3. Страхові поняття та терміни
Страховики (страхова компанія) - це юридичні особи акціонерні, повні командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страхувальники (клієнти страхової компанії) - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії, мають право (за договором або за законом) на утримання компенсації при настанні страхового випадку.
Застрахований – це фізична особа життя, здоров’я, працездатність якої є об’єктом страхового захисту з особистого страхування. Може бути одночасно і страхувальником, якщо сам робить внески.
Об’єкти та предмети страхування – об’єкти які можна застрахувати згідно з діючими законодавством України про страхування.
Страхова відповідальність (страхове покриття) - це зобов’язання страховика оплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами страхування сукупності дій або окремої події.
Обсяг страхової відповідальності – це перелік конкретних страхових випадків, які установлені умовами страхування.
Отримувач страхового відшкодування або страхової суми (вигодонабувач) – це фізична або юридична особа, якій за умовами угоди надається право на отримання відповідних грошових коштів. В майновому страхуванні –страхувальник, в особистому страхуванні - страхувальник або застрахований, якщо застрахований помер, то отримувачем є особа на користь якої укладена угода.
Страхове свідоцтво (страховий поліс) – це документ, який засвідчує факт страхування відповідно до правил страхування.
Страхова вартість (оцінка) – це критерії оцінки страхового ризику в майновому страхуванні. Можливо використовувати дійсну вартість майна, початкову вартість, заявлену вартість.
Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума що виплачується за особистим страхуванням. Страхова сума – це сума, на яку страхується об’єкт за законом (обов’язкове страхування або за договором).
При майновому страхуванні оціночна вартість майна може бути меншою або дорівнювати страховій сумі.
Страховий тариф – це ставка страхового внеску з однієї страхової суми за визначенням періоду страхування. Страховим тарифом вважають грошову плату зі 100 одиниць страхової суми на рік або відсоткову ставку від сукупної суми на певну дату.
Страховий платіж (внесок, премія) – це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язанний внести страховику згідно з договором страхування. Він визначається як добуток страхового тарифу на число сотень страхової Суми, якщо тариф у грошовому вираженні. Якщо тарифом є відсоткова ставка, то страховий внесок визначається як добуток цієї ставки на сукупну страхову суму і ділиться на 100. В залежності від умов страхування, страховий внесок може бути: одноразовим; періодичним.
Строк страхування – це проміжок часу, на який застраховуються об’єкти страхування (обов’язкове страхування, безстрокове, добровільне – строки обумовлені у договорі).
Дія страхування – починається з моменту вступу договору в силу, після внеску першого або одноразового внеску і закінчується одночасно зі строком страхування. Дія страхування може бути менша за строк страхування.
Страхове поле – це ймовірно максимальна кількість об’єктів, що можуть бути застраховані за певний період.
Страховий портфель – це фактична кількість об’єктів, що можливо застрахувати.
Відношення страхового портфеля до страхового поля – дає показник охоплення страхового поля (%) або рівень розвитку страхування.
Страховий вік – визначається в межах від 16 років до віку, який характеризує середній рівень життя ( в Україні 72 роки).
Страховий випадок – це подія з настання якої страховик зобов’язаний за законом або за договором виплатити страхову суму.
Страховий акт – це документ, або група документів, які оформлені згідно порядку які підтверджують факт обставини та практику страхового випадку.
Страховий збиток – це вартість повністю знищеного або знеціненої частини ушкодженого майна по страховій оцінці.
Страхове відшкодування – це сума, яку потрібно виплатити.
Страхова рента – регулярний дохід страхувальника (щомісячний, щорічний) пов'язаний з отриманням довічної або тимчасової пенсії за рахунок використання зроблених внесків або накопичень, які сформувалися шляхом регулярних страхових внесків.
Абандон – в морському страхуванні відказ страхувальника (власника) від своїх прав на застраховане майно (судно, вантаж) на користь страховика з метою отримання повного обсягу страхової суми.
Адендум – доповнення до страхового договору в якому зазначаються зміни в умовах страхування.
Страховий бонус – в транспортному страхуванні це знижка з розміру страхової премії за безаварійну їзду.
Хеджування – страхування ціни та прибутку у ф’ючерсних угодах.
Шомаж – страхування втрати прибутку та інших фінансових витрат, зумовлених зупинкою виробництва внаслідок настання страхового випадку.
Актуарій – офіційно уповноважена особа, яка з допомогою методів математики та статистики розраховує страхові тарифи та платежі.
Актуарні розрахунки – система математичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів та платежів.
Асистанс – перелік послуг у рамках договору страхування, які надаються в потрібний момент через медичне, технічне, фінансове сприяння.
Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя ануїтента замість попередньої сплати одноразової страхової премії.
Аутсайдер - страховик, посередник який не є членом страхових об’єднань (асоціацій) і не дотримується в своїй діяльності тарифів та інших угод, тобто виступає як конкурент зазначених об’єднань.
Бенефіціар - особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування, третя сторона.
Дисклоуз – норма страхового права, згідно з якою страхувальник зобов’язаний негайно повідомити страховика про будь-які чинники, що можуть мати істотне значення стосовно ризику прийнятого на страхування.
Іррейта – надпис на страховому документі, що засвідчує виправлення незначної помилки (описки), допущеної при його оформленні.
Клаузула – застереження, що вносяться в договір страхування.
Регрес – право страховика на висування у межах фактичної страхувальникові суми відшкодування збитку до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсацію за принесену шкоду.
