Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.3. Особливості правового режиму державного та комунального майна. Правовий статус Фонду державного майна. Приватизація як особливий вид набуття права власності

4.3. Особливості правового режиму державного та комунального майна. Правовий статус Фонду державного майна. Приватизація як особливий вид набуття права власності

Специфічним як порівняти з іншими видами є використання державного і комунального майна та правове регулювання управління в цій сфері. До державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств, цілісні майнові комплекси їх структурних підрозділів, нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об’єкти незавер­шеного будівництва, приміщення), інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави в майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами й організаціями для здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його в господарській діяльності. Держава через свої органи здійснює права власника також щодо об’єктів права власності українського народу.

Управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його повноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійс­нюють також інші суб’єкти.

За визначенням І. Спасибо-Фатєєвої, управління об’єктами дер­жавної власності — це діяльність передбачених законом органів держави щодо здійснення повноважень із:

1) закріплення державного мйна за створюваними юридичними особами публічного права;

2) передавання державного майна до статутних фондів корпорацій і реалізації прав учасника господарських товариств або акціонера;

3) здійснення контролю за ефективністю використання держав­ного майна юридичними особами публічного права і корпораціями за участі держави передбаченими законом способами;

4) визначення напрямів використання майна юридичних осіб публічного права, що залишається після їх ліквідації.

Управління об’єктами державної власності формують відносини:

усередині системи органів державної влади;

між центральними та місцевими органами державної влади;

між органами державної влади та державними підприємствами, установами, організаціями, а також корпораціями, акції (вклади, частки) яких належать державі[1].

Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передавання об’єктів господарського призначення з державної в комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Не можуть бути об’єктами передавання з державної в комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється вести виключно державним підприємствам, установам і організаціям.

Передавання об’єктів господарського призначення з державної в комунальну власність здійснюється за Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р. Управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України і, за його повноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб’єкти.

Однією з особливостей, що стосуються державної власності,
є мораторій на примусову реалізацію майна, уведений у дію Законом України від 29 листопада 2001 р.

Види майна, що може перебувати виключно в державній власності, відчуження якого недержавним суб’єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпоряджання окремими видами майна, що належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються, наприклад, законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р.

Майно державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є цілісними майновими комплексами і виокремлюються в самостійні підприємства, а також об’єкти незавершеного будівництва, акції (частки, паї), що належать державі у майні суб’єктів господарювання, можуть бути відчужені на користь фізичних чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами (Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р., Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 19 лютого 1997 р.).

До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:

майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виокремлення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються;

об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти;

акції (частки, паї), що належать державі в майні господарських товариств та інших об’єднань.

Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Покупцями об’єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи, зареєстровані на території України, юридичні особи інших держав.

Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, органи державної влади, працівники державних органів приватизації

Приватизація майна державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання Державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, яка затверджується щороку Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Приватизація державного майна здійснюється способом:

продажу об’єктів приватизації на аукціоні за конкурсом;

продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні за конкурсом, на фондових бір­жах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;

продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства після подання покупцем певних документів;

викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об’єктів, не проданих на аукціоні за конкурсом.

Фонд державного майна згідно з Указом Президента від 15 груд­ня 1999 р. № 1573 є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Водночас згідно з Тимчасовим положенням про ФДМУ, затвердженим Постановою ВР України від 7 липня 1992 р., Фонд є державним органом, який провадить державну політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд у своїй діяльності підпорядкований (це положення визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду Украї­ни від 1 липня 1998 р.) і підзвітний Верховній Раді України.

В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати представництва в інших містах, а також районах України.

Фонд очолює голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.

Основними завданнями Фонду є:

захист майнових прав України на її території та за кордоном;

здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств;

здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває в загальнодержав­ній власності;

здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів;

сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.



[1] Спасибо-Фатєєва І. Питання управління державною і комунальною власністю: приватно-правовий аспект // Підприємництво, господарство та право. — 1999. — № 10.
С. 11.