Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

8.1. Сім’я, аспекти її соціологічного вивчення

Сім’я — головна «комірка» суспільства. Вона відіграє надзвичайну роль у його життєдіяльності — через фізичну й соціокультурну зміну поколінь забезпечує можливість його існування. У сім’ї створюється найбільше суспільне багатство — людина. Тут вона народжується і формується як особистість. Це та клітинка, з котрої розпочинається будь-яка держава. Немає такої країни, де була б відсутня сім’я, сімейно-родинні відносини.

Без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація, і врешті-решт, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівень розвитку сім’ї разом із характером праці обумовлюють суспільний порядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов.

Водночас функціонування сім’ї є результатом специфічних соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві. Отже, сім’я — це ніби проміжний стан між суспільством та індивідом.

З огляду на особливу значущість сім’ї для життєдіяльності суспільства соціологи приділяють багато уваги її вивченню. Відтоді, коли соціологія сім’ї сформувалася як самостійна наукова галузь, проведено вже кількадесят тисяч різних досліджень щодо найрізноманітніших сфер сімейного життя з найінтимнішими включно.

Як складний і багатоплановий соціальний феномен, сім’я є об’єктом вивчення багатьох наук. Окрім соціології, її вивчають соціальна психологія, економіка, педагогіка, право, етика, історія, етнографія тощо. Кожна з цих наук має свій предмет вивчення. Так, соціальна психологія вивчає динаміку сімейних груп, сімейні конфлікти; економіка — сім’ю як головний споживчий, а за умов ринку й виробничий осередок; педагогіка зосереджує свою увагу на виховній функції сім’ї, право — на правових взаєминах членів сім’ї тощо.

Соціологія сім’ї — це галузь соціологічної науки, котра вив-
чає формування, розвиток і функціонування сім’ї як малої групи людей і як соціального інституту за конкретних культурних і соціально-економічних умов, її місце і посередницьку роль у суспільстві, взаємодію з іншими соціальними групами та інститутами, з окремими індивідами.

Соціологічний аналіз уможливлює виявлення суперечностей, що виникають у цій взаємодії, визначення способів їх розв’язання і пропонування наукових рекомендацій щодо сімейно-демографічної політики та культурно-освітньої діяльності державних і громадських організацій.

У науковій літературі розрізняють поняття «шлюб» і «сім’я», що означають два найважливіші об’єкти вивчення соціології сім’ї. Термін «шлюб» відтворює сутність соціально-правової форми сімейно-родинних відносин як своєрідної насамперед, економічної угоди, що включає питання власності, фінансові й житлові. Санкціонуючи шлюб, держава бере на себе певну відповідальність за його існування, встановлює подружні й батьківські права та обов’язки, покладає на людей, що беруть шлюб, відповідальність за матеріальне забезпечення й виховання дітей, за майбутнє сім’ї.

Отже, шлюб — це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права і обов’язки один до одного, до дітей та рідних.

Суспільні ціннісні стандарти й морально-правові норми зумовлюють, передовсім, домінуючі типи шлюбу, які суттєво різняться в різних соціокультурних системах (таб.  ).

Таблиця

ТИПОЛОГІЯ ШЛЮБУ

Критерій

Тип шлюбу

Визначення

Вибір партнерів

Сорорат

Кузенний

Морганатичний

Ендогамія

Певірат

Екзогамія

Вдовець вдруге одружується на молодшій сестрі покійної дружини;

Між двоюрідними родичами;

Між партнерами різного статусу;

Партнер вибирається тільки з представників своєї групи;

Удова вибирає партнера серед братів свого чоловіка;

Партнер вибирається тільки поза спорідненою групою.

Чисельність шлюбної групи

Моногамія

Бігамія

Полігамія

Полігінія

Сероратна полігінія

Поліандрія

Братська поліандрія

Груповий

Чоловік із жінкою;

Чоловік з двома жінками або жінка з двома чоловіками;

Більше одного нареченого (нареченої);

Багато жінок;

Декілька жінок, що є сестрами;

Багато чоловіків;

Декілька чоловіків, що є братами;

Декілька чоловіків з декількома жінками.

Права
подружжя

Патріархальний

Матріархальний

Егалітарний

Домінує чоловік;

Домінує жінка;

Рівні права у чоловіка і жінки.

Юридичне оформлення шлюбу

Громадський

Офіційний

Неформальний

Оформлений у відповідних органах державної влади без участі церкви;

Юридично засвідчений документами;

Неоформлений законом.

Місце
проживання подружжя

Патрілокальний

Матрілокальний

Неолокальний (дислокальний)

Унілокальний

У батьків чоловіка;

У батьків жінки;

Окремо один від одного;

 

Усі в купі

 

Треба їх знати, оскільки це дає можливість ліпше зрозуміти природу шлюбу, особливість сімейно-родинних відносин, виявити спільні риси в їхніх культурно-історичних відозмінах. Розглянемо найбільш поширені типи шлюбів і сім’ї. І залежності від вибору партнера вирізняють ендогамні та екзогамні шлюби.

