3. АГРАРНА ТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В АНГЛІЇ. ФІЗІОКРАТИ
АГРАРНА ТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В АНГЛІЇ. ФІЗІОКРАТИ
ХIV—ХVІІ ст. — історична епоха становлення ринкових відносин. Утворення світового ринку означало величезне розширення попиту за врахування його географічного різноманіття, збільшення ресурсів з погляду заміщення. Попит, що безперервно збільшувався, привів як до організаційних, так і технічних й технологічних змін виробництва. З’явилися мануфактури, кредит, різні засоби сполучення. У політичному житті з’явився парламентаризм, але в більшості європейських держав зміцнилося панування абсолютних монархій, які потребували грошей, солдатів, зброї. З’явилися банкіри, фінансисти. З’явилася економічна концепція, яка формувала економічну політику держав. Та, як говорив Геракліт, двічі в одну річку не ступиш. Європейська цивілізація перенесла смертельну загрозу агресивної арабської цивілізації, її внутрішньонаціональні суперечності загострювались. Однак рівні розвитку в національному розрізі були вельми диференційовані. Вищий щабель посідає Англія. У сільському господарстві утвердилася нова організаційна економічна форма — фермерство, яке стимулювало темпи розвитку сільського господарства. У ХVІІ ст. Англія була переважно аграрною країною. З 1685 р. уряд ініціював вивезення пшениці. У 1706—1725 рр. експорт становив 5,4 млн, у 1726—1745 рр. — 7 млн, у 1746 — 9,5 млн т. Однак основна частина експорту Англії припадає на вовну. Це забезпечувало можливості технічного та технологічного удосконалення. У землеробстві утверджується чотирирічна сівозміна: сіяли зернові, трави, висаджували коренеплоди, поліпшився догляд за ріллям. Скотарство було переведене на стійлове утримання.
Якщо середня вага овець на продаж 1710 р. була 12 кг, а рогатої худоби 167 кг, то 1745 р. — 30 і 360 відповідно. Взаємодія рослинництва і тваринництва дозволила збільшити насичення ґрунту природними добривами. З’явилася рядкова сівалка, залізний плуг, утім ці нововведення були доступні тільки великому, а не дрібному фермеру. Почався процес розорення дрібних вільних селян. Закони запровадили нижню межу земельних площ, які здавалися в оренду, — 80 га землі і більше, що було економічно неможливо для дрібного орендаря. З 1740 до 1788 рр. кількість самостійних ферм збільшилася більш як на 40 тис. Та прогресувало не лише сільське господарство — в Англії було зроблено багато наукових відкриттів.
Розглядаючи сільське господарство Римської імперії періоду його розквіту, бачимо, що успіхи аграрної технологічної революції були значними. Якщо травосіяння дозволяло поновити природну родючість ґрунтів, а скотарство — вносити в цей ґрунт і природні добрива, то ці успіхи були забуті людством на величезний історичний період. Тільки в Англії ХVІ—ХVІІ ст. вони відтворюються, але з унесенням нових елементів — це 4-річна сівозміна, що дозволяє більш ефективно використовувати землі. До землі — матері багатств було прикладено працю — батько добробуту. Земля виробляє цінності», казав Кене. Земля, використовуючи енергію сонця, створює для людини необхідні блага для задоволення її життєвих потреб. Її їжа, одяг, житло, знаряддя праці своїм джерелом мають перероблену енергію сонця і дарів землі. Ця функція землі боготворилась людством з перших кроків його існування. Це боги родючості, боги дощу, боги морів і річок, боги полювання і Бог Сонця, що стоїть на чолі всіх їх. Взаємодія Сонця і Землі у створенні цінностей можна ілюструвати прикладом В’єтнаму. Там у спекотну літню пору під впливом танення льодовиків у горах вода в річках підіймається до метра за годину, що спричинює затоплення рисових полів. Завдяки цьому рис встигає дозріти, хоч і росте без азотистих добрив. Виявляється, що в ньому в міжклітинному просторі живуть бактерії, які фільтрують атмосферний азот. Так, якщо внести ці бактерії в помідори, їхня врожайність підвищиться. Та земля не тільки дарує, вона взаємодіє з людиною, працею. Що досконаліша ця взаємодія, то є більша її віддача, її ефективність. Та що вищою є ефективність, то більший ресурс створюється для зростання чисельності населення, у тому числі зростання міст. Міста — продукт аграрної технологічної революції.
