7.2. Класирування, пакування і організація продажу вовни
Зістрижену з кожної вівці вовну (руно) конвеєром чи вручну подають на ваги, а звідти — на класирування. Загальна технологічна схема останнього полягає в тому, що в межах кожного виду вовни (мериносова, кросбредна, цигайська та ін.) руна поділяють на групи за найменуванням (рунністю): вовна основного сорту, пожовтіла, 58 — 56-ї якості (в тонкій), неоднорідна (в напівтонкій), базова, звалок, тавро, кольорова, обніжка, клюнкер. Руно розділяють у такій послідовності: спочатку відбирають клюнкер (пучки вовни, зчеплені з твердити частинками бруду), потім обніжку (руно витрушують на решітчастому столі для видалення пере- стрижки і коротких пучків вовни, які провалюються крізь отвори під стіл), далі відбирають забруднені частини руна (базова), звалок, тавро, кольорову та невирівняну вовну (58 — 56-ї якості у тонкій, неоднорідну — в напівтонкій). Решту вовни поділяють на пожовтілу (якщо вона є) і основного сорту (якщо вона залишилася після відокремлення пожовтілої). Вовну основного сорту і пожовтілу поділяють за тониною, довжиною і станом. Затониною однорідну вовну (основну й пожовтілу) поділяють на сім сортів (табл. 7.1).
|
Таблиця 7.1. Нормативні вимоги до сортів однорідної вовни за тониною
|
Залежно від довжини штапелю (штапелеподібної косиці) однорідну вовну (основну й пожовтілу) поділяють на чотири сорти (табл. 7.2).
|
Таблиця 7.2. Нормативні вимоги до сортів однорідної вовни за довжиною штапелю
|
Стан вовни визначають за багатьма ознаками, серед яких найважливішими є міцність, засміченість, пожовтіння, зваля- ність, забрудненість, наявність міток різних фарб тощо.
Вовну кожного сорту за результатами класирування з частковим поділом рун забирають із класирувального столу й розміщують у тимчасових лабазах. Коли загальна кількість вовни першого сорту досягає можливої маси одного паку (близько 100 кг), вовну пресують, паки маркують, зважують і тимчасово зберігають чи реалізують.
За конкретних ринкових ситуацій реалізаційну ціну немитої вовни встановлюють за даними класирування й відсотком виходу чистого волокна, а чистої — тільки за результатами класируван- ня. Вихід чистого волокна визначають лабораторним методом за зразками вовни (100 — 200 г), які відбирають трафарет-сіткою під час класирування від кожного 20 — 30-го руна.