Страхувальники (клієнти страхової компанії) - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії, мають право (за договором або за законом) на утримання компенсації при настанні страхового випадку.
Застрахований – це фізична особа життя, здоров’я, працездатність якої є об’єктом страхового захисту з особистого страхування. Може бути одночасно і страхувальником, якщо сам робить внески.
Об’єкти та предмети страхування – об’єкти які можна застрахувати згідно з діючими законодавством України про страхування.
Страхова відповідальність (страхове покриття) - це зобов’язання страховика оплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами страхування сукупності дій або окремої події.
Обсяг страхової відповідальності – це перелік конкретних страхових випадків, які установлені умовами страхування.
Отримувач страхового відшкодування або страхової суми (вигодонабувач) – це фізична або юридична особа, якій за умовами угоди надається право на отримання відповідних грошових коштів. В майновому страхуванні –страхувальник, в особистому страхуванні - страхувальник або застрахований, якщо застрахований помер, то отримувачем є особа на користь якої укладена угода.
Страхове свідоцтво (страховий поліс) – це документ, який засвідчує факт страхування відповідно до правил страхування.
Страхова вартість (оцінка) – це критерії оцінки страхового ризику в майновому страхуванні. Можливо використовувати дійсну вартість майна, початкову вартість, заявлену вартість.
Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума що виплачується за особистим страхуванням. Страхова сума – це сума, на яку страхується об’єкт за законом (обов’язкове страхування або за договором).
При майновому страхуванні оціночна вартість майна може бути меншою або дорівнювати страховій сумі.
Страховий тариф – це ставка страхового внеску з однієї страхової суми за визначенням періоду страхування. Страховим тарифом вважають грошову плату зі 100 одиниць страхової суми на рік або відсоткову ставку від сукупної суми на певну дату.
Страховий платіж (внесок, премія) – це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язанний внести страховику згідно з договором страхування. Він визначається як добуток страхового тарифу на число сотень страхової Суми, якщо тариф у грошовому вираженні. Якщо тарифом є відсоткова ставка, то страховий внесок визначається як добуток цієї ставки на сукупну страхову суму і ділиться на 100. В залежності від умов страхування, страховий внесок може бути: одноразовим; періодичним.
Строк страхування – це проміжок часу, на який застраховуються об’єкти страхування (обов’язкове страхування, безстрокове, добровільне – строки обумовлені у договорі).
Дія страхування – починається з моменту вступу договору в силу, після внеску першого або одноразового внеску і закінчується одночасно зі строком страхування. Дія страхування може бути менша за строк страхування.
Страхове поле – це ймовірно максимальна кількість об’єктів, що можуть бути застраховані за певний період.
Страховий портфель – це фактична кількість об’єктів, що можливо застрахувати.
Відношення страхового портфеля до страхового поля – дає показник охоплення страхового поля (%) або рівень розвитку страхування.
Страховий вік – визначається в межах від 16 років до віку, який характеризує середній рівень життя ( в Україні 72 роки).
Страховий випадок – це подія з настання якої страховик зобов’язаний за законом або за договором виплатити страхову суму.
Страховий акт – це документ, або група документів, які оформлені згідно порядку які підтверджують факт обставини та практику страхового випадку.
Страховий збиток – це вартість повністю знищеного або знеціненої частини ушкодженого майна по страховій оцінці.
Страхове відшкодування – це сума, яку потрібно виплатити.
Страхова рента – регулярний дохід страхувальника (щомісячний, щорічний) пов'язаний з отриманням довічної або тимчасової пенсії за рахунок використання зроблених внесків або накопичень, які сформувалися шляхом регулярних страхових внесків.
Абандон – в морському страхуванні відказ страхувальника (власника) від своїх прав на застраховане майно (судно, вантаж) на користь страховика з метою отримання повного обсягу страхової суми.
Адендум – доповнення до страхового договору в якому зазначаються зміни в умовах страхування.
Страховий бонус – в транспортному страхуванні це знижка з розміру страхової премії за безаварійну їзду.
Хеджування – страхування ціни та прибутку у ф’ючерсних угодах.
Шомаж – страхування втрати прибутку та інших фінансових витрат, зумовлених зупинкою виробництва внаслідок настання страхового випадку.
Актуарій – офіційно уповноважена особа, яка з допомогою методів математики та статистики розраховує страхові тарифи та платежі.
Актуарні розрахунки – система математичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів та платежів.
Асистанс – перелік послуг у рамках договору страхування, які надаються в потрібний момент через медичне, технічне, фінансове сприяння.
Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя ануїтента замість попередньої сплати одноразової страхової премії.
Аутсайдер - страховик, посередник який не є членом страхових об’єднань (асоціацій) і не дотримується в своїй діяльності тарифів та інших угод, тобто виступає як конкурент зазначених об’єднань.
Бенефіціар - особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування, третя сторона.
Дисклоуз – норма страхового права, згідно з якою страхувальник зобов’язаний негайно повідомити страховика про будь-які чинники, що можуть мати істотне значення стосовно ризику прийнятого на страхування.
Іррейта – надпис на страховому документі, що засвідчує виправлення незначної помилки (описки), допущеної при його оформленні.
Клаузула – застереження, що вносяться в договір страхування.
Регрес – право страховика на висування у межах фактичної страхувальникові суми відшкодування збитку до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсацію за принесену шкоду.