5.7. Формування прогнозів та планів.

5.7. Формування прогнозів та планів.

Порядок формування прогнозів та планів регулюється Кабінетом Міністрів України. Загальна схема організації розробки прогнозів і планів у країні має бути такою:

на плановий період формуються економічна політика, її цілі та пріоритети на рівні держави, визначаються економічні та правові підойми, потреби сектора загальнодержавного управління в товарах і послугах, після чого ця інформація через міністерства й територіальні органи управління доводиться до підприємств;

інституціональними (господарськими) одиницями всіх форм власності з урахуванням централізованих замовлень і потреб ринку розробляються та направляються відповідним галузевим міністерствам і територіальним органам бізнес-плани, що є основою для діяльності цих одиниць у плановому періоді;

територіальними  органами  з урахуванням  планів  галузевих  міністерств розробляються та направляються уряду країни проекти комплексних планів на відповідній території;

за дорученням уряду Міністерством економіки (спільно з Міністерством фінансів.   Міністерством   праці.   Національним   банком,   Антимонопольним комітетом,   Міністерством   зовнішньоекономічної   діяльності   та   торгівлі) розробляється та вноситься на розгляд уряду проект економічного плану на наступний рік;

одночасно з проектом економічного плану розробляється проект державного бюджету, який ураховує також проекти регіональних бюджетів (на основі рівня розвитку відповідних регіонів і нормативів розподілу державних і територіальних фінансових ресурсів).

Прогноз соціально-економічного розвитку економіки включає такі розділи:

Економічна кон'юнктура та політика: динаміка національної економіки за рестроспективний  (минулий)  період,   економічна  політика  на  перспективу (довгостроковий період), тенденції розвитку та структура національної економіки, міжнародна   економічна   кон'юнктура   та   шляхи   державного   регулювання економіки.

Структура економіки: потреби на перспективу в продовольчих товарах, одязі та взутті, будівництві та транспорті, товарах тривалого користування, тарі й пакувальних   матеріалах,   паперовій   продукції,   енергоносіях,   рекреаційних послугах (пов'язаних з відпочинком і оздоровленням) тощо.

Попит на основні матеріали, сільськогосподарську продукцію, лісоматеріали та
целюлозу, воду, паливо, метали, хімічну продукцію тощо.

Ресурсна база: трудові та паливно-енергетичні ресурси, земельні, водні та інші види ресурсів.

План соціально-економічного розвитку економіки в умовах ринку надає громадськості інформацію про проблеми, що стоять перед економікою країни й на подолання яких спрямовуються зусилля уряду та суспільства. У ньому визначаються основні напрями економічної політики уряду на плановий період. Він включає : внутрішню та зовнішню кон'юнктуру, яка склалася на початок планового періоду (динаміка доданої вартості, рівень безробіття, стан інфляційних процесів); основні напрями, тенденції та прогноз розвитку економіки (цілі та пріоритети матеріального виробництва, макроекономічні показники, соціальний розвиток, інвестиції та зовнішньоекономічна діяльність, особливо експорт та імпорт, тощо); механізм державного регулювання економіки.

Плани на рівні держави, регіонів, міст і районів включають найважливіші баланси: зведений фінансових ресурсів, грошових доходів і витрат населення, ринку праці, торговельний, попиту на основні види матеріальних ресурсів та їх пропозицій.

Розробка економічних прогнозів і планів здійснюється на базі ретроспективного аналізу економічної кон'юнктури, науково-технічного потенціалу, обсягів нагромадженого національного багатства соціального стану народу та демографічної ситуації в країні, забезпечення природними ресурсами, становища зовнішньоекономічної діяльності.

Прогнози та плани соціально-економічного розвитку держави базуються на системі соціальних, демографічних, економічних, науково-технічних, зовнішньоекономічних, галузевих і регіональних прогнозів і планів, а також на намірах інституціональних одиниць з урахуванням укладених державних контрактів.

Економічні прогнози та плани, як правило, розглядаються урядом України разом з бюджетом і схвалюються ним. Одночасно підсумовуються результати розвитку економіки за минулий період, подається зведений баланс фінансових ресурсів, перелік найважливіших проблем і національних та державних програм, реалізація яких передбачається за рахунок бюджету, а також дані про розвиток державного сектора економіки. Схвалені урядом план, програма чи бюджет подаються до Верховної Ради України на затвердження.

Економічні прогнози й плани стають основною базою для формування державного бюджету, здійснення грошово-кредитної політики та інших економічних дій на основі єдиної методології та організації роботи всіх рівнів управління.

Контроль за виконанням прогнозів і планів здійснює Міністерство економіки України спільно з Державним комітетом статистики, Міністерством фінансів і Національним банком України.