7.1. Планування використання земельних угідь, підвищення їхньої родючості

7.1. Планування використання земельних угідь, підвищення їхньої родючості

Обґрунтування виробничої програми з рослинництва охоплює планування використання земельних угідь і підвищення їхньої родючості, структури посівних площ, урожайності, виробництва продукції певного асортименту, кількості та якості, а також комплекс агротехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (сорти, насінництво, добрива, пестициди, меліорація).

Планування рослинництва господарства починають з розробки балансу земельних угідь і визначення напрямів цільового використання їх у плановому періоді. При цьому послуговуються чинним законодавством України щодо власності на землю, її оренди, землеволодіння та землекористування [5, 6, 7, 10, 13, 19, 23]. У балансі зазначають усі види і розміри земельних угідь, що перебувають на перше число планового року у власності або в користуванні підприємства. Наводять також дані про площу розпайованих між суб’єктами приватизації земель, площу земель, переданих або взятих в оренду, і про грошову оцінку земельних угідь.

Зокрема, при первинному розпаюванні землі агрофірми «Перемога» в 1996 р. видано 909 сертифікатів на землю, у 2000 р. земельні сертифікати одержали ще 57 осіб. Усього видано 966 сертифікатів. Середній розмір земельного паю — 2,54 га. У 2000 р. було виділено в натурі 9 земельних паїв, власники яких вибули з господарства. Із них 7 осіб організували товариства з обмеженою відповідальністю «Воля», а 2 особи — одноосібники.

На початок 2002 р. СВК-агрофірма «Перемога» орендувала 1028 земельних паїв та 82 ділянки соціальної сфери села. Із них по Буртівській сільській раді — 969 паїв та 82 зазначені ділянки загальною площею 2711 га, по Кадомській сільській раді — 26 паїв площею 92 га та по Коритиській сільській раді — 37 паїв площею 173 га. Усього землі в обробітку — 2976 га. Середній розмір земельного паю відповідно по сільрадах — 2,54 га, 3,85 га і 4,67 га. Усього сільськогосподарських угідь у господарстві на початок 2002 р. 3061 га, у т. ч. ріллі — 2976, сіножатей — 29 і пасовищ — 56 га.

Відповідно до Указу Президента України плата за оренду одного земельного паю з урахуванням коефіцієнта індексації 2,47 повинна бути не менше 1 % його вартості, що для кожного із, наприклад, 965 власників земельних паїв по Буртівській сільській раді мала складати 330 грн. Фактично ж орендна плата за один земельний пай склала 535 грн (1,6 % його вартості). На цю суму було видано 500 кг зерна пшениці (на суму 250 грн), 50 кг цукру (110 грн), 6 л олії (30 грн), 11 кг круп (24 грн), 5 кг макаронів (11 грн), 0,5 кг ковбаси (5 грн) та надано послуг на суму 64 грн.

Аналогічні розрахунки були проведені з іншими орендодавцями. За всіма укладеними договорами господарство розрахувалось повністю і було видано продукції на суму 573 тис. грн (536 т зерна пшениці, 55 т цукру, 11,6 т круп та 6,5 т олії). Крім того, господарством було витрачено майже 80 тис. грн на обробіток городів орендодавців.

Крім того, власникам майнових паїв у 2002 р. виплачено оренд­ну плату в розмірі 1,6 % вартості майнового паю, що склало 80 тис. грн, і цю виплату було здійснено видачею зерна пшениці в кількості 160 т.

Плануючи трансформацію земельних угідь (переведення їх з одного виду в інший), виходять з конкретних внутрішніх і зовнішніх умов господарства. В одних випадках передбачають можливе збільшення площ інтенсивніше використовуваних земель (ріллі, садів, ягідників, виноградників, хмільників і тутових насаджень) за рахунок менш продуктивних пасовищ і сіножатей чи освоєння площ, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві (болота, піски, чагарники та ін.), усунення дріб­ноконтурності ділянок орних земель та кормових угідь.

Однак, ураховуючи найвищий у світі рівень розораності сільськогосподарських угідь в Україні (табл. 7.1), під час перспектив­ного планування особливу увагу звертають на доцільність значного розширення площ луків та культурних пасовищ за рахунок площ під орною землею. Це дозволить, з одного боку, зменшити водну і вітрову ерозію ґрунтів, вирощувати рослинницьку продукцію на кращих землях, щоб підвищити рівень її конкурентоспроможності, а з другого, — дасть змогу створити умови для впровадження у тваринництві менш енерго-, трудо- і фондомістких технологій, поліпшення умов праці працівників галузі й зміц­нення здоров’я людей і тварин.

Таблиця 7.1

Співвідношення площ сільськогосподарських
угідь у ряді країн світу

Слід мати на увазі, що тимчасове використання земельних ділянок не за прямим призначенням не зумовлює переходу їх до нових угідь. Так, площі природних пасовищ і сіножатей, що їх планують розорати і засіяти з метою поліпшення травостою чи створення культурних кормових угідь, показують у балансі на кінець планового періоду в складі пасовищ і сіножатей. Відповідно і площі посівів у міжряддях молодих садів включають у землю в обробітку, не збільшуючи площу ріллі.

Водночас із планом трансформації земельних угідь та їх використання намічають заходи щодо поліпшення і збереження ґрунту. Адже за останні 20 років вміст гумусу в ґрунтах України знизився з 3,5 до 3,2 %. Щорічно на 80—100 тис. га збільшуються площі еродованих орних земель, різко підвищилась кислотність ґрунтів, розширюються площі засолених земель, триває техногенне забруднення території. Порушено екологічно допустиме спів­відношення площ ріллі, природних кормових угідь, земель лісового і водного фондів, що негативно впливає на стійкість агроланд­шафту, спричинює деградацію ґрунтів.