Ендогамний шлюб — це союз між особами, які належать до одної суспільної групи (рід, плем’я, каста). Він переважав у доіндустріальному суспільстві і був поширеним серед окремих верств і каст населення. Колись і в нашій країні вихідці із «шляхетних» сімей могли брати шлюб лише з представниками цієї ж верстви населення. У сучасному суспільстві така форма шлюбу збереглася переважно в деяких соціально-етнічних групах.

Норми екзогамного шлюбу навпаки дописують вибір шлюбного партнера за межами своєї спільноти, забороняють шлюби між людьми одної спорідненої групи. Ці звичаї притаманні общинно-родовому устрою. Такий тип шлюбу руйнує соціальні обмеження, сприяє солідаризації суспільства.

Подекуди існують звичаї, за яких можливі лише левіратні шлюби, коли вдова має право виходити заміж тільки за братів свого чоловіка. У деяких племен існує так звана матримоніальна школа, яка характеризується тим, що спочатку шлюбна угода складається між молодими і літніми партнерами з метою виховання і навчання сімейному життю перших, а потім між однолітками.

Залежно від кількості партнерів, що вступають у сімейно-родинні відносини, розрізняють моногамні — між одним чоловіком і однією жінкою і полігамні шлюби (між кількома партнерами — одним чоловіком і кількома жінками чи однією жінкою і кількома чоловіками).

У сучасному світі переважають моногамні шлюби. Полігамний шлюб порушує природну пропорцію між кількістю чоловіків і жінок. Негативним є й те, що він породжує боротьбу між чоловіками за жінок або між жінками за чоловіків, спричиняючи соціальну напруженість, конфлікти в суспільстві.

У залежності від ролі і прав кожного із подружжя вирізняють такі типи шлюбу: патріархальний, чоловік відграє домінуючу роль у сімейному житті, матріархальний, коли домінує жінка, та егалітарний (демократичний), коли чоловік і жінка мають рівні права. Нині переважає егалітарний шлюб, хоча пережитки патріархальної (взагалі авторитарної) форми сімейної влади ще збереглися і за даними соціологів становлять приблизно 5 % загальної кількості шлюбів, кожна десята сім’я — це сім’я перехідного типу, а в кожній п’ятій — характер відносин складно визначити.

За юридичним оформленням розрізняють громадянські (вільні, юридично не засвідчені) і офіційні (оформлені відповідними документами) шлюби.

Треба зауважити також, що там, де церкву відокремлено від держави (наприклад в Україні), церковний шлюб (вінчання чи інший канонічний спосіб оформлення подружніх стосунків) не вважається офіційним.

Останнім часом набрало поширення укладання так званих фіктивних шлюбів і розлучень з метою вирішення різних економічних проблем. Проте така практика в багатьох випадках підлягає кримінальному покаранню.

За місцем проживання подружжя шлюби поділяються на:

¾     патрілокальні — коли подружжя проживає у батьків чоловіка;

¾     матрілокальні — у батьків дружини;

¾     неолокальні (дислокальні) — кожен окремо;

¾     унілокальні — і чоловік, і жінка проживають вкупі.

Звісно, що тип шлюбу визначає відносини між чоловіком і жінкою, їх права і обов’язки один до одного , до дітей та рідних. І головним в ньому є мораль, ті норми, які склалися в сучасному інституті сім’ї. І вже сама реєстрація шлюбу відповідними державними органами означає прийняття цієї моралі, норм. Вони частково відтворені в Конституції України. Зокрема в ст. 50 зазначається, що шлюб укладається за вільною згодою чоловіка і жінки, які мають рівні права і обов’язки, зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття, в свою чергу повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Морально виправданий лише той шлюб, який ґрунтується на взаємному коханні, на психологічній готовності подружжя до взаємодопомоги, самозречення, поступливості, бо як в народі кажуть: «одружитися — це наполовину зменшити права і удвічі збільшити обов’язки.» У відносинах між подружжям недопустиме підкорення одного з них іншому, спроби командування, дискримінації.

Термін «сім’я» характеризує складнішу від подружніх форм відносин — міжособистісних між подружжям, між дітьми і батьками, між іншими членами сім’ї. Сім’я має історично стійку організацію, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. Сім’я — це своєрідна мала первинна група суспільства, члени якої об’єднані кровними зв’язками, спільними інтересами, почуттями й прагненнями. Вона складається не тільки із самого подружжя та його дітей, а й з інших родичів.

Існує багато визначень поняття «сім’я», що наголошують на різних сторонах сімейної життєдіяльності. Найпростіше — це пояснення сім’ї як групи людей, які кохають один одного, мають спільних пращурів, проживають разом.

