1.3. Документ - матеріальний носій інформації. Класифікація документів
Документ - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у зведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу (ДСТУ 2732 - 94 «Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення»). Класифікація документів - це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності. Мета класифікації полягає в підвищенні оперативності роботи апарату управління та відповідальності виконавців. У поточній роботі класифікацію документів здійснюють на етапі групування їх у справи. Документи класифікуються за такими ознаками:
- спосіб фіксації інформації;
- зміст;
- назва;
вид;складність; місце складання; термін виконання; походженні; гласність; юридична сипа; стадія виготовлення; термін зберігання; рід діяльності та інше.
За способом фіксації інформації розрізняють такі документи:
письмові, до яких належать усі рукописні та машинописні
документи, виготовлені за допомогою друкарської та
розмножувальної оргтехніки;
графічні, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній,
штрихів, світлотіні. Це графіки, мали, рисунки, малюнки, схеми,
плани. Вони цінні своєю ілюстративністю;
фото - й кінодокументи - такі, що створені способами
фотографування й кінематографії. Це кіно - та фотоплівки та
фотокартки. На них можна зафіксувати ті явища, які іншим
способом зафіксувати важко чи неможливо;
фонодокументи - такі, що створюються за допомогою будь-якої
системи звукозаписування й відтворюють звукову інформацію
(наприклад, записану під час проведення засідань, зборів, нарад
тощо).
За змістом документи поділяють на: організаційно-розпорядчі;
• фінансово-розрахункові;
• постачально-збутові та інше.
Організаційно-розпорядчі документи (ОРД) - це управлінська документація, що слугує способом здійснення та регулювання процесів управління. Документи, які належать до ОРД, можна умовно поділити на такі групи:
• організаційні (положення, інструкції, правила, статути, тощо);
• розпорядчі (постанови, рішення, розпорядження, вказівки тощо);
• довідково-інформаційні (довідки, протоколи, акти, пояснювальні та службові записки, службові листи, відгуки, плани роботи, телеграми, телефонограми, звіти, доповіді тощо);
• з кадрових питань (заяви, накази по особовому складу, особові картки, трудові книжки, характеристики тощо(;
• особові офіційні ( пропозиції, заяви, скарги, автобіографії, розписки, доручення тощо).
За назвою розрізняють: накази, протоколи, положення, розпорядження, вказівки, інструкції, правила, статути, звіти, ордери, плани, службові листи, заяви тощо. За видами документи поділяють:
• типові, що розробляються вищими органами для підвідомчих організацій з однорідними функціями і мають обов'язковий характер;
• трафаретні, котрі виготовляються друкарським способом: незмінювана частина тексту документа друкується на поліграфічних машинах, а для змінної інформації залишаються вільні місця. Такі документи зараз найпоширеніші, оскільки на їх складанні та обробленні економиться час;
Індивідуальні, які створюються кожного разу по новому. Це
доповідні, службові, пояснювальні записки, автобіографії тощо.
За складністю документи бувають:
прості, що містять інформацію з одного питання;
складні, які містять інформація щодо двох і більше питань.
Слід урахувати, що прості документи легше оброблювати,
контролювати їх виконання, здійснювати пошук.
За місцем складання розрізняють такі документи:
внутрішні, що стосуються внутрішніх питань підприємства
(організації, установи) і не виходять за його межі;
зовнішні, тобто вхідна та вихідна кореспонденція.
За терміном виконання документи бувають:
термінові, що виконуються у строки, встановлені законом,
відповідним правовим актом, керівником, а також документи з
позначкою «Терміново»;
нетермінові, які виконуються в строки, визначені керівництвом
підприємства (організації, установи, фірми).
За походженням документи поділяються на:
службові, що стосуються діяльності підприємства(організації,
установи, фірми);
офіційно-особисті, які стосуються конкретних осіб, тобто іменні
(скарги, заяви тощо).
За гласністю документи бувають:
звичайні;
для службового користування (ДСК);
таємні;
конфедиційні та інші.
За юридичною силою документи поділяються на 6
справжні (істинні), що готуються в установленому законом порядку за всіма правилами. Своєю чергою, справжні документи бувають: чинні, нечинні. Документ стає нечинним, коли втрачає юридичну силу з будь-яких причин;.
фальшиві (підроблені), в яких зміст чи оформлення не відповідає істині. За стадіями виготовлення розрізняють такі документи:
оригінали - перші або єдині примірники офіційних документів;
копії - документи, в яких точно відтворено інформацію інших документів, а також усі їхні зовнішні ознаки чи частину їх і відповідним чином оформлені. Існують такі різновиди копій: відпуск (повна копія вихідного документа, виготовлена водночас з оригіналом через копіювальний папір); витяг (копія офіційного документа, що відтворює певну його частину і відповідно засвідчена); дублікат (повторний примірник документа, який має юридичну силу оригіналу