Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1. 5.5.2. Митно-тарифні інструменти регулювання

Головними інструментами торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку товарів при його взаємодії зі світо­вим ринком є мита та інші митно-тарифні заходи.

Митний тариф — це систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок мит, якими обкладаються товари під час перетину митного кордону дер­жави.

Під митним кордоном розуміється кордон митної території, на якій держава має виключну юрисдикцію відносно митної справи.

Митна територія країни може не збігатися з географічною тери­торією в таких випадках:

— при утворенні митного союзу двох або кількох держав (на­
приклад, Бельгія та Люксембург);

— за наявності у країні вільних (спеціальних) економічних зон;

— при вирівнюванні за згодою межуючих держав митних кор­
донів (коли географічні кордони не сприяють або роблять взагалі
неможливим встановлення митного контролю на прикордонній
території).

Кордони митної території встановлюються урядом кожної дер­жави.

Митний тариф складається з двох основних елементів:

— товарної номенклатури;

— ставок мит.

Разом ці два елементи забезпечують можливість оперативної зміни впливу митного тарифу як за колом країн і категоріями імпортних товарів, так і за рівнем захисту внутрішнього ринку.



 


Систематизація ставок мит у тарифі здійснюється відповідно до диференційованого списку товарів — товарної номенклатури. Ха­рактерними рисами будь-якої товарної номенклатури є системність опису товарів і привласнення коду кожній товарній позиції.

Залежно від призначення товарної номенклатури існують такі її види:

— митно-тарифна номенклатура — для збирання мит при імпорті
та експорті товарів;

— статистична номенклатура — для збору статистичних даних
про імпорт та експорт товарів;

— комбінована тарифно-статистична номенклатура — поєднує
митно-тарифну та статистичну номенклатури.

У наш час більшість країн використовують комбіновані товарні номенклатури, побудовані на основі Гармонізованої системи опи­су та кодування товарів (ГС), яка була прийнята у рамках Міжна­родної Конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів і підписана у Брюсселі 14 червня 1983 р. ГС була підготова­на Радою Митного Співробітництва, яка діє з 1950 р. ГС набула чинності 1 січня 1988 р. Україна також приєдналась до цієї Кон­венції і застосовує ГС з 1 січня 1991 р.

Під ГС розуміється номенклатура, яка містить в собі товарні по­зиції, субпозиції та цифрові коди, що до них належать, примітки до розділів, груп, субпозицій, а також основні правила інтерпретації ГС.

Класифікація товарів у товарній номенклатурі ГС здійснюється за певними правилами, загальні засади яких сформульовані у рам­ках Конвенції 1983 року. Код товару є шестизначним і складаєть­ся з трьох пар (розрядів) двозначних чисел. Усі товари (1241 пози­ція) поділені на групи — найбільші підрозділи у товарній номен­клатурі, які включають в себе товари, об'єднані спільними фізични­ми та функціональними властивостями (96).

Подібні товарні групи об'єднуються у розділи (21). Номер товар­ної групи відповідає першим двом цифрам у коді товарної по­зиції. У рамках однієї товарної групи є більш детальний поділ — підгрупи, номери яких відповідають третій та четвертій цифрам коду товару. П'ята та шоста цифри коду означають безпосередньо товарну позицію. Решта цифр, якщо такі є, служать для більш док­ладної диференціації товарів за різними підставами, у тому числі й У додаткові субпозиції. Разом — 5019 субпозицій. Наприклад, у товарному коді, що використовується в ЄС, сьома із дев'яти цифр вказує, в якій конкретно країні €С вироблений товар.

Від правильної класифікації товару значною мірою залежить правильність нарахування митник платежів, а отже, у кінцевому підсумку, і становище товару на ринку країни-Імпортера. Обов'язок правильно класифікувати свій товар лежить на тому, хто здійснює митні процедури, при ввезенні товару — на імпортері. У національ­них законодавствах передбачається відповідальність за неправиль­не зазначення тарифної позиції.

