсному дощуванні, яке представлено 26‑54 поливами, зрошувальна норма коливається від 844 до 1812 м³/га, а звичайне дощування – 2‑5 поливами із зрошувальною нормою 619‑2380 м³/га; урожай культури від частих поливів малою поливною нормою збільшується в три рази. Передполивний поріг вологості ґрунту при імпульсному зрошенні – 90% НВ.

В умовах господарств з обмеженими водними джерелами для зрошення при наявності високопродуктивних серійних машин рекомендується дрібнодисперсне дощування пізньої капусти у поєднанні з одним – двома вегетаційними поливами в нормі 700‑800 м³/га. Такий режим забезпечує урожайність 600‑800 ц/га при економній витраті води на одиницю продукції.

Поливи ранньої і середньої капусти припиняють за 2‑3 тижні до збирання, а пізньої – за місяць.

Збирання врожаю. Ранню і середню капусту необхідно збирати декілька разів у міру достигання головок, а пізню – один раз. Використання платформи Т-16М і ПОУ-2 при збиранні ранньої й середньої капусти і транспортерів ТН-12 при збиранні пізньостиглих сортів підвищує продуктивність праці в 2 рази порівняно з ручним збиранням. Більш ефективне використання комбайнів МСК-1, МВП-2 і УКМ-2, що знижує затрати праці в 4‑5 разів.

Нині розроблений комплекс машин з добовою продуктивністю 200 т стандартної продукції для поточного збирання і дороблення головок капусти. Сезонний виробіток – 4 тис. т.