Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.5. Аналіз звіту про рух грошових коштів

10.5. Аналіз звіту про рух грошових коштів

 

Порядок використання в аналізі фінансового стану підприємства інформації із “Звіту про рух грошових коштів” розглядається в Лекції 2, але при цьому необхідно пам’ятати про наступне[1].

Основна мета звіту про рух грошових коштів полягає у наданні вичерпної інформації про:

актуальну та потенційну спроможність підприємства вчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов’язання перед кредиторами та акціонерами;

можливі розбіжності між результатом фінансово-господарської діяльності фірми за звітний рік та її грошовими коштами;

вплив потоків інвестиційних і фінансових ресурсів на фінансовий стан компанії.

Звіт про рух грошових коштів необхідно доповнювати інформацією, яка має відповідати певним критеріям, а саме:

містити вичерпні дані про зміни фонду фінансових ресурсів на підприємстві в розрізі окремих його складових;

повідомляти про джерела надходжень та цілі використання ліквідних ресурсів у формі надходжень та виплат;

містити дані про вхідні та вихідні грошові потоки в розрізі кожного виду діяльності підприємства – операційного, інвестиційного, фінансового;

містити лише ті дані, достовірність яких можна перевірити за первинними документами бухгалтерського обліку;

надавати дані, які неможливо взяти з балансу та звіту про прибутки і збитки.

Важливою особливістю звіту про рух грошових коштів є відокремлена інформація про фонд фінансових ресурсів – грошові кошти та їх еквіваленти (cash & cash-equivalents). Грошові кошти – це кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можна вільно конвертувати у грошові кошти і які характеризуються незначним ризиком щодо зміни вартості. Звіт про рух грошових коштів не охоплює зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів і негрошові операції (бартерні, трансформацію боргу у власний капітал, придбання основних засобів на умовах фінансової оренди тощо).

Центром звіту про рух грошових коштів є показник Cash Flow, який має англо-американське походження. Вперше він був запроваджений на початку 1950-х років з метою проведення фінансового та інвестиційного аналізу. Так, наприклад, окрім багатьох можливих показників, які можуть бути розраховані на підставі даних балансу або звіту про прибутки і збитки, біржовиків цікавлять деякі важливі інтегровані показники в т.ч. з використанням Cash Flow[2].

Таблиця 10.11

Найважливіші показники, що використовуються для аналізу акцій

Показник

Формула

Зміст

Коефіцієнт заборгованості

Розмір залученого капіталу по відношенню до власного капіталу

Балансова вартість акції

х Номінальна вартість

Розмір власного капіталу в розрахунку на одну акцію

Прибуток на одну акцію

Розмір скоригованого підсумку в розрахунку на одну акцію

Відношення “курс/прибуток” (KGV)

Показує, наскільки часто необхідно одержувати прибуток, щоб акція коштувала сьогодні стільки ж, скільки і при постійній динаміці прибутку протягом року

Відношення “курс/ Cash Flow” (KGV)

Показує, наскільки часто в курсі акції відображається показник “кешфлоу в розрахунку на акцію”

Дивідендний фактичний доход

Розмір дивіденда в порівнянні з біржовим курсом

 

Поряд з відношенням “курс/прибуток” (KGV) з деякого часу велика увага приділяється іншому курсовому показнику – відношенню “курс/Cash Flow” (KGV). Він розраховується на підставі діючого курсу акцій, поділеного на кешфлоу в розрахунку на одну акцію компанії.

Показник Cash Flow використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування), а з другого – як індикатор прибутковості (показник актуальної та потенційної прибутковості підприємства). Залежно від вихідних даних та цілей фінансово-економічного аналізу використовуються різні інтерпретації показника Cash Flow. Його трактують і як показник наявності внутрішніх фінансових джерел, і як індикатор фінансової стабільності підприємства тощо. Проте будь-яка інтерпретація Cash Flow ґрунтується на гіпотетичному припущенні про наявність двох підприємств: із стійким економічним станом (так зване здорове підприємство – “А”, яке має порівняно високий Cash Flow), і нестійким (слабке підприємство – “В”, яке характеризується малим значенням Cash Flow). З такої передумови випливає, що А > В. Визначаючи Cash Flow, слід також враховувати галузеві особливості діяльності підприємств.

Показник Cash Flow найчастіше визначається шляхом збільшення чистого прибутку на величину акумульованих амортизаційних відрахувань. Якщо промислове підприємство порівняти з торговельним, то навіть за умови ідентичності обсягів їх чистого прибутку промислове підприємство матиме значно вищий показник Cash Flow, ніж торговельне. Це обумовлено передусім тим, що торговельне підприємство, як правило, здійснює незначні капіталовкладення в основні фонди, а тому має менші амортизаційні відрахування.

Слід також мати на увазі, що значення показника Cash Flow може достовірно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших суб’єктів господарювання, а інше – розширює власні виробничі потужності, то останнє, за інших рівних умов, матиме вищий показник Cash Flow. Характерно, що саме у цьому показнику здебільшого відображаються галузеві особливості діяльності підприємств.

Як вже зазначалось, у річному звіті не подається інформація про всі потоки фінансових ресурсів підприємства, тобто в ньому повністю не відображено його реальний фінансовий стан в повному обсязі. Баланс та Звіт про фінансові результати підприємства відображають лише його майновий та прибутковий стан на звітну дату. Баланс дає змогу оцінити статті тільки на кінець звітного періоду, Звіт про фінансові результати – продемонструвати надходження і платежі виключно у формі витрат і доходів. Відтак існує небезпека шляхом тенденційного добору методів оцінки тих чи інших статей балансу “відкоригувати” картину річної звітності. Цього можна уникнути завдяки Звіту про рух грошових коштів.



[1] Терещенко С. Оцінка фінансової стійкості підприємства //Вісник НБУ. – 1999. – № 11.

[2] МакЛафин Д. Дж. Ценные бумаги: как добиться высоких доходов. – М.: «ДЕЛО», 1999.