ГС забезпечує стабільність і передбачуваність класифікації то­варів у митних тарифах, і тим самим систем митного регулювання усіх країн — учасниць Конвенції 1983 р. Країна, яка приєднується до ГС, бере такі імперативні зобов'язання стосовно своїх митно-тарифної та статистичної номенклатур:

— використовувати усі товарні позиції і субпозидїї ГС, а також
цифрові коди, що належать до них, без жодних доповнень або змін;

— застосовувати основні правила інтерпретації ГС, а також усі
примітки до розділів, груп, товарних позицій, субпозицій і не зміню­
вати змісту розділів, груп, товарних позицій або субпозицій ГС;

— дотримуватися порядку кодування, прийнятого в ГС;

— публікувати свої статистичні дані щодо ввозу та вивозу то­
варів відповідно до шестизначного коду ГС або на більш глибокому
рівні класифікації, якщо обмеження таких публікацій не викли­
кається особливими випадками, наприклад збереженням комер­
ційної таємниці або прагненням не завдати шкоди інтересам дер­
жавної безпеки.

Основним елементом митного тарифу є мито.

Мито — це обов'язковий грошовий внесок, який збирається державою при перетині товаром її митного кордону. Розмір певної плати є ставкою мита.

Мито виконує декілька функцій:

— захищає національних товаровиробників від іноземної кон­
куренції — протекціоністська функція, яка стосується імпортних
мит;

—  є джерелом надходження коштів до бюджету держави —
фіскальна функція, яка стосується імпортних та експортних мит;

—  є засобом покращення умов доступу національних товарів на
зарубіжні ринки та запобігання небажаного експорту товарів —
балансувальна функція, яка стосується експортних мит;

—  раціоналізує товарну структуру — регулююча функція, яка
стосується експортних та Імпортних мит;

—  підтримує оптимальне співвідношення валютних доходів та
витрат держави — регулююча функція, яка стосується експортних
та імпортних мит.

Класифікація мит за різними ознаками наведена на рис. 1.5.3.

Адвалорні (ad valorem), або вартісні, мита нараховуються у процентах до митної вартості товару. Застосування адвалорних мит веде до збільшення митних зборів при зростанні світових цін на


високотех но логічну, з великим ступенем обробки продукції. По­зитивною стороною адвалорних мит є те, що вони підтримують од­наковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коли­вання цін на товар, змінюються лише доходи бюджету. Наприклад, якщо мито становить 20 % вартості автомобіля, то при ціні автомо­біля у 8 тис. дол. США доходи бюджету становитимуть 1600 дол. США; при збільшенні вартості автомобіля до 15 тис. дол. США доходи бюджету зростуть до 3 тис. дол. США; при падінні ціни до 5 тис. дол. США скоротяться до 1000 дол. США. Але незалежно від ціни автомобіля адвалорне мито збільшує його ціну на 20 %, Нега­тивною стороною адвалорного мита є те, що вони передбачають не* обхідність митної оцінки товару з метою оподаткування митом. Оскільки ціна товару може коливатись під впливом багатьох еко­номічних (обмінний курс, процентна ставка тощо) та адміністра­тивних (митне регулювання, вибір методики визначення митної вартості товару) факторів, застосування цих мит пов'язане із су­б'єктивністю оцінок, що може потягнути за собою зловживання як з боку митників, так і з боку власників товару. У наш час більшість промислово розвинутих країн прийшли до згоди стосовно методи­ки оцінювання митної вартості. Митники спочатку повинні вивчи-

ти ціну, зазначену у накладній. Якщо вона не зазначена або її справжність сумнівна, вони повинні оцінити товар на підставі вар­тості ідентичних товарів (identical goods), якщо таких товарів немає — на основі аналогічних товарів (similar goods), що надходять у той самий або майже у той самий час. Якщо ці методи не можуть бути застосовані, митники можуть визначити вартість на основі остаточ­ної вартості-продажу (final sales value) цього товару або виходячи з обґрунтованих витрат (reasonable cost) на товар.