Сама технологія виробництва має сезонний характер, тому що після збирання врожаю настає мертвий сезон. Його закривали ремеслом. Міського ремісника породив селянин. Збільшення міського населення відбувається завдяки зростанню продуктивності сільського господарства, що уможливлюється або за рахунок розширення посівних площ, або за рахунок високої ефективності. Так, «мертвий пар», що виводив з користування значні площі, — це перехід до землеробства з використанням культур (трав, коренеплодів), які поновлюють родючість ґрунтів і водночас створюють умови для збільшення виробництва тваринницьких продуктів. Упровадження трав і коренеплодів обумовило появу стійлової технології вирощування худоби. У середні віки велика рогата худоба мала дуже великий скелет, а тому м’якоть була там, де починалися великі частини туші. Узимку худоба була на грані голодної смерті, а на літніх травах набирала ваги, тому в м’ясі було багато води, і в процесі кулінарної обробки воно втрачало значну частину своєї маси.
Наприкінці літа худобу різали на соління, а сіль була дорогою. Узимку навіть заможним людям рідко випадало скуштувати свіже м’ясо. Століття тому робітники споживали дуже мало м’яса, тоді як тепер, незважаючи на те що ціна на нього дещо вища, його споживають у середньому більше, аніж, очевидно, будь-коли в історії Англії, — читаєм у Ешлі. Особливістю розвитку аграрної технологічної революції в Англії було не тільки агрономічні нововведення (використання травопільної системи), а й роль традицій, раніше встановлених стосунків між землевласником (лендлордом) і орендарем. В історії це дістало назву «англійська система».
«Основна перевага системи полягає в тому, що вона дозволяє лендлорду брати на себе відповідальність тільки за ту частину майна, над якою він може здійснювати нагляд, притому з невеликими зусиллями з його боку і завдаванням мінімальних клопотів орендареві… Його частина складається з землі, будівель та вдосконалень постійного характеру; в Англії вона в середньому в п’ятеро перевищує ту власність, яку повинен представити сам фермер, і лендлорд готовий внести свою частку в суспільне підприємство у вигляді такого великого капіталу за чисту ренту, що зрідка дає понад 3 % від суми витрат.
¼Інша перевага англійської системи полягає в тому, що вона надає землевласнику значну свободу у виборі здібного і серйозного орендаря»[1].
Англія вчилась та здебільшого вчила Європу ведення сільського господарства. Саме досвід організації ефективного підприємництва — фермерства було використано в цій країні і для створення особливо сприятливих умов для підприємництва в промисловості. Оскільки продуктивність праці в сільському господарстві була вище, то це обумовило інвестування в промисловість. Також розвитку промисловості сприяла податкова політика.
«В Англії не існує жодних видів довільної подушної податі, але тільки реальний поземельний податок. За чудового короля Вільгельма ІІІ (1689—1702 рр.) було проведено грошову оцінку всіх земель, і таким способом установлювалась їхня тверда вартість.
Податок і тепер вважається таким самим, хоча доходи з земель зросли, тому ніхто не почувається пригніченим і знедоленим. Ноги селянина не стирають дерев’яні чоботи, він їсть білий хліб, гарно вдягається, не боїться збільшити поголів’я свого стада або вкрити свій дах черепицею під загрозою підвищення податку наступного року. Тут багато селян, які володіють статком, рівним приблизно двомстам тисячам франків, і при цьому вони аж ніяк не вважають чимось ганебним для себе й далі обробляти землю, яка принесла їм багатство і на якій вони живуть вільними людьми»[2].
Ці галузі виробництва в основного конкурента Англії — Франції переживали кризу феодального господарського устрою. Право володіння землею мали король, дворяни і церков. Ту землю, яку мали феодали у своєму безпосередньому володінні, вони здавали дрібними клаптями в оренду за гроші і частину врожаю. На відміну від англійських власників землі, які самі вели підприємництво, французькі сеньйори вважали це справою плебеїв. Тож сільськогосподарський виробник не міг удосконалювати виробництво через малоземелля і малу дохідність, він не був і споживачем промислової продукції на внутрішньому ринку через бідність. Для утримання короля, духовенства, дворян селянин сплачував податки, під тягарем яких він неминуче потрапляв у тенета лихварів і через це не мав економічних можливостей для реалізації вимог аграрної технологічної революції. Основна увага в економічній політиці було приділялась експортним мануфактурам і перш за все виробництву предметів розкоші. Париж — центр європейської моди, яка дуже дорого коштує. Та й на внутрішньому ринку покупець — це королівський двір, дворянин, духовенство, буржуазія. Французька держава XVII і XVIII ст. використовувала свій вплив для зменшення заробітної плати. Це відбувалося не тільки для того, щоб зменшити витрати й тим самим розширити експорт, а й для того, щоб способом її зниження примусити робітників більше працювати. Виправдовувалось це принципом: ти Богові зручний тоді, коли працюєш довго, а висока заробітна плата призводить до неробства. Тож не дивно, що з боку третього класу збільшувалася ненависть до церкви.
