9.3. Антимонопольні тенденції

На перший погляд, проблема вирішується дуже просто. Доста­тньо визначити річний оборот підприємства й порівняти його з сумарним оборотом даного ринку, і все буде зрозуміло. Однак, практично все виявилось значно складнішим. Чому? Річ у тім, що коли перша величина (оборот підприємства) відома заздалегідь, то друга (сумарний оборот ринку) залежить від того, на скільки широким буде визнаний даний ринок, які продукти він буде включати. В результаті питома вага одного й того ж підприємства на ринку може коливатися від 100% до 20% і менше. Розрахунок питомої ваги підприємства на ринку, таким чином, є похідним, технічним моментом. Первинним же є визначення меж ринку, який ми виділяємо.

Які ж принципи повинні бути покладені в основу визначення меж ринку? У зв'язку з тим, що найбільш загальною властивістю ринкових відносин є конкуренція, природно, що на виділеному ринку повинні враховуватися всі конкуренти даного конкретного підприємства, яке запідозрюється в монополістичних діях. Такий ринок, у межах якого для даного підприємства складаються дійсні відносини конкуренції і монополії, одержав назву релевантного (відповідного). Див. схему 79.

Схема 79 Параметри релевантного ринку.

При визначенні меж релевантного ринку логіка роздумів буду­ється за такою схемою:

1.Конкурентами підприємства, що виробляє певну продукцію, в першу чергу є всі виробники цієї продукції. При цьому повинні братися до уваги не тільки обсяги продажу, але й потужності, які не використовуються, виробництво для власного споживання, тобто все, що може бути використано для нарощування ринкової потужності.

2. Часто з точки зору споживача, замість даної продукції в ролі її замінника може використовуватися зовсім інша (пластмаса замість металу). Тоді виробники цих різних видів продукції (у випад­ку однопорядковості цін) також .знаходяться в конкретних відносинах один до одного, тому що задовольняють одні й тіж потреби спожива­чів. Тобто, об'єктивно вони включаються в один ринок.

З.Між підприємствами з близькою технологією, в зв'язку з тим, що вони в умовах гнучких виробництв можуть швидко змінювати свою спеціалізацію, також можуть виникати відносини конкуренції. Названі положення по суті характеризують техноло­гічні межі релевантного ринку.

Крім технологічних, релевантний ринок має також певні гео­графічні границі. Виробництво багатьох видів продукції переваж­но орієнтується на задоволення місцевого(локального) або регіона­льного ринку. В той же час для автомашин, наприклад, релевантним буде національний ринок. Як правило, географічні межі ринку тим ширші, чим вище вартість продукції і чим склад­ніше її виробництво. З іншого боку, вони звужуються, якщо мова йде про ринок продукції, яка важко транспортується або швидко псується.

Нарешті, суттєвою характеристикою релевантного ринку є до­ступність даного ринку для інших підприємств.

Таким чином, визначення релевантного ринку зводиться до знаходження його технологічних і географічних границь, врахову­ючи можливості доступу до ринку.

Визначення релевантного ринку служить ба­зою для розрахунків питомої ваги тих або інших конкретних підприємств (об'єднань) на даному ринку. Найбільш часто вживаним показником, що характеризує ступінь монополізації ринку в антимонопольному законодавстві західних країн і США, є питома вага фіксованого числа підпри­ємств. Наприклад, за німецькими мірками, ринок вважається монополізованим, якщо на одне підприємство припадає більше 1/3, на три і менше підприємств - 1/2, а на 5 і менше підприємств -більше 2/3 усього ринкового обороту. В антимонопольному законо­давстві США протягом багатьох десятиліть вважалось, що ринок монополізований тоді, коли чотири найбільші фірми контролюють більше 80% обороту по продажу.

Однак показник питомої ваги фіксованої кількості підприємств має один недолік. Він характеризує не всю сукупність підприємств на ринку і її структуру, а лише пропозиції найбільших виробни­ків. Тому в останні роки широко застосовується комплексний показник - індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ), який розрахову­ється формулою:

Хі - питома вага 1-ї фірми на ринку, виражена в процентах; п -загальна кількість фірм на ринку.