Специфічні мита нараховуються у встановленому розмірі з якої-небудь фізичної характеристики товару, наприклад з обсягу, оди­ниці товару. Перевага специфічних мит перед адвалорними поля­гає у тому, що вони не залишають місця для зловживань. Принци­пова відмінність від здвалорних мит — специфічні мита не зале­жать від напрямку міжнародної кон'юнктури. Проте рівень мит­ного захисту за допомогою специфічних мит, значною мірою зале­жить від коливань цін на товари. Наприклад, специфічне мито в 1 дол. США з 1 см3 двигуна автомобіля більше обмежує Імпорт автомобіля з об'ємом двигуна 1700 см3, та вартістю 8 тис. дол. США, оскільки становить 21,25 % його ціни (1 дол. США/см3 • 1700 см3: : 8 тис. дол. США • 100 %), ніж автомобіля з об'ємом двигуна у 5 тис. см3 та вартістю 50000 USD, оскільки становить лише 10 % його ціни (1 дол. США/см3 ■ 5 тис. сма: 50 тис. дол. США • 100 %). Як наслідок, при зростанні імпортних цін рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічних мит падає. Проте в період еконо­мічного спаду і зниження імпортних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту національних виробників.

Змішані мита поєднують два попередніх види — адвалорний та специфічний. Одночасно збирається мито, нараховане у вигляді процента від митної вартості і з одиниці фізичної міри товару. Наприклад, 20 % вартості автомобіля, але не більше ніж 2 дол. США з 1 см3 двигуна автомобіля.

Імпортні мита накладаються на імпортні товари під час їх за­везення у країну. Мета — захист національних виробників від іноземної конкуренції.

Експортні мита накладаються на експортні товари під час їх вивезення за межі митної території держави. Застосовуються у разі значних відмінностей у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари.

їхня мета — скоротити експорт і поповнити бюджет.

Транзитні мита накладаються на товари, що перевозяться тран­зитом через територію країни. Є засобом торговельної війни.

Сезонні мита — діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину. їх застосовують у рамках митного та-

рифу. Зазвичай строк їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу щодо цих товарів припиняється.

Антидемпінгові мита застосовуються, якщо на територію краї­ни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортері, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам аналогічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного вироб­ництва таких товарів. Ці мита збираються у додаток до звичайних мит. Антидемпінгові мита застосовуються лише тоді, коли в ре­зультаті антидемпінгового розслідування встановлені факт демпін­гу, завдання матеріального збитку (загрози завдання матеріального збитку) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними. Анти­демпінгові мита застосовуються на селективній основі, оскільки є відповіддю на дискримінацію в цінах.

Компенсаційні мита накладаються на Імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися суб­сидії, якщо їх Імпорт завдає шкоди національним товаровиробни­кам аналогічних товарів.

Дія цих мит обмежена у часі І вводяться вони після проведення особливих квазісудових процедур. Вони збираються у додаток до звичайних мит.

Автономні мита встановлюються на основі односторонніх рішень державної влади країни поза залежністю від існуючих договорів і угод та інших міжнародних зобов'язань. Рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом (в Україні — Верховною Радою), а конкретні ставки мит встановлю­ються відповідним відомством (зазвичай Міністерством торгівлі, фінансів або економіки) та схвалюється урядом.

Конвенційні (договірні) мита встановлюються і закріплюються в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод (ГАТТ/ВТО). У зв'язку із поширенням у міжнародному торговельному праві прин­ципу режиму найбільшого сприяння (РНС), конвенційні ставки, значення яких застосовується щодо країн, з якими держава має зак­ріплений принцип РНС, отримали назву ставок РНС. Значення став­ки РНС нижче, ніж значення автономної ставки. Конвенційні мита найбільш поширені у сучасній системі міжнародної торгівлі.

Преференційні мита — це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які розвиваються. Мета преференційних мит — сприяти економічному розвитку цих країн, перш за все, за рахунок їх індустріалізації і розширення експорту. З 1971 року діє Загальна система преференцій (ЗСП), бенефіціарами якої є 150 країн, що розвиваються. ЗСП перед-

бачае значне зниження імпортних мит на готову продукцію з країн, що розвиваються. Преференційні ставки мита фіксуються зазви­чай в окремому стовпчику тарифу.