З метою збереження і підвищення родючості ґрунту господарства планують:

проведення культуртехнічних робіт, що включають зрізування і розкорчовування чагарників і пнів, збирання і вивезення каміння, зрізування і розробку купин, фрезерування, засипання ям і вимоїн. Ці роботи виконують на орних землях, природних сіножатях і пасовищах, а також на землях, заново освоєних для сільськогосподарського виробництва. Проведення їх планують у першу чергу на площах, що потребують менше витрат і дадуть більший ефект завдяки збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, поліпшенню використання техніки та інших засобів і предметів праці;

докорінне поліпшення земель, створення культурних пасовищ на раніше поліпшених землях, створення зрошуваних сіножатей, пасовищ і обгороджуваних пасовищ;

рекультивацію земель. Це здійснюють, як правило, за рахунок власних коштів ті господарства, що розробляють родовища корисних копалин, торфу чи виконують інші роботи, пов’язані з порушенням рослинного покриву. При розробці родовищ торфу, вапна і гіпсу для поліпшення родючості ґрунтів витрати на рекультивацію земель господарства відносять на собівартість сільськогосподарської продукції через витрати майбутніх періодів;

комплекс агротехнічних, агролісомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів. В Україні майже третина сільськогосподарських угідь (12,4 млн га) є еродованими, у тому числі 5,8 млн га — сильно- і середньоеродовані. Крім того, є 3,8 млн га інших малопродуктивних земель. Тому господарства планують протиерозійні лісонасадження, що пов’язані з закріпленням і залісненням ярів, балок, берегів річок і водойм, пісків та інших непридатних земель. Терасування крутих схилів, створення земельних валів, загат, низьконапірних гребель, водовідводів із залізобетонних блоків, споруд із залізобетону тощо планують за наявності проектно-кошторисної документації, коштів на капітальні вкладення для фінансування зазначених витрат і можливостей виконання робіт господарським або підрядним способом;

внесення органічних добрив, у тому числі гною і компостів. Планують також заготівлю торфу для виготовлення компостів і на підстилку худобі;

хімічну меліорацію. За наявності кислих і солонцюватих ґрунтів на підставі даних агрохімічного аналізу розробляють план їх вапнування та гіпсування. Відповідно до розміру полів, що підлягають хімічній меліорації в плановому році, з урахуванням кислотності чи засоленості ґрунту та його механічного складу визначають площі, дози та загальну масу внесення вапна чи гіпсу. У загальну суму витрат включають вартість гіпсомістких, вапнякових та інших матеріалів, а також витрати на виконання комплексу робіт з хімічної меліорації.

Так само планують обсяги робіт і витрати з ведення сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених землях, з урахуванням наявності та рівня радіоактивного забруд­нення, а також норм внесення вапнякових матеріалів, добрив, збагачених мікроелементами. При цьому слід ураховувати, що згідно із Земельним кодексом радіактивно забруднені земельні ділянки, котрі не забезпечують одержання чистої продукції, підлягають вилученню із сільськогосподарського обороту. Виробництво сільськогосподарської продукції на цих землях забороняється.

З усіх зазначених напрямів планують не тільки обсяги робіт зі збереження й підвищення родючості ґрунтів, а й витрати планового року на їх виконання, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету. Використання бюджетних асигнувань на виконання робіт з підвищення родючості ґрунтів та захисту від водної та вітрової ерозії планують у межах виділених на цю мету сум відповідно до встановленого порядку фінансування.

Слід підкреслити, що заходи боротьби з ерозією ґрунту і збереження його родючості передбачаються, крім окремих таблиць плану, ще й при обґрунтуванні систем обробітку ґрунту, складанні технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур. Зокрема, у господарствах, де є землі з крутістю схилів понад 5 %, крім польових сівозмін запроваджують кормові ґрунтозахисні сівозміни. Наприклад, у такій шестипільній сівозміні три поля займають багаторічні трави, два — однорічні трави і одне поле — зернові з підсівом багаторічних трав. Орють лише поперек схилів, що враховано й при встановленні норм виробітку та витрат палива на механізованих роботах.

Велику шкоду родючості ґрунту завдає неправильний його обробіток, зокрема надмірне розпушування, що призводить до погіршення структури верхнього горизонту. Так, у процесі вирощування картоплі, деяких овочевих і технічних культур тракторні агрегати здійснюють до 20 проходів полем. Унаслідок цього ущільнюється нижній і розпорошується верхній шари ґрунту, погіршуються його фізичні властивості. Щоб запобігти цьому, застосовують ґрунтозахисну безплужну систему обробітку ґрунту. Наприклад, на Донецькій протиерозійній дослідній станції, застосувавши комплекс заходів боротьби з вітровою і водною ерозіями, серед яких провідне місце належить безплужному обробітку ґрунту, досягли значних успіхів у підвищенні родючості та збереженні ґрунту. Тут за 7 днів пилової бурі втрати ґрунту від видування становили 15,1 т/га, а в розташованому поруч колгоспі «Правда», що не запровадив ґрунтозахисної системи, — 59 т/га, тобто в 3,9 раза більше.

Господарства, що мають площі лісів, у розділі «Лісокористування» планують обсяги робіт і витрати на ведення лісового господарства: лісовпорядкування, відновлення і розведення лісу, догляд за лісом і охорона його від пожеж, не­законних рубок та інших порушень лісокористування, захист від хвороб і шкідників, забезпечення збереження корисної лісової фауни.