4. 4. Нідерландська революція

У другій половині XVI ст. Нідерланди складались з 17 провінцій (Гол­ландія, Брабант, Фландрія, Люксембург, Утрехт та ін.). Населення становило близько 3 млн. чоловік.

З часом Нідерланди стали однією з найрозвинутіших країн Європи. На півночі країни населення займалося хліборобством, розведенням худо­би, рибальством. На півдні інтенсивно розвивалася промисловість. Фланд­рія уславилася своїм сукном, що продавалося по всій Європі, полотном, килимами, шовковими виробами.

Причинами швидкого розвитку капіталістичного виробництва Нідер­ландів насамперед були: сприятливе географічне розташування країни, розвиток міст — торговельно-ремісничих центрів, пожвавлення морської торгівлі після Великих географічних відкриттів (згадайте про центр світо­вої торгівлі Антверпен); поява мануфактур, занепад цехового ремесла, ви­користання найманої праці у промисловості та сільському господарстві.

У політичному відношенні Нідерланди були залежні від Іспанського королівства, а їхньому розвитку заважали високі податки, що призводило до скорочення виробництва товарів, збереження феодальних відносин на півдні країни, експлуатації феодалами залежних селян.

Гноблення іспанського абсолютизму особливо стало нестерпним за короля Філіппа II (з 1566 р.): було запроваджено мито на іспанську вовну, нідерландським купцям заборонено торгувати в іспанських колоніях, у Нідерландах розміщено іспанські війська.

Так політика іспанського уряду згубно вплинула на економічний роз­виток країни.

Існуючі порядки не вдовольняли буржуазію, частину дворянства, ши­рокі народні маси.

Тим часом у Нідерландах поширювалася Реформація, зростав вплив кальвіністської церкви. Іспанська влада нещадно переслідувала протестантів. Арешти і публічні страти "єретиків" викликали ряд заворушень у містах і містечках Фландрії та Брабанта. Консисторії (церковно-адміністративні органи кальвіністських громад), якими керували буржуа, вели агітацію в народі проти католицької церкви та іспанського абсолютизму.

Опозицію іспанському владарюванню очолили герцог Вільгельм Оран-ський, граф Егмонт, адмірал Горн та ін. Опозиційні дворяни організувалися в Союз погодження ("Компроміс") і 1566 р. подали у Брюсселі іспанській намісниці Маргарит! Пармській петицію з вимогами припинити релігійні гоніння та скликати Генеральні штати для вирішення нагальних питань. Уряд не виконав цих вимог. Цього ж 1566 р. спалахнуло народне повстання, що похитнуло могутність Іспанії в Нідерландах. Повсталі громили католицькі храми і монастирі, розбивали ікони і статуї, виганяли священиків і ченців.

У країні розпочалася буржуазна революція, тобто заміна феодального ладу капіталістичним.

Розмах повстання налякав не лише уряд, а й дворян та буржуазію. Дворяни оголосили свій Союз розпущеним, консисторії зреклися від участі в повстанні. Для придушення повстання Філіпп II надіслав військо на чолі з герцогом Альбою. Останній повинен був виконати доручення коро­ля приборкати бунтівників і відновити авторитет королівської влади.

До спротиву закликав лише один з керівників революції — герцог Вільгельм Оранський, але він не знайшов підтримки серед однодумців.

Придушуючи революцію, Альба створив "Раду у справах про безчин­ства", яку нідерландці назвали "кривавою радою". Ця рада розглядала справи відповідно до іспанських законів. Людей ув'язнювали сотнями, а засудже­них піддавали тортурам і вбивали. Особливо переслідували протестантів. Серед страчених були і ватажки буржуазної революції — граф Егмонт, адмірал Горн.

У Нідерландах за наказом герцога Альби було репресовано понад 11 тис. чоловік. На нідерландські міста, містечка й села Альба накладав тяжкі контрибуції — примусові грошові або натуральні стягнення. Він запровадив високі податки на торгівлю, що призводило до закриття крам­ниць і майстерень, вимушеної еміграції багатьох людей.

Проте, незважаючи на терор, у Нідерландах розгорнувся партизанський рух. Людей, які йшли в ліси і створювали загони опору іспанцям, називали лісовими гезами, а тих, хто чинив опір іспанцям на морі, — морськими гезами.

1572 р. саме морські тези захопили порт Брілле і знищили іспанську залогу. Це було початком повстання на півночі Нідерландів. Населення провінцій нещадно розправлялося з іспанцями та їхніми прибічниками. Вла­ду на місцях захоплювали представники буржуазії. 1575 р. дві провінції — Голландія і Зеландія — оголосили про свій розрив з -Іспанським королів­ством. Правителем нової держави було обрано Вільгельма Оранського.

Занепокоєний таким розвитком подій, Філіпп II відкликав Альбу з Нідерландів. Наступний намісник короля ліквідував "криваву раду" і ска­сував деякі податки, але не наважився вирішити релігійне питання. Та це не спинило повстання.

1576 р. іспанці вчинили ганебну розправу над мешканцями Антверпе­на, убивши вісім тисяч його мешканців, спаливши понад тисячу будинків. У відповідь усі провінції Нідерландів об'єдналися для боротьби з Іспанією.

1579 р. в м. Утрехт сім північних провінцій уклали між собою унію. Голландія, Зеландія, Утрехт, Голдерн, Оверейссел, Фрісландія і Гронінген постановили разом вирішувати всі воєнні і закордонні справи та не йти на переговори з Іспанією. Незабаром іспанський король оголосив Вільгельма Оранського державним злочинцем і за його голову призначив винагороду. Тоді 1581 р. учасники Утрехтської унії оголосили про цілковиту незалеж­ність від Іспанії. На півночі Нідерландів було створено нову державу — Республіку Об'єднаних провінцій. Пізніше її почали називати Голланд­ською республікою.

Доля герцога Вільгельма Оранського склалася трагічно: його було вби­то католиком-фанатиком.

Після тривалої боротьби 1609 р. було укладено Дванадцятирічне пе­ремир'я, за яким Іспанія визнавала незалежність Республіки Об'єднаних провінцій.

/сторичне значення Нідерландської революції полягає в тому, що вона завдала удару іспанському абсолютизму, відкрила епоху буржуаз­них революцій в Європі. Підсумком революції було повалення іспансько­го владарювання та утворення у Північних Нідерландах першої в Європі буржуазної республіки. Нідерландська революція мала вражаючі наслідки: значно прискорився розвиток капіталістичних відносин, зростала кількість мануфактур, насамперед у Лейдені, Амстердамі, Роттердамі, Утрехті; розвивалася морська торгівля. Порт Амстердам став новим центром світової торгівлі. Голландцям вдалося захопити колонії в Індо­незії, Південній Африці, Північній Америці. Перемогла Реформація.