У селі податки сплачували за принципом кругової поруки — якщо не сплачував бідний, то майно могли конфіскувати в багатого. Буржуазія намагалась купити дворянське звання з маєтком, для того щоб звільнитися від податків. Одним з поштовхів до розвитку ринкових відносин послужив крах державного банку, директор якого Д. Ло експериментував з паперовими грошима, які він тиражував замість дзвінкої монети. Спочатку ці операції мали успіх. Однак ці гроші скоро знецінилися, оскільки не були забезпечені реальними цінностями. У результаті банк зазнав краху, розорилася велика кількість людей. Концепції меркантилістів, яка ототожнювалася з грошима, був завданий удар. Отже, для Франції першої половини ХVІІІ ст. гостро постали питання розвитку сільського господарства та боротьби з економічною політикою, що ґрунтувалася на концепції меркантилізму. Дворянство і церква не бажали проведення реформ за взірцем Англії та Голландії, тому прогресивні люди того часу були змушені розпочати боротьбу за реформи.
У цій боротьбі особлива роль належала французьким просвітникам, які підштовхували французьких громадян до Великої революції 1789 р. Ця подія дістала високу оцінку в історії світової цивілізації як знакова, планетарна. Велика французька революція завдала удару абсолютизму, феодальному господарському устрою. Революція проголосила й утвердила політичну, економічну, світоглядну свободи як основні права людини. Було виборено право людини на свободу совісті, духовного життя, діяльності, оголошено недоторканність приватної власності. Замість соціальних привілеїв окремим соціальним групам була утверджена рівність усіх перед законом, рівні обов’язки перед державою. Та для цих звершень треба було пройти тривалу путь. Традиційні відносини можуть бути замінені договорами — це один з нових тезисів епохи Просвітництва.
У цій боротьбі почесне місце належить економічній концепції школи фізіократів. Сама назва говорить про те, що її основу становить зв’язок із природою. Оскільки головні питання ставило сільське господарство, яке перебувало в занедбаному стані (тільки в Англії воно — двигун прогресу), то воно вибирається предметом дослідження. Фізіократи обстоюють своє бачення проблеми, відмінне від меркантилізму. Якщо немає обміну без рівності, то торгівля не може бути його джерелом. Мільйон у грошах все одно не може бути більше від мільйона в товарах. Це були доведення, що руйнували основну догму меркантилізму — джерело багатства — в обміні, у зовнішній торгівлі.
Французькі кольберисти провадити політику дешевого хліба. Вони вважали, що експортні мануфактури поліпшать результати своєї діяльності, якщо зароблять прибуток, а він, за їхнім переконанням, залежить від мінімуму коштів для існування найманого робітника, витрат на купівлю дешевого хліба. Але дешевий хліб — жебрацьке сільське господарство, а воно, на думку фізіократів, є джерелом багатства. Шахрайство Д. Ло завдало поразки світогляду про всемогутність грошей. Більше продуктів, більше товарів — кредо цієї школи. А найбільш наочно це доводить природа — фізіо. Кинув одне зерно у землю — одержав 10—15, це видно реально. Була корова, отелилась, і стало дві. Цей приріст — чистий продукт — засадничий принцип учення фізіократів.
У промисловості відбувається зміна форм, а не збільшення. Клас фермерів — виробничий, він автор чистого продукту, клас власників, що привели ці землі в продуктивний стан; і клас промисловців — безплідний, але необхідний суспільству. Основа всього сущого — Бог. Панування християнства у різноманітних формах було реальністю. Але Франція — країна католицька, і це забезпечило появу школи фізіократів. Вона не могла з’явитися в Англії, тому що в католиків відносини з Богом інші, ніж у пуританина. Пуританин — раціоналіст, католик — ірраціональний. Тому фізіократи й виходять із природного стану.