5.4. Сільськогосподарська сировина

У ряді країн лісове господарство належить до сільського госпо­дарства. За станом на 1993 р. обсяг світового виробництва різних лі­сових товарів був таким:

•  круглих лісоматеріалів — 3484,4 млн м ;

•  фанери — 48,3 млн м ;

•  деревостружкових плит — 51,6 млн м ;

•  деревоволокнистих плит — 19 млн м ;

•  паперу і картону — 253,3 млн м ;

•  пиломатеріалів — 432,4 млн м3 .

Найбільшими у світі виробниками різних видів товарів з дереви­ни є такі країни:

•  круглих лісоматеріалів — США, Китай, Індія, Бразилія, Індоне­
зія, Канада, Росія;

•  фанери — США, Індонезія, Японія, Китай, Канада, Росія;

•  деревостружкових плит — ФРН, США, Канада, Росія Франція;

•  деревоволокнистих плит — США, Китай, Росія, Японія;

•  паперу і картону — США, Японія, Китай, Канада, ФРН, Фінлян­
дія, Франція;

•  пиломатеріалів — США, Канада, Росія, Японія, Китай.
Понад половина світового обсягу лісозаготівель припадає на

дров'яну деревину, що широко застосовується як паливо у країнах Південної півкулі.

Країни Північної півкулі намагаються ширше використовувати широколисту деревину й економити хвойну. Країни, в яких добре розвинена лісопереробна промисловість, забезпечують максималь­но можливе використання заготовленої деревини за допомогою ути­лізації її відходів.

Відходи деревини перетворилися на важливу статтю міжнародної торгівлі. Зокрема, протягом 1983-1993 рр. обсяг експорту щепи та деревинної стружки зріс удвічі — з 13,8 до 27,6 млн м3 .

Бавовник забезпечує (за вагою) майже 50 % світового виробниц­тва волокон. Найбільшими виробниками бавовнику є США, Китай, Індія. На ці країни припадає близько 50 % міжнародної торгівлі тек­стильними волокнами. Найбільші експортери бавовнику — США, Узбекистан, Австралія, Пакистан, Туркменістан, імпортери — Росія, Японія, Південна Корея, Індонезія, країни ЄС.

Нью-Йоркська біржа і посередницький ринок Асоціації з бавов­нику у Ліверпулі вважаються основними центрами світової торгівлі бавовною. Ціни на бавовник досить нестабільні.

Вирощують бавовник коротко-, середньо- і довговолокнистих сортів. Коротковолокнистим вважається бавовник, що має довжину волокон від 1 до 4 см. Середньоволокнисті та довговолокнисті сор­ти потребують більших затрат для свого вирощування, тому дорож­чі. Лише у США бавовник збирають виключно за допомогою техні­ки, в інших країнах застосовують ручну працю. На світовому ринку реалізуються також відходи бавовнику.

Основні виробники джуту — Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, окре­мі регіони Африки. Використовується переважно для виготовлення тканинної тари, вважається замінником конопель (hemp).

Частка вовни у споживанні всіх текстильних волокон становить близько 5 %. Основні продуценти — Австралія, Нова Зеландія, Ар­гентина, Уругвай, ПАР, країни СНД. Найпоширеніша форма торгів­лі вовною — аукціон.

Натуральний каучук одержують з латексу (соку) кількох видів каучуконосних рослин, передусім з бразильської гевеї, батьківщи­ною якої є ліси басейну Амазонки. Каучуконосні дерева вирощують на плантаціях. Пропозиція і попит, а також ціни на цю продукцію у світі порівняно стабільні. Натуральний каучук все ще не можна замі­нити на синтетичний при виготовленні низки виробів. Виробництво натурального каучуку зосереджено у Південно-Східній Азії.

До 1989 р. світовим виробником-лідер ом була Малайзія, згодом перше місце посів Таїланд, друге — Індонезія. Нині ці три країни за­безпечують близько 80 % світового виробництва натурального кау­чуку. Загалом на Південно-Східну Азію припадає 90 % світового збору каучуку. Основні споживачі каучуку — промислово розвинені країни.