Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.2. Оцінка корпоративних цінних паперів

5.2. Оцінка корпоративних цінних паперів

Акціонерне товариство емітує цінні папери для формування свого капіталу. Даючи оцінку емітованих цінних паперів, варто розрізняти дві дуже важливі категорії:

ціну (курс) цінного папера, що обертається на ринку капіталів, виражену в грошових одиницях;

ціну капіталу, виражену у процентах, що визначає, скільки коштує для акціонерного товариства залучений з ринку капітал.

У даному розділі ми аналізуємо формування цін, тобто курсів, корпоративних фінансових інструментів на фінансовому ринку. Визначаються такі категорії:

номінальна (загальна) ціна (Face Value);

балансова вартість (Book Value);

ринкова поточна ціна (курс) (Market Price);

базисна, фундаментальна, внутрішня ціна (Intristic Value).

Номінальна ціна зазначається на цінному папері. Корпораційна облігація в США і Канаді звичайно номінована в 1000 дол. Акції можуть бути номіновані за відносно низькою ціною: 25-центові,
однодоларові, а також за більш високою ціною — 10 дол., 25 дол.
і т. п. У США корпорації можуть випускати акції без зазначення номіналу. Для інвестора номінальна вартість звичайної акції не має значення, оскільки величина дивіденду на акції від номіналу не залежить.

У балансі визначається сумарна вартість акціонерного капіталу, що також називається власним капіталом акціонерів, або чистими активами. До неї входять:

сума випущених звичайних акцій за номіналом;

додатковий капітал (суми, отримані під час розміщення акцій за рахунок їх продажу вище номіналу);

нерозподілений прибуток.

Викуплені з обігу акції віднімаються від суми акціонерного капіталу.

Балансова вартість однієї акції визначається діленням акціонерного капіталу на кількість акцій, що перебувають в обігу. Акції корпорацій з високими економічними результатами котируються на ринку капіталів за ціною, вищою від балансової вартості.

Ринкова, або поточна, ціна (курс) акції визначається на фінансовому ринку через попит і пропонування. Вона постійно коливається, навіть у межах одного ділового дня.

Для фінансового аналітика особливий інтерес має визначення фундаментальної, внутрішньої, ціни акції та її зіставлення з рин­ковою. Деякі автори фундаментальну ціну називають істинною, справжньою ціною. Вона визначається як приведена (сьогоднішня) вартість цінного папера. Універсальна формула фундаментальної ціни довгострокового фінансового активу (або портфеля) — формула дисконтування всіх майбутніх грошових потоків, що принесе цінний папір або портфель цінних паперів:

,

де Pi(p) — ціна акції i або портфеля цінних паперів p.

На підставі цієї формули розроблені специфічні варіанти цін з урахуванням особливостей кожного фінансового інструмента (див. підрозд. 5.3 і 5.4).

Фундаментальна, внутрішня, ціна не збігається з ринковою. Це означає, що курс певного цінного папера, наприклад акції, або завищений, або занижений. Завдання фінансових аналітиків полягає у виявленні недооцінки або переоцінки ціни акції. В американській літературі зазначається, що можливість точно оцінювати фінансові активи є дуже важливою проблемою, оскільки фінансові рішення, прийняті менеджерами корпорації, повинні враховувати рух внутрішньої ціни.

Оператори на ринку капіталів зазвичай користуються такими неписаними правилами:

продавай акцію, якщо її ринкова вартість вища фундаментальної (внутрішньої). У даному випадку її вартість завищена;

купуй акцію, якщо її ринкова вартість нижча внутрішньої. У даному разі вартість акції занижена.

Інвестора цікавить приведена вартість майбутніх доходів. Первісна ціна, за якою він купив цінний папір, його мало цікавить. Головним питанням для нього є зіставлення очікуваного майбутнього доходу з доходами від інших фінансових інструментів і вибір найприбутковіших.

Закон єдиної ціни

У ринковій економіці, з численними продавцями і покупцями та низькими витратами інформації, ціни на ідентичні товари і послуги мають тенденцію до зближення, тобто діє закон єдиної
ціни. Він привнесений у практику міжнародними арбітражерами, що керуються у своїй діяльності принципом «купуй дешевше — продавай дорожче». Арбітраж (Arbitrage) — це купівля фінансового активу на одному ринку з негайним його продажем на іншому й одержання доходу на різниці цін. Оскільки такі угоди укладаються постійно, ціни на різних ринках зближуються. На фінансових ринках здійснюються також процентні арбітражні операції. Фінансові інституції можуть позичати на одному з ринків фінансові фонди за низькими ставками, а продавати їх на інших за високими. У результаті процентний арбітраж сприяє вирівнюванню процентних ставок.