Отже, ІХХ - це сума квадратів питомої ваги всіх підприємств, що діють на даному ринку. Згідно з цим індексом, безпечним з точки зору монополізації, є ринок, на якому конкурує 10 і більше фірм. Причому питома вага найбільшої з них не повинна переви­щувати 31% загального обсягу продажів відповідної продукції, двох -44%, трьох - 54% і чотирьох - 64%.

Чи можливо названі критерії механічно перенести у вітчизняну економіку? Очевидно, що ні, оскільки рівень монополізації в Україні набагато вищий, ніж на Заході. Зокрема, як показали дані спеціальних обстежень 774 видів промислової продукції України, понад 340 підприємств займали в 1993 р. монопольне становище в їх випуску, а 173 з них були єдиними виробниками окремих видів продукції на території України. Наприклад, НВО "Свема" було абсолютним монополістом у виробництві 13 найменувань кіно - й фотоплівки. Абсолютно монополізованим було також виробництво таких видів продукції, як пересувні електростанції, крокуючі екскаватори, двокамерні холодильники, підвісні вантажонесучі конвеєри, торговельні автомати, хлібопекарські печі, кормозбира-льні комбайни тощо^74!. В той же час у процесі здійснення ринко­вих реформ критеріальний підхід до визначення ступеня монополі­зації ринку є конче необхідним. Тому Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуре­нції у підприємницькій діяльності" монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

Конкуренція, як було показано вище, за сво­єю природою явище суперечливе. Суперечливість ця полягає в тому, що кожен власник (приват­ний, колективний, груповий) прагне до монополії, бо вона гарантує високі прибутки, суспільство ж у цілому від монополії має збитки й тому прагне усунути або обмежити її. А це означає, що для збереження конкуренції суспільство повинно сприяти організації певної системи конкурентних відносин. Як же цивілізований світ захищається від монополізму?

І"'Ч Мних М. Монополізація економіки України і можливості проведення антимо-нопольної політики ,// Ккономіка України. 1993. №3. С. 37-38.

Отже, якщо узагальнити захисні заходи від монополізму, які проводяться в країнах з послідовно сформованою ринковою еконо­мікою, їх можна звести до наступного:

1. Більшість розвинутих країн світу прийняла законодавчі ак­ти, згідно з якими утворення об'єднань картельного типу між підприємствами заборонено. Це зроблено з метою захисту конку­ренції за цінами.

ІГ51 Макконнел К.: Брю С. Зкономикс. Принципи, проблемьі й политика. Пер. с аигл. 2-го изд.    К., Хагар-Демос, 1993. - С.613.

3. Державою регулюються, як правило, й загальні умови угод, тобто межі, в яких може укладатися господарський договір. Значна частина текстів договорів заздалегідь визначається законо­давцем і не може бути змінена сторонами, що домовляються. Зроблено це для того, щоб постачальники, не могли нав'язувати свою волю покупцям.

4. Рівень концентрації в окремих галузях настільки високий, що в них існують такі великі господарські одиниці, які в змозі встановити своє панування над ринком і без укладання картельних угод. Тому в більшості країн законодавство регулює і це питання. Для цього виділяються різні критерії монополізації ринку, про що мова йшла вище.

5. Щоб визначити, чи є ціни, за якими продаються товари, конкурентними чи монопольними, органи влади проводять їх аналіз, здійснюють контроль над прибутками та витратами, порівнюють з цінами на інших, паралельних ринках.

Україна, формуючи ефективне ринкове середовище, теж зроби­ла перші кроки до цивілізації конкурентних процесів, свідченням того є прийняття в 1992 р. Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В ньому, зокрема:

1. Дано визначення монопольного становища підприємства. Згідно з Законом, монополістом вважається підприємство, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

2. Визначено, що кваліфікується як зловживання монополь­ним становищем: а) нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище; пропонування прийня­ти додаткові умови або купити непотрібні товари; б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення або підтримки дефіци­ту на ринку і встановлення монопольних цін; в) часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтер­нативних джерел постачання або збуту з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін; г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підпри­ємств; встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.

3. Дається тлумачення поняття "недобросовісна конкурен­ція". Це: в) неправомірне використання товарного знаку, фірмовего найменування або маркування товару, імітація товару або імені іншого підприємця; б) умисне, поширення неправдивих або неточ­них відомостей про свого конкурента; в) отримання, використання й розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди іншим підприємцям.