Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

1. 5.7. 9. Парадокс Леонтьева та його пояснення

У 1953 р. американський вчений, майбутній лауреат Нобелів­ської премії В. Леонтьев (Wassily Leontief) опублікував результати своїх досліджень, присвячених практичній перевірці положень та концепції Хекшера — Оліна (праця "Domestic Production and Foreign Trade: the American Capital Position Re-examined" (1953)).

В. Леонтьев у своїй роботі проаналізував висновок теорії Хек­шера — Оліна про те, що країни експортують товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові й тому дешевші для них фактори виробництва, та імпортують товари, у виробництві яких ці фактори застосовуються менш інтенсивно. Точніше, він одночасно перевіряв два припущення: 1) теорія Хекшера — Оліна справедлива; 2) в економіці США, як вважалось, капітал більшою мірою надлишковий, ніж у їх торгових партнерів. Тому, відповідно до теорії, вони повинні експортувати капіталомісткі товари.

Для підтвердження цих припущень В. Леонтьев підрахував, скіль­ки необхідно капіталу та робочої сили, щоб виробити товари для експорту вартістю в 1 млн дол. США та товари такої ж вартості, які прямо конкурують з імпортними товарами. Для розрахунків він використав міжгалузеві баланси "затрати — випуск", підготовлені для американської економіки за 1947 р. Промисловість була поді­лена на 50 секторів (з яких 37 виходили зі своїми товарами на зовнішній ринок). Для кожної галузі він розрахував затрати праці та капіталу на одиницю товару, причому не обмежувався тільки готовою продукцією, а робив розрахунки й для проміжної продук­ції. Потім, використавши структуру експорту США у 1947 p., він розрахував затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва типового набору експортних товарів вартістю в 1 млн дол. США. Аналогічно були обчислені затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва американських товарів, які могли б прямо замі­нити імпортні, причому зі структури імпорту були виключені деякі товари, які у США не продукувались (наприклад, олово, кава тощо). Результатом досліджень стало порівняння співвідношення капіталу (Кх) та праці (Ьґ), необхідних для виробництва одиниці амери­канського експорту (KJLJ, із співвідношенням капіталу (ІС ) та праці (І>т), потрібних для виробництва одиниці американського

імпорту (KJLm) (див. табл, 1.5.10).

Таблиця 1.5.10. Результати досліджень

Умови перевірки були такими: якщо висвовки теорії Хекше-ра — Оліна правильні, а капітал у США відносно надлишковіший, то (з врахуванням внеску усіх галузей) показник затрат капіталу в розрахунку на одного працівника (Kr/Lt) у стандартному наборі товарів, що експортуються із СІНА, повинен бути вищим, ніж анало­гічний показник (Km/Lm) в імпортозаміщувальній продукції, що входить у стандартний набір товарів, які ввозяться до США.

Співвідношення (K/L) отримало назву "статистика Леонтьева" (Leontief Statistic). Згідно з цим співвідношенням країна може вважатися капіталонасиченою, якщо (KJLt) / (Km/Lm) > 1, і праце-насиченою, якщо (Кґ/Ьґ) / {KJLJ < 1.

Результат, отриманий Леонтьевим, виявився парадоксальним: у 1947 р. США продавали іншим країнам працемісткі (а не капітало­місткі) товари в обмін на відносно капіталомісткі (а не працемісткі). Ключовий параметр (KJLx) / (Km/Lm) становив лише 0,77, тоді як згідно з теорією Хекшера — Оліна він повинен бути набагато більшим від одиниці.

Парадокс Леонтьева (Leontief Paradox): теорія співвідношен­ня факторів виробництва Хекшера — Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку про­дукцію, тоді як капіталонасичені — працемістку.

Сам Леонтьев та інші економісти робили численні спроби пояс­нити цей парадокс. У 1956 р. Леонтьєв повторив свої розрахунки, використовуючи дані за 1951 p., який був роком завершення після­воєнного відновлення економіки США. Американський експорт знову виявився менш капіталомістким порівняно з американ­ським імпортом, але лише на 6 %. Для 1962 р. результат був ще парадоксальнішим: американський експорт виявився на 27 % менш капіталомістким порівняно з імпортом. Аналіз експортно-імпорт­них операцій Японії за 1959 р. показав, що Японія, яка у 50-ті pp. була праценадлишковою країною, експортує капіталомісткі та імпор­тує працемісткі товари. Індія, яка має надлишок робочої сили, екс­портувала, за опублікованими у 1962 р. даними, у цілому працемісткі товари, але її експорт у США був капіталомісткішим. Отже, незва­жаючи на відмінності у техніці розрахунків, усі дослідження в ос­новному підтвердили наявність парадокса Леонтьева, вчені почали вводити в модель Хекшера — Оліна й інші, крім капіталу та праці, фактори виробництва, такі як технологія, кваліфікація робочої сили.

