2. 6. Релігія та культура Стародавньої Індії

Найраніша індійська цивілізація, відома під назвою Індійської, була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії у III тис. до н. е. її міські центри Хараппа та Мохенджо-Даро підтримували зв'язки з Месопотамією, країнами Центральної та Середньої Азії. Мешканці міст досягли високої майстерності у різних ремеслах, особливо в образотвор­чому мистецтві малих форм, пам'ятки якого (статуетки, гравюри на печат­ках) вражають вишуканістю і витонченістю. У містах діяли досконалі си­стеми водогону та каналізації, що в ті часи було надзвичайною рідкістю.

Справжнього розквіту давньоіндійська цивілізація досягла в епоху куль­тури "Рігведи" — часу створення збірки релігійних гімнів, магічних закли­нань та ритуальних приписів, створених жерцями арійських племен, які з'явились в Індії у II тис. до н. е. після так званого Великого переселення народів. Якраз тоді, наприкінці II — на початку І тис. до н. е., склався брахманізм як своєрідний синтез вірувань індоаріїв (ведизму) та релігій­них уявлень попереднього місцевого доарійського населення Північної Індії.

"Рігведа" стала теоретичною підвалиною формування оригінальної духовно-світоглядної системи брахманізму, а згодом індуїзму — ідейної основи індійської культури.

В епоху "Рігведи" почав складатися і такий суто індійський феномен, як станово-кастова система. У "Рігведі" вперше було теоретично обгрун­товано морально-правові мотиви поділу індійського суспільства на чотири основні стани. Згодом було вироблено розгалужену систему регламен­тації життя та поведінки людини залежно від стану, до якого вона належа­ла. Згідно з нею законним вважався шлюб лише в межах однієї варни. Це саме стосувалося і вибору професії, побутових стосунків (заборона їсти в присутності представників інших варн) тощо. Результатом тривалого роз­витку таких суспільних відносин між людьми, поділеними за походженням, професією, став наступний поділ варн на велику кількість дрібніших каст. Остаточно кастова система поділу індійського суспільства склалась у пе­ріод раннього середньовіччя. З незначними змінами вона збереглася до наших днів.

Своєрідною реакцією давньоіндійського суспільства, що виступало проти нерівності каст, на ці соціальні засади брахманізму був буддизм (вчення Будди — Сіддхартхи Гаутами, або Шак'я Муні,.який, за легендою, проповіду­вав своє вчення у VI ст. до н. е.). Згідно з ним справжньою метою життя людини є досягнення нірвани (заспокоєння, згасання), тобто цілковитого подолання земних бажань і почуттів, звільнення від земних спокус і досяг­нення абсолютного спокою та блаженства в духовному єднанні з Буддою.

Вагому роль у буддизмі відіграло положення про заборону завдавати шкоди живим істотам. Цю тезу включила у своє віровчення така неорто­доксальна індійська релігія, як джайнізм, що вийшов із надр брахманізму.

Він, як і буддизм, був своєрідною антитезою брахманізму, набравши вигля­ду філософсько-етичної системи, яка не визнавала кастової нерівності, відмо­вилася від вшанування божеств і зосередилася на соціально-моральних аспектах поведінки людей. Проте найповніше заборону завдЗвати шкоду тваринам було запозичено індуїзмом, що виник внаслідок трансформації брахманізму в нових історичних умовах. Особливо розвинутім був культ священних тварин (мавп, корів).

Загалом поняття "індуїзм" означає весь традиційний індійський спосіб життя: суму життєвих принципів, соціальних норм та естетичних ціннос­тей, вірувань і обрядів, міфів та легенд індійців.

Особливість індуїзму як всеохоплюючої системи життя давньої Індії відбилася і у своєрідному трактуванні запозичених від брахманізму дог­матів про дхарму, карму і перевтілення. Зокрема, найвищою ,3 усіх дозво­лених "священним законом" дхарми насолод давні індійці вважали стате­ву. Звідси й поширені еротичні зображення на стінах храмів, ' безсмертна "Кама Сутра".

Насолоду у давніх індійців викликали також численні свята, що супро­воджувалися веселощами, типові мелодійні наспіви, що збереглися ДО на­шого часу, різноманітні розваги (бої півнів, купання, виступи професійних музикантів, танцюристок, драматичних акторів) та надзвичайно поширені азартні ігри. Так, Індія є батьківщиною шахової гри. Вирізьблені з кості шахи зображували індійських царів, воїнів, слонів.

Зі своєрідністю релігійної системи в культурі Давньої ІнШЇ тісно по­в'язана й оригінальність численних напрямів філософської думки. Особ­ливо поширеними й загальновідомими були філософські вчення, Щ° визнава­ли і раціонально обґрунтовували авторитет священної основи індуїзму — Вед.

Філософські погляди відігравали важливу роль не лише в історії та культурі Індії, а й у розвитку світової науки. З ними, зокрема, безпосередньо пов'язані досягнення різних галузей давньоіндійської науки: математики, хімії, астрономії, медицини та природознавства. Загальновідомо, що індійські вчені ще в далекому минулому випередили деякі відкриття, зроблені євро­пейськими дослідниками лише в добу Відродження або в Новий час. Так, ще до нашої ери в Індії складалися таблиці біноміальних коефіцієнтів, які в Європі згодом отримали назву "трикутників Паскаля". Видатним до­сягненням давньоіндійської науки було створення десяткової си-теми лічби, якою нині користується весь світ. І сьогодні повсюди знаходять своїх прихильників релігійно-філософські концепції Індії, викликають великий інтерес методи йоги, ідеї індійського містицизму та трансцендентальної медитації.

Художня культура давньоіндійського суспільства була нерозривно по­в'язана з традиційними для нього релігійними та філософськими система­ми. Найдавніша епічна поема Індії — "Махабхарата", авторол якої, згідно з традицією, вважається легендарний мудрець і поет В'яса. Початок скла-

дання цієї поеми відноситься до другої половини II тис. до н. е. Згодом до її складу увійшло безліч міфів, легенд, казок і дидактичних (повчальних) оповідань з усної народної творчості. Основну частину "Махабхарати" було завершено в IV—V ст. н. е.

Не менш видатною епічною поемою є "Рамаяна". Складений між VI—II ст. до н. е. цей грандіозний епос оповідає не лише про війни і подвиги легендарного героя Рами, а і яскраво змальовує духовне життя та побут Стародавної Індії. Релігійно-міфологічним змістом традиційних для давньоіндійського суспільства вірувань та філософських поглядів прони­зані й відома драма "Шакунтала" славнозвісного індійського поета Калі-даси (IV ст. н. е.), твори інших видатних поетів і письменників.

Ідеї, характерні для релігійних вірувань стародавніх індійців, визначили своєрідність архітектури, скульптури, живопису. Особливо глибокий вплив на будівельне та образотворче мистецтво справили індуїзм, буддизм та джайнізм. І нині вражають високохудожні, створені з металу або каменю велетенські статуї Будди, Брахми, Вішну, Шиви.

Яскравим прикладом художньо-образного сприйняття світу через ду­ховну призму віровчень цих релігій є фрески печерних храмів Аджанти та барельєфні композиції вирубаних у скелях храмів Еллори.

В окремих деталях пам'яток відчувається і вплив мистецтва інших дав­ніх східних цивілізацій — Месопотамії, Єгипту, Персії та Китаю. І це не дивно, адже Індія знаходилася на Великому шовковому шляху, яким не тіль­ки рухалися каравани з товарами, а й відбувався жвавий культурний обмін.