Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6. 4. Основні ринки акцій

6.4. Основні ринки акцій

 

Однією з найважливіших класифікацій ринків цінних паперів є їх поділ на розвинені ринки (developed markets) та ринки, що формуються (emerging markets). За цією ознакою фондові ринки групуються відповідно до:

рівня економічного розвитку країни, яку вони обслуговують;

розміру доходів, що в них генеруються;

ступеня зрілості фінансового сектору країни в цілому;

ступеня зрілості самого фондового ринку.

Основними критеріями належності ринку конкретної країни до розвинених чи ринків, що формуються, є:

показник насиченості господарського обороту цінними паперами;

рівень волатильності ринку цінних паперів даної країни;

рівень ринкового ризику (кредитного, валютного, законодав­чого, ризику ліквідності тощо);

роль фондового ринку країни у перерозподілі грошових ресурсів на цілі інвестування.

В основі класифікації Міжнародної фінансової корпорації (International Finance Corporation), що входить до групи Світового банку, лежить критерій рівня розвитку ринку акцій. Так, до групи ринків, що формуються, потрапило 77 країн світу, а до групи розвинених ринків — 24.

До групи ринків, що формуються, потрапили Греція та Ізраїль, котрі за загальноекономічною класифікацією[1] відносяться до розвинених країн.

Підкреслимо, що повного збігу понять «розвинений ринок» та «економічно розвинена країна» немає, як немає і єдиного визначення розвиненого ринку та ринку, що формується.

Масштаби світового фондового ринку найбільш повно характеризує показник, отриманий у результаті додавання показників обсягу ринків акцій та облігацій. Визначений у такий спосіб загальний обсяг світового фондового ринку становив наприкінці 1997 р. майже 53 трлн дол., 1998 р. — близько 60 трлн, 1999 р. — 72 трлн, 2000 р. — 68 трлн, 2001 р. — 66 трлн дол.

Співвідношення між обсягами ринків акцій та облігацій наприкінці 1990-х років дорівнювало приблизно 40 % до 60 % на користь облігацій. У країнах Східної Азії подібні пропорції поміт­но посунені на користь пайових цінних паперів (акцій), у країнах Латинської Америки — на користь боргових (облігацій).

Наприкінці 90-х років минулого століття близько половини всього світового ринку цінних паперів припадало на США, приблизно 13 % — на Японію, а в цілому на п’ять країн (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція) — приблизно 75 %. На початку 1970-х років частка тільки США перевищувала 60 %.
У 1980-ті роки вона зменшилась у зв’язку з підвищенням питомої ваги Японії, а з кінця 1980-х і до середини 1990-х років — ринків, що формуються. Із середини 1990-х років знову відбулося підвищення частки США, насамперед за рахунок зростання ринку акцій.

Частка семи провідних розвинених країн на світовому ринку цінних паперів майже вдвічі перевищує їх частку у світовому ВВП (табл. 6.5).

Таблиця 6.5

ЧАСТКА ОСНОВНИХ ГРУП КРАЇН* У СУКУПНОМУ
СВІТОВОМУ ВВП (2001 рік)

Країни

Кількість
країн

Частка у
ВВП, %**

Розвинені країни

28

56,3

Провідні індустріальні

7

44,7

США

21,4

Японія

7,3

Німеччина

4,5

Франція

3,2

Великобританія

3,1

Італія

3,1

Канада

2,0

Інші розвинені ***

21

11,6

Країни, що розвиваються

126

37,5

Африка

2,2

Азія

22,2

Китай

12,1

Індія

4,7

Близький Схід і Туреччина

4,9

Центральна та Південна Америка

8,2

Країни з перехідною економікою ****

28

6,2

Росія

2,6

Україна

0,4

* За класифікацією МВФ.

** Частку ВВП визначено за паритетом купівельної спроможності.

*** Австралія, Австрія, Бельгія, Гонконг, Греція, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Корея, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Тайвань, Фінляндія, Швейцарія, Швеція.

**** Азербайджан, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Монголія, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туркменістан, Угорщина, Узбекистан, Україна, Хорватія, Чехія, Югославія.

Джерела: World Development indicators database, World Bank, 2001 (www.worldbank.org). World Economic Outlook. May 2001 // IMF, Washington, 2001. P. 157. World Economic Outlook Database, IMF, Washington, 2001 (www.imf.org).

Висока частка розвинених країн у сукупному світовому фондовому ринку призводить до того, що світові пропорції повністю визначаються пропорціями фондового ринку розвинених країн за впевненого домінування США.

Однією з основних тенденцій розвитку світових фондових ринків на сьогодні є посилення взаємозалежності національних фондових ринків. Як уже зазначалося, політика дерегулювання та лібералізації створила у свій час передумови для взаємодії та інтеграції національних фондових ринків, розширення масштабів операцій на них, переміщення приватних капіталів між країнами. Позитивну динаміку інтернаціоналізації фондових ринків розкривають дані про співвідношення міжнародних операцій з акціями та облігаціями з ВВП тієї чи іншої країни. Якщо у 1975—1979 рр. це співвідношення складало від 3 до 7 %, то у 1999 р. воно збільшилось до 90—350 %.

Посилення взаємозалежності національних фондових ринків сьогодні проявляється у синхронному підвищенні чи падінні курсів цінних паперів на національних ринках капіталів різних країн, що забезпечується:

інформаційною прозорістю національних ринків капіталів;

відкритістю національних фондових ринків, де активну роль відіграють іноземні учасники (емітенти та інвестори);

інфраструктурними змінами на національних ринках капіталів у зв’язку з упровадженням електронних технологій;

високою швидкістю передавання інформації;

значним обсягом трансграничних операцій із цінними паперами;

підвищенням ролі інституційних інвесторів на ринку.

Проте не всі ринки однаково залежать один від одного. За нинішніх умов американський ринок капіталів значною мірою визначає кон’юнктуру світового ринку капіталів. Динаміка котирувань цінних паперів на американському ринку значно впливає на курси цінних паперів на інших ринках, а рівень капіталізації американського ринку впевнено перевищує ринок будь-якої іншої країни (табл. 6.7).

Таблиця 6.7

КАПІТАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОГО ФОНДОВОГО РИНКУ ТА
ЧАСТКА ФОНДОВИХ РИНКІВ КРАЇН У КАПІТАЛІЗАЦІЇ
СВІТОВОГО ФОНДОВОГО РИНКУ

Рівень капіталізації

Роки

1990

1999

2000
(березень)

2002
(червень)

Усього, трлн дол.

9,3

25

35

20

Частка країн, %:

 

 

 

 

Розвинені (окрім США)

65

42

36

46

США

30

50

55

50

Країни, що розвиваються

5

8

9

4

Джерело: Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет / Под ред. И. С. Королева. — М.: Юристъ, 2003. — с. 121.

За даними МВФ, у 2000 р. нерезидентам належало близько 35 % державних облігацій США, 18 % корпоративних облігацій американських компаній, 7 % акцій американських компаній. На фондових ринках інших розвинених країн частка нерезидентів є вищою та дорівнює в середньому 30—50 %. На ринках країн, що розвиваються, частка нерезидентів в операціях на фондових ринках коливається з 50 до 80 %. Ці країни залежать від припливу капіталу з розвинених країн.



[1] Мається на увазі класифікація Міжнародного валютного фонду (МВФ), де в основі лежать загальноекономічні критерії, а не рівень розвитку ринку акцій. МВФ виділяє три групи країн та територій: розвинені; ті, що розвиваються; та країни з перехідною економікою.