Наприклад, один і той самий продукт може вироблятися на ос­нові різної технології — з високими затратами праці або капіталу, іншими словами, він може бути працемістким у праценадлишковій країні та капіталомістким — у капіталонадлишковій країні. США виробляють пшеницю капіталомістким способом (високий рівень механоозброєності праці) завдяки надлишку дешевого капіталу відносно трудових ресурсів. В Україні та ж пшениця виробляється з використанням меншої кількості машин, тому що держава має багато дешевих трудових ресурсів. Той факт, що продукція може вироблятися різними методами, є одним із пояснень парадокса Леонтьева.

Необхідність введення кваліфікованої праці як самостійного фак­тора виробництва була доведена американським вченим Дональ­дом Кісінгом (Donald Keesing). У дослідженні, опублікованому у 1966 p., він дійшов висновку, що характер та напрямок міжнарод­ної торгівлі для групи готових виробів визначаються надлишком кваліфікованої та некваліфікованої праці. За основу для розроб­лення теорії він взяв дані перепису населення США 1960 p. Робоча сила у досліджуваних галузях промисловості була поділена на 7 груп залежно від кваліфікації, починаючи від "вчених та інженерів" та закінчуючи "некваліфікованими робітниками". Підрахунки Кісінга показали високий рівень "кваліфікаційної насиченості" товарів, які експортуються із США, дорівняно з рівнем імпортних товарів. Професійна підготовка та освіта потребують капітальних вкладень, які не виявляються у традиційних показниках капіталу, включаючи тільки вартість обладнання та конструкцій. Якщо тро­хи змінити теорію Хекшера — Оліна, врахувавши різноманітні гру­пи робочої сили та капіталу, вкладеного у підготовку цих груп, тео­рія співвідношення факторів виробництва залишається правиль­ною. В експорті США відображається вища частка праці спеціа­лістів, наприклад, вчених та інженерів, отже, США використовують свої надлишкові фактори виробництва, а саме капітал, вкладений у підготовку цих груп. Імпорт США виробляється низькокваліфіко-

вааою робочою силою. Той факт, що робоча сила не є однорідним товаром, є ще одним поясненням парадокса Леонтьева.

Наступним поясненням парадокса Леонтьева є те, що США імпор­тують значну кількість сировини, видобування якої вимагає знач­них затрат капіталу. Якщо американські експортні товари потре­бують значної кількості такої сировини, це робить експорт США капіталомістким. Американець Джеймс Хартіген (James Hartigan) повторив розрахунки Леонтьева на базі даних тих самих років, але виключив галузі, які значною мірою залежать від капіталомісткої сировини. Результати показали, що парадокс зник, теорія Хекше-ра — Оліна виявилася справедливою.

Ще одне пояснення парадокса Леонтьева у 1971 р. дав американ­ський економіст Роберт Белдвін (R, Baldwin), який врахував існуван­ня американського імпортного тарифу. Цей тариф вводився для того, щоб захистити від іноземної конкуренції працемісткі галузі амери­канської промисловості, перешкоджаючи тим самим імпорту праце-містких товарів. Перерахунки, зроблені Белдвіном, показали, що відміна тарифів зменшує ефект парадокса Леонтьева на 5 %, але не скасовує його зовсім.

Висновки

1.  Численні емпіричні тести як підтверджували, так і заперечу­
вали теорію Хекшера — Оліна.

2.  Парадокс Леонтьева полягає у тому, що всупереч теорії праце-
надлишкові країни експортують капіталомістку продукцію, а
капітал она д лишкові — працемістку.

3.  Парадокс Леонтьева не відповідав на численні запитання, а
багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад робочої
сили й інші фактори та охоплюючи великі групи країн, підтверди­
ли справедливість теорії Хекшера — Оліна.

4.  Парадокс Леонтьева застерігає від прямолінійного викорис*
тання теорії Хекшера — Оліна у практиці міжнародної торгівлі.

5.  Теорія Хекшера — Оліна разом з доданими пізніше уточнен­
нями залишається одним із головних інструментів аналізу міжна*
родної торгівлі та її впливу на розподіл і перерозподіл доходів.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+