1.3.2. Умови переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання

1.3.2. Умови переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання

Матеріальною основою переходу від однієї системи до іншої є зміна форм власності. В основі ринкових систем є приватна форма власності, неринкових -суспільна форма власності. Тому на етапі переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання обов'язковою умовою є здійснення процесу приватизації.

На перехідному етапі від адміністративно-командної системи до ринкової і необхідно поступово змінювати економічні відносини і відповідно певні типи макроекономічного планування (табл 1.).

Таблиця 1. Типи макроекономічного планування на перехідному етапі до ринку

Типи макроекономічного планування розміщені в порядку скорочення ролі органу планування в економіці.

Директивне (адміністративно-командне) планування має такі ознаки: власність засобів виробництва є державною; план втілює державну стратегію і пріоритети в розподілі ресурсів і доходів визначенні темпів економічного росту; виконання планів обов'язкове, державне управління за допомогою економічних стимуляторів; відсутня автономія підприємств, що виключає прийняття їх рішень при плануванні.

Індирективне планування: має місце державна власність на засоби виробництва; державне управління реалізує в планах свою стратегію і пріоритети; для розподілу ресурсів використовуються економічні регулятори (ціни, ставки, проценти, податки, кредити, валютні курси і т.д.); за невиконання плану не накладаються адміністративні стягнення, а застосовуються економічні санкції (не нараховуються премії, регулюється виділення ресурсів); вводяться бюджетні обмеження.

Регулятивне планування: існує змішана економіка (державна і приватна власність); активний вплив на функціонування приватного сектору (в умовах розподілу держресурсів і узгодження діяльності підприємств); виконання плану регулюється економічними важелями (договорами); автономне господарювання керівників приватних і державних підприємств; співіснують план і ринок, компенсуючи помилки один одного.

Індикативне планування: вихідною точкою є змішане господарство, змінюється мета планування; планові документи містять лише загальні контури державного прогнозу про бажаний розвиток економіки, а також включають рішення про державні витрати і капіталовкладення; прямим завданням плану є координація використання державних ресурсів; виявляє вплив на приватний сектор через попит, через його стимулюючий (обмежуючий) характер; план виконує підпорядковану роль при ринку.

Дослідженням встановлено, що в умовах 100%-ної державної власності використовується директивне планування, 75%-ної - індирективне, 50%-ної -регулятивне, 25%-ної державної власності - індикативне планування. При відсутності державної власності існує чиста ринкова економіка.

В історії нашої держави директивне планування функціонувало з 1935 року (початку повного одержавлення економіки) до 1993 року (початку проголошення процесу переходу до ринкової економіки). При цьому було здійснено перехід до індикативної форми планування (обминувши індирективне і регулятивне) на початку процесу приватизації (Державна програма приватизації державної власності була прийнята в травні 1992 року). Внаслідок порушення умов поступового переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання Україна опинилася в економічній кризі.