2.5. Міжнародна товарна торгівля України

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньо­економічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адмі­ністративну економіку та монополію держави на зовнішньоеконо­мічну діяльність основні рішення щодо розвитку міжнародної тор­гівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказів­ками, що спускалися їм згори.

Стисло зупинимося на нинішньому стані міжнародної торгівлі України. Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світо­ву економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економі­ка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера. На відміну від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишається експортером пере­дусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважає металопродукція. Друге місце посідає мінеральна та хімічна продук­ція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12 %.

Світова фінансова криза 1997-1999 рр. загострила ситуацію, по­мітно зменшився попит на основні товари українського експорту, передусім на металургійну продукцію.

До 1999 р. зовнішньоторговельний оборот України постійно зменшувався. Водночас погіршувалася структура як експорту, так і імпорту. Експорт продукції низки галузей став збитковим. Найваж­ливіші галузі промисловості занадто енергоємні, тому більша частка валютних надходжень спрямовується не на технічне переоснащення виробничих потужностей, а на оплату імпортованих енергоносіїв.

Обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні на зла­мі тисячоліть були втричі меншими, ніж у Польщі, та вдесятеро — ніж в Угорщині. Можливості екстенсивного розширення експорту в Україні вже вичерпано, отже, існує гостра потреба в якісних змінах, що передбачає такі заходи:

•  підвищення ефективності експортних операцій;

•  відновлення позицій на традиційних ринках і завоювання нових;

•  удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності;

•  збільшення частки кінцевої продукції в загальному обсязі екс­
порту.

За роки незалежності істотно змінилася географічна спрямова­ність українського експорту. Порівняно з 1992 р. частка країн СНД в експорті наприкінці ХХ століття зменшилася майже вдвічі. Основ­ні імпортери українських товарів серед країн далекого зарубіжжя — це Китай, Туреччина, Німеччина та Італія.

Оскільки частка постачань енергоносіїв з Росії в Україну досягла майже 50 %, то зберігається економічна залежність України від пів­нічного сусіда. Скорочення експорту до країн СНД (передусім, у Ро­сію) не було компенсоване завоюванням нових ринків.

Серед основних негативних чинників, що впливають на стан зов­нішньої торгівлі України, слід зазначити такі:

•  низька конкурентоспроможність товарів і послуг (ціни на окремі
види української продукції на 30-70 % перевищують ціни анало­
гічної продукції на міжнародних ринках);

•  неефективне управління підприємствами;

•  відсутність за кордоном збутової інфраструктури;

•  нерозвиненість основних засад ринкової економіки;

•  недосконалість методів державного регулювання економіки зага­
лом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

•  слабка інфраструктура підтримки експорту;

•  загострення міжнародної економічної конкуренції;

•  протекціонізм з боку іноземних держав.

Характерною ознакою торгівлі України є висока питома вага бартерних угод. Щоправда, останніми роками з'явилася тенденція до зменшення їх кількості. Найбільші обсяги постачань на бартерній основі припадають на Росію, Білорусь, США, Німеччину і Туркме-ністан. В експорті за бартерними угодами переважають чорні мета­ли і вироби з них, руди, концентрати, цукор, кондитерські вироби, транспортні засоби, механічне машинне устаткування, органічні хі­мічні речовини. Бартер у сфері імпорту поширюється на паливно-мі­неральні ресурси (у тому числі нафту), електричні й механічні маши­ни, устаткування, каучук, гумові вироби тощо. Слід також звернути увагу на те, що Україна належить до групи 10 найбільших у світі кра­їн — експортерів зброї.

Позитивним результатом у сфері міжнародної торгівлі України можна вважати набуття досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі законодавчого). Прийнято, зокрема, Єди­ний митний тариф, Антидемпінговий кодекс, Митний кодекс України. Національна нормативно-правова база приводиться у від­повідність з міжнародним правом. Лібералізується режим регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності, поступово знижуються та­рифи, спрощуються процедури митного контролю.

У 2000 р. з'явилася позитивна динаміка показників зовнішньої тор­гівлі України, що тривала і в наступному році, — зовнішньоторго­вельний оборот товарів і послуг збільшився на 9,7 % і становив близь­ко 37 млрд дол. Обсяги експорту товарів і послуг зросли на 10,2 % і становили близько 20 млрд дол., обсяги імпорту відповідно на 9 % і становили близько 17 млрд дол. Сальдо торговельного балансу ви­явилося позитивним.

Поліпшилася товарна структура українського експорту, частка продукції металообробної та машинобудівної галузей промисловос­ті у загальній структурі експорту товарів у 2001 р. досягла 14,2 %, а продукції АПК — 10,8 %. Металургійний комплекс продовжує за­безпечувати третину загального обсягу експорту товарів.

У 2001 р. обсяг експорту товарів до Росії становив 22,9 % від за­гального обсягу експорту, а імпорту — 37,4 %.

Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі:

•  запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5 % сві­
тових запасів мінеральної сировини);

•  сприятливі кліматичні умови і родючі землі;

•  наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжна­
родного транзиту нафти та газу);

•  великий потенціал високотехнічних галузей промисловості.

На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зов­нішньої торгівлі України:

•  підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого
машинобудування;

•  розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промис­
лового комплексу;

•  розвивати експорт ракетної й авіаційної техніки;

•  розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;

•  залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;

•  створювати нові галузі та виробництва (рідкісноземельні метали,
комп'ютери, мікроелектроніка тощо);

•  розвинути міжнародний туризм до світового рівня;

•  створити маркетингові та сервісні мережі на міжнародних ринках;

•  збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створен­
ня нових конкурентоспроможних національних виробництв;

•  активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури серти­
фікації;

•  використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для
забезпечення участі України у великих міжнародних кооперацій­
них проектах;

•  належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоеконо­
мічної діяльності;

•  удосконалити фінансові механізми регулювання експорту.
Насамкінець слід нагадати читачеві, що в Україні публікуються

два статистичні довідники "Україна в цифрах" і "Статистичний що­річник", в яких вміщено таблиці з даними щодо зовнішньоекономіч­ної діяльності, у тому числі і міжнародної торгівлі України.