Постійні мита — митний тариф, ставки якого встановлені орга­нами державної влади і не можуть змінюватись залежно від обста­вин. Більшість країн мають такі мита.

Змінні мита — митний тариф, ставки якого можуть змінюва­тись у встановлених органами державної влади випадках (наприк­лад, зі зміною рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

Номінальні мита — тарифні ставки, зазначені у митному та­рифі.

Ефективні мита — реальний рівень мит на кінцеві товари, роз­раховані з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і деталі цих товарів. Наприклад, країна-імпортер оподатковує ровери, вартість яких становить 200 дол. США, адвалорним митом у 10 % (номі­нальний тариф) і окремо оподатковує 5 % адвалорним митом сталь, гуму та інше, Із яких складається ровер. Приклад розрахунку ефек­тивного мита показано на рис. 1.5.4.

Рис. 1.5.4. Розрахунок ефективності мита

В узагальненому вигляді рівень ставки ефективного тарифу роз­раховується за формулою

де Т   — ефективний рівень митного захисту, %;

Т    — номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію, %;


Г[М1І — номінальна ставка тарифу на імпортні частини та компо­ненти, %;

А — частка вартості імпортних компонентів у вартості кінцево­го продукту.

Ефективне мито у вищенаведеному прикладі можна розрахува­ти за формулою

Із формули (1.5.2) випливає:

1) ставка ефективного тарифу на кінцевий продукт дорівнює
номінальній (7V = ^*,,ом)» якщо номінальний рівень тарифу на
імпортні частини та компоненти дорівнює номінальному рівню та­
рифу на кінцевий продукт (Тиом = Т мя);

2) ставка ефективного тарифу на кінцевий продукт стає рівною
нулю (тобто галузь фактично не користується тарифним захистом)
(Т^ = 0), якщо номінальна ставка на кінцевий продукт дорівнює
номінальній ставці мита на імпортні частини та компоненти, по­
множеної на частку імпортних компонентів і частин у ціні кінце-
вого продукту (Ттн = А ■ Гімп або Гімп = Тт№ : А);

3) рівень фактичного захисту галузі стає від'ємним, тобто тариф
починає у більшому ступеню сприяти імпорту кінцевого продукту,
ніж його внутрішньому виробництву, якщо 7*шіі > Тном : А, або
Т    < А ■ Т   ;

КОМ                          ІМП  '

4) значення принципу ефективного захисту тим більш суттєве,
чим вище частка імпортних матеріалів та компонентів у ціні кінце­
вого продукту.

У ряді випадків національні законодавства передбачають тарифні квоти.

Тарифна квота — це різновид змінних мит, ставки яких зале­жать від обсягу імпорту товару: при імпорті у межах певних кілько­стей (квот) він оподатковується за базовою внутрішньоквотовою ставкою тарифу, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатко­вується за більш високою, понадквотовою ставкою тарифу. Тариф­не квотування є інструментом комбінованого характеру, який по­єднує елементи економічного І адміністративного впливу. Активно застосовується в €С, а також передбачено Угодою із сільського гос­подарства у рамках ГАТТ/ВТО.

Структура тарифів багатьох країн передусім забезпечує захист національних виробників готової продукції", особливо не перешко­джаючи ввезенню сировини та напівфабрикатів.

Для захисту національних виробників готової продукції та сти­мулювання ввезення сировини та напівфабрикатів використовується тарифна ескалація — підвищення рівня митного оподаткування товарів у міру зростання ступеня їх обробки.

Наприклад, у США шкала тарифної ескалації у ланцюжку "шку­ра — шкіра — продукти зі шкіри" становить 0,8 — 3,7 — 9,2 %, в Японії: 0 — 8,5 — 12,4 %, в ЄС: 0 — 2,4 — 5,5 %. За даними ГАТТ/ВТО тарифна ескалація особливо сильна у розвинених краї­нах.