Російський учений А. Антонов дає таке визначення: сім’я — це група людей, об’єднаних подружньо-родинними зв’язками, людей, які спільно здійснюють відтворення населення і забезпечують спадкоємність поколінь, а також соціалізацію дітей і підтримання членів групи. Він стверджує, що лише наявність подружніх, родинних і батьківських відносин породжують сім’ю. Якщо будь-які з цих відносин відсутні, то це вже не сім’я, а сімейна група.

Більш широке тлумачення поняття «сім’я» дає російський соціолог А. Харчев. Він уважає сім’ю історично-конкретною системою взаємовідносин між подружжям, між батьками і дітьми, малою групою, члени якої об’єднані подружніми й родинними відносинами, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю за виховання дітей, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному й духовному відтворенні населення.

Соціологія вивчає сім’ю як на макро-, так і на мікрорівні. Специфіка цього вивчення полягає в тім, що сім’я на макрорівні розглядається як найдавніший соціальний інститут, що характеризується певними соціальним нормами, санкціями, організаційними формами, системою ролей прав і обов’язків, за допомогою яких регулює відносини між подружжям, батьками і дітьми, родичами; на мікрорівні — як суттєвий елемент соціальної структури суспільства, автономну цілісність, малу контактну соціальну групу, найдавнішу природну спільність людей, що заснована на шлюбних відносинах і родинних зв’язках, спільному господарстві й побуті, взаємній моральній відповідальності і допомозі перебувають у постійному спілкуванні.

Сім’я як мала група є об’єктом, здебільшого, прикладного дослідження на мікрорівні. При цьому вивчаються її цілі та завдання, групова динаміка, згуртованість, солідарність, стабільність, включення індивідів у сім’ю, задоволення перебуванням у ній, функціональними вимогами; взаємодія членів сім’ї, груповий контроль, санкції, сімейні цінності та норми поведінки.

Сім’я як мала група відрізняється від інших малих груп такими типовими ознаками:

— наявністю між подружжям особливого союзу, якому притаманне духовне єднання, глибокі інтимно-довірчі зв’язки;

— переважанням неформальних довірчих відносин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми;

— особливим способом формування — на основі симпатій, кохання, духовної єдності (для утворення інших малих груп досить спільних інтересів).

На мікрорівні більше уваги приділяється взаємодіям, що розвиваються між членами сім’ї за різних обставин, чинникам, що формують її стабільність, ціннісним орієнтаціям, мотивам. Стабільність сім’ї залежить як від характеру внутрішніх взаємодій, так і від зовнішнього впливу соціокультурного середовища.

На функціонування сім’ї як малої групи впливають, крім загальних суспільних чинників, такі специфічні чинники, як рівень урбанізованості населеного пункту, культурно-спортивного та оздоровчого обслуговування, етнічно-демографічні особливості, можливості працевлаштування та ін.

У своєму життєвому циклі сім’я проходить кілька фаз:

— зашлюбини, утворення сім’ї;

— поява першої дитини, початок періоду дітонародження;

— народження останньої дитини, завершення періоду дітонародження;

— одруження й відокремлення від сім’ї останньої дорослої дитини («порожнє гніздо»);

— смерть одного з подружжя, припинення існування сім’ї.

Сімейні відносини регулюються різними нормами. Майнові відносини, матеріальні обов’язки членів сім’ї, розлучення регулюються правовими нормами; відносини залицяння, вибору супутника життя, розподілу прав та обов’язків, ставлення подружжя одне до одного, організація дозвілля — моральними нормами, звичаями, традиціями.

Безумовно, у сімейних стосунках неминучі суперечності, бо подружжя може значно різнитися за характерами, рівнем емоційної культури, інтересами та духовними запитами. Напруженість у сімейних стосунках може виникати з приводу виховання дітей, використання сімейного бюджету, розподілу обов’язків щодо домашнього господарства тощо. Її подоланню сприяє дотримання моральних устоїв: поблажливість, терпимість, прагнення досягти взаєморозуміння, страх утратити один одного.

У соціології існують різні наукові підходи до вивчення сім’ї. Представники сучасного символічного інтеракціонізму основну увагу приділяють вивченню символічних аспектів взаємодії членів сім’ї: розглядають сім’ю як систему соціальних ролей.

Конфліктологи роблять наголос на складному, суперечливому характері сімейних відносин, конфліктах, що виникають на грунті виконання членами сім’ї різних соціальних ролей, та інших сімейних стосунків.

Функціоналісти, аналізуючи соціальні функції сім’ї, виходять з гармонії сім’ї і суспільства як цілісності і розглядають сім’ю як природне вираження і реалізацію потреб суспільства.

Деякі соціологи постійно намагаються поєднати макро- і мікроаналіз. Так, Т. Парсонс уважає, що сім’я не протистоїть суспільству, вона — його підсистема, яка забезпечує стабільність соціуму в цілому, завдяки встановленню «інструментальних» відносин з іншими соціальними підсистемами і структурами, а також «експресивних» відносин у самій сім’ї, завдяки збереженню рівноваги в міжособистісній динаміці, збереженню інтегративних тенденцій.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+