1. 3.1. Загальне поняття "міжнародна економіка"

Формування світового ринку закономірно зумовило встановлен­ня міждержавних зв'язків з їх характерними рисами, особливостя­ми та закономірностями, що базуються на теорії міжнародної еко­номіки.

Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні — це теорія, що зас­тосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб'єктів різних дер­жав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Базою міжнародної економіки є теорія ринкової економіки, мікро-і макроекономіка. Поєднання їх з прикладними економічними дисциплінами, такими як міжнародний маркетинг, фінанси, облік тощо, дало змогу створити універсальну теорію міжнародної відкри­тої економіки, яка стала третьою складовою сучасної економічної теорії і застосовується у більшості країн світу та у сфері їх еконо­мічної взаємодії.

Виділення міжнародної економіки у самостійну науку виклика­но переходом світового господарства у другій половині XX ст. на якісно новий ступінь розвитку. Характерними ознаками настання нового етапу в розвитку світового господарства є:

1) відкритість економіки як провідний принцип взаємовідносин
будь-якої країни зі світовим співтовариством незалежно від полі­
тичного устрою та рівня розвитку;

2) утворення системи міжнародних наддержавних організацій,
діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансова­
ний економічний розвиток: ООН, Світовий банк, МВФ, €С, ВТО, Па­
ризький та Лондонський клуби тощо;

3) виникнення та широке поширення ВНК, ТНК, які все більшою
мірою визначають міжнародну промислову інвестиційну та торго­
ву політику;

4) наявність розвиненої сфери міжнародної торгівлі, міжкраїн-
ного переміщення робочої сили, капіталу, технологій;

5) функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери,
не пов'язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжна­
родним рухом факторів виробництва.

Предметом теорії міжнародної економіки є [18, с 11]:

•   закономірності функціонування і розвитку в міжнародному
масштабі ринкової системи організації господарського життя;

•   закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на
товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;

•   інструменти аналізу І програмування відкритої національної
економіки, зокрема її реального, бюджетного, грошового і зовнішньо­
го секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн;

•   тенденція розвитку міжнародних фінансових ринків і механіз­
мів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки;

•   інституційна структура регулювання міжнародної економіки,
принципи її формування, тенденції розвитку та методи удоскона­
лення.

Ключовими поняттями теорії міжнародної економіки є: товар; міжнародна макро- та мікроекономіка; міжнародна кооперація праці; міжнародна торгівля; міжнародний поділ праці; міжнарод­ний поділ факторів виробництва; світове господарство; сукупний попит та сукупна пропозиція; ринки (внутрішній, національний, світовий); фактори виробництва (праця, капітал, земля, технологія); експорт; імпорт; торговий оборот, торгове сальдо тощо. Вищеназ­вані категорії розглядаються на вищому від національного рівні. Зокремаї, в міжнародній економіці сукупні попит та пропозиція трактуються як абстрактні величини, які характеризують обсяги сукупного виробництва всіх товарів у національних і міжнародних масштабах залежно від деякої їх узагальненої світової ціни. Одно­часно світова економіка розглядається у нерозривному зв'язку з національними економіками. Такий зв'язок прослідковується у схемі міжнародної економіки (рис. 1.3.1) [18, с. 24].

Рис. 1.3.1. Схема міжнародної економіки

Розглянемо її детальніше. Юридичні особи (підприємства, бізнес) виробляють товар і продають його фізичним особам (людям, домаш­нім господарствам), які, купуючи товар, оплачують його вартість і несуть витрати. Одночасно люди продають підприємствам наявні у них фактори виробництва — свою працю, землю, капітал, технологію і отримують від цього дохід. Це в загальних рисах принцип дії на­ціональної економіки. Але оскільки вона тісно пов'язана із зовнішнім світом, а фактори виробництва розміщені як всередині країни, так і за її межами, то у схемі з'являється верхня оболонка — зарубіжжя. Прямі та зворотні зв'язки на схемі відображають зв'язки національ­ної економіки з міжнародною. Отже, отримуємо схему міжнародної

економіки. За цією схемою підприємства можуть продавати свою продукцію не лише у своїй країні, а й за кордоном, за що отримують плату від іноземного покупця. Одночасно підприємець за кордоном може найняти іноземних робітників, орендувати землю та побудувати підприємство, платячи за використання іноземних факторів вироб­ництва. З іншого боку, люди мають вибір — купувати товар всереди­ні країни або за кордоном. Але водночас вони можуть продати належні їм фактори виробництва за кордон — здати землю в оренду іноземцю, влаштуватися працювати за кордоном або дозволити іноземні капіта­ловкладення у своє підприємство і отримувати від цього дохід. Наве­дена схема підтверджує те, що сучасна економіка є міжнародною. Ознаками міжнародної економіки є [18, с 37]:

•   розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжна­
родної торгівлі;

•   розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва,
насамперед у формах ввезення-вивезення капіталу, робочої сили і
технології;

•   міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміще­
них у декількох країнах, насамперед у рамках транснаціональних
корпорацій (ТНК);

•   самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслу­
говуванням міжнародного руху товарів та руху факторів вироб­
ництва;

•   система міжнародних і наднаціональних, міждержавних і не­
державних механізмів міжнародного регулювання, що забезпечує
збалансованість і стабільність економічного розвитку;

•  економічна політика держав, що керуються принципами
відкритоі[ економіки.

Легко зауважити, що перша ознака є характерною для світового ринку; перша, друга та третя разом — для світового господарства, а всі вони загалом характеризують міжнародну економіку в цілому.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що міжнародна еко­номіка вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів ви­робництва, фінансування і формування міжнародної економічної політики.