10.1. Сутність оборотного (працюючого) капіталу

10.1. Сутність оборотного (працюючого) капіталу

Поняття оборотного (працюючого) капіталу

У західній літературі під оборотним капіталом розуміють категорію «працюючий капітал» (working capital). У роботі американських економістів Юджина Брігхема і Льюїса С. Гапенского
«Фінансовий менеджмент» наведені дві дефініції працюючого капіталу: 1) валовий працюючий капітал (gross working capital), під яким розуміють поточні активи; 2) чистий працюючий капітал (net working capital), під яким розуміють різницю між поточними активами і поточними пасивами[1].

У працях інших англійських і американських авторів працюючий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними пасивами, що характеризує ступінь ліквідності короткострокової фінансової діяльності. Перевищення поточних активів над короткостроковими зобов’язаннями розглядається як капітал, що перебуває в обігу. Така думка виражена в працях Глена Арнольда, Кярана Уолша, Стефана Росса й інших[2].

Управління працюючим капіталом передбачає прийняття рішень як за поточними активами, так і за поточними пасивами. У середньому 50—55 % капіталу корпорації вкладається у валовий працюючий капітал. Фінансові менеджери корпорації до 60 % свого ділового часу присвячують вирішенню питань, пов’язаних із формуванням і фінансуванням працюючого капіталу.

До поточних активів відносять статті: грошові кошти (cash); вкладення в цінні папери (marketable securities); рахунки до одержання, тобто дебітори (accounts receivable); товарно-матеріа­льні запаси (inventories). Поточні пасиви, тобто джерела фінансування, можна розділити на дві частини: перша — короткострокові пасиви, друга — довгострокові позички, що погашаються в цьому році. До першої належать статті: рахунки до оплати, тобто кредити (accounts payable); нараховані, але не оплачені витрати (accrued expenses); нараховані податки (accrued taxes); короткостроковий борг (notes payable). Друга частина являє собою довгостроковий борг, що за термінами погашається в даному фінансовому році (Current maturities of long-term debt).

Поточні активи за своєю природою дуже мобільні. Вони можуть змінюватися щодня і навіть щогодини. У кожному випадку мають бути вирішені питання їх фінансування, тобто визначені поточні зобов’язання. Менеджер постійно мусить вирішувати, наприклад, такі питання: на яку суму існує потреба в товарно-матеріальних запасах і як знайти кошти для їх фінансування?

Ефективність оборотного капіталу

Оборотний капітал, як зазначається у фінансовій літературі, являє собою «рухливу область — грошовий кругообіг, у якому гроші на якийсь період перетворюються в матеріали, робочу силу і накладні витрати, а потім знаходять первісну форму. Це означає, що управління цим капіталом, по суті, є управління часом»[3] (курсив наш. — В.С.). Отже, принцип «час — це гроші» наявний в управлінні оборотним капіталом. Практично фінансові менеджери, визначаючи завдання в управлінні оборотом капіталу, прагнуть реалізувати головну мету підприємництва: підвищення економічної віддачі від вкладень, тобто зростання прибутку. Завдання менеджера полягає в скороченні сум, інвестованих у короткострокові (поточні) активи, та їх зв’язку з рішеннями в маркетингу й організації збуту виробленої продукції.

У фінансовій літературі наводиться класичний приклад підвищення ефективності оборотного капіталу. Генрі Форд, запустивши у виробництво модель автомобіля Т, вирішив фарбувати її тільки в чорний колір і продавати торговельним агентам, як тільки вона сходить із конвеєра, за готівку, тобто не в кредит. Це дало змогу йому скоротити вкладення в оборотний капітал і сприяло розширенню виробництва продукції[4].

На ефективність працюючого капіталу впливають різні чинники. Контроль за ефективністю використання працюючого капіталу здійснюється різними методами, у тому числі методом коефіцієнтів (див. підрозд. 10.6).

Таблиця показує основні умови, які впливають на окремі статті працюючого капіталу.

Таблиця 10.1

Економічні умови, що впливають
на ефективність працюючого капіталу[5]

Цикл оборотного капіталу

Кожна стаття оборотного капіталу здійснює оборот, що виражається в днях. Весь оборотний капітал виконує цикл, у якому він із грошової форми перетворюється в товарну і з товарної — в грошову. Чим швидше закінчується цикл обороту, тим ефективніший його результат.

Схема оборотності трьох статей оборотного капіталу, залежних від продажу готової продукції (ТМЗ, дебіторської і кредиторської заборгованості), показує, що корпорація виплачує кошти постачальникам ТМЗ у середньому на 38-й день, тоді як гроші надходять від споживачів у середньому на 52-й день. Отже, утворюється часовий розрив між вихідними і вхідними грошовими потоками. Тимчасовий розрив потребує збільшення оборотного капіталу, інакше виникає брак коштів. У таких випадках корпорація звичайно вдається до банківських послуг. Складаючи касовий бюджет, менеджери корпорації передбачають фінансування тимчасового розриву за рахунок короткострокового банківського кредиту. У нашому прикладі буде потрібне додаткове фінансування строком на 14 днів.

Рис. 10.1. Цикл оборотного капіталу корпорації «Кока-Кола»[6]