6.4. Величина вартості товару. Продуктивність праці та її вплив на величину вартості товару
З'ясувавши, що вартість - це втілена в товарі праця, ми підійшли до суттєвого практичного питання: як вимірюється її величина? Адже ж якоїсь єдиної міри, за допомогою якої можна було б виміряти мозкову, фізичну та нервову енергію, яку людина витрачає під час роботи, практично не існує. Тому, враховуючи, що будь-яка праця відбувається в часі, величина вартості товару вимірюється кількістю робочого часу, затраченого на його виготовлення.
Як це досягається? Річ у тім, що вартість вимірюється не індивідуальним, а суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ). СНРЧ - це такий час, який є необхідним для виготовлення певної споживної вартості за наявних суспільно-нормальних умов виробництва та при середньому в даному суспільстві рівні вмілості й інтенсивності праці. Отже, СНРЧ відображає середні умови виробництва даного товару на даному етапі розвитку суспільного виробництва. Практично це умови, за яких створюється перевалена частина товару даного виду.
Яку роль відіграє СНРЧ в ринкових відносинах? Ця роль проявляється в тому, що він виступає як своєрідний суспільний норматив, який формується на ринку і в який товаровиробники повинні вкладатися. Відхилення індивідуальних затрат (затрат кожного конкретного виробника даного виду товару) від суспільно-необхідних, з одного боку, породжує майнову диференціацію та розшарування товаровиробників, а з іншого, - породжує зацікавленість у скороченні індивідуальних затрат праці на виробництво продукції. Див. табл.Д.
З прикладу, наведеного в таблиці, видно, що товаровиробники, умови виробництва яких гірші від середніх (II група), при реалізації своєї продукції мають збитки по 14 гривень на кожній парі взуття, тому що їхні індивідуальні затрати робочого часу (12 годин) більші від СНРЧ (І група - 10год.). Виробники ж третьої групи мають прибуток по 14 гривень на парі, тому що їхні індивідуальні затрати робочого часу (8 годин) нижчі від СНРЧ. Отже, як зазначалося вище, в результаті того, що вартість товару визначається не індивідуальним, а СНРЧ, у товаровиробників виникає матеріальний стимул до скорочення індивідуальних затрат праці. Як це може бути досягнуто?
| Таблиця 1 |
| (на п]
| а рикладі ви
| >ормування СНРЧ робництва чоловічого взуття)
| ||||
| Групи виробників
| Кількість вироблених пар взуття (100 пар)
| Індивідуальні затрати робочого часу на І пару (годин)
| Індивідуальна грошова оцінка І пари (в гривнях)
| СНРЧ І пари (годин)
| Суспільна (ринкова) ціна І пари (в гривнях)
| Відхилення (в гривнях)
|
| І
| 70
| 10
| 70
| 10
| 70
| -
|
| II
| 20
| 12
| 84
| 10
| 70
| -14
|
| III
| 10
| 8
| 56
| 10
| 70
| +14
|
|
|
Вартість товару залежить не лише від маси праці, а й від її продуктивності, яка (про це мова йшла у темі "Економічний прогрес суспільства та його рушійні сили") включає в себе два елементи: продуктивну силу та інтенсивність праці. Кожен із них по-різному впливає на величину вартості одиниці продукції, що виробляється. Так, при зростанні продуктивної сили праці величина вартості одиниці продукції зменшується і навпаки. Щоб зрозуміти цей механізм взаємодії, необхідно знати, що вартість товару формується під впливом двох видів праці - минулої (затрати засобів виробництва) та живої (затрати робочої сили). Якщо продуктивна сила праці, як ступінь ефективності, корисності конкретної праці, зростає, - це означає, що (через застосування нової технології, знарядь праці тощо) затрати минулої праці збільшуються, а затрати живої робочої сили зменшуються. Причому, зменшення затрат живої робочої сили відбувається швидше, ніж збільшення затрат минулої праці. В результаті вартість одиниці продукції зменшується.
Інакше на величину вартості одиниці продукції впливає інтенсивність праці. Підвищення інтенсивності як ступеня напруженості живої праці приводить до збільшення затрат живої праці за одиницю часу, при цьому затрати праці на одиницю продукції не змінюються, бо зміни в техніці виробництва, кваліфікації робітників не відбувається. Отже, вартість одиниці продукції залишається незмінною, хоч кількість продукції та загальна її вартість зростають. чДив. схему 52.
|
|
| Схема 52 Вплив продуктивності праці на величину вартості товару |
Розглянуте дає підстави стверджувати, що єдиним шляхом зменшення індивідуальних затрат на виробництво продукції, а отже, й зменшення її вартості^45}, може бути лише підвищення продуктивної сили праці, яке досягається в результаті прогресивних змін у корисній формі праці, тобто підвищення ефективності конкретної праці. Підвищення інтенсивності праці хоч і приводить до зростання кількості продукції, що виробляється, такого ефекту не породжує, бо в основі своїй має зростання напруги праці, що не зменшує, а збільшує її затрати.