Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

12.3. Форми контролю за законодавством України

12.3. Форми контролю за законодавством України

Згідно з українським законодавством контроль буває двох форм: перевірка та ревізія (а також інспекція як особлива форма). Дане положення міститься в багатьох нормативних актах, зокрема, в Законі України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

На думку деяких авторів, ревізія є одним з методів контролю, проте інші вважають її формою контролю. Ми відносимо ревізію до основних форм контролю, однак не можна відкидати теорій, згідно з якими ревізія належить до видів контролю. У зв’язку з цим необхідно навести також класифікацію проведення ревізій:

Повні ревізії, як правило, охоплюють усі сторони господарської діяльності об’єкта перевірки; стан збереження грошових засобів і матеріальних цінностей; відповідність їх наявності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам; чи своєчасно і правильно проводились інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунки з підприємствами, установами, організаціями; правильність викорис­тання грошових засобів і матеріальних цінностей, виконання господарських і фінансових планів тощо.

Часткові, або вибіркові, ревізії провадяться для з’ясування будь-якої конкретної сторони діяльності, наприклад, правильності використання фонду заробітної плати, правильності збереження грошей і т. ін.

Під час документальних ревізій перевіряється наявність необхідних фінансових документів, їх оформлення, облік, збереження. Документи дозволяють визначити законність і доцільність витрат, додержання фінансової дисципліни, виконання фінансового плану.

Фактична ревізія передбачає перевірку наявності грошових засобів, матеріальних цінностей і їх відповідність документам. Як правило, за фактичної ревізії провадиться інвентаризація.

Комплексні ревізії провадяться представниками кількох органів і охоплюють усі сторони фінансової і господарської діяльності.

За формами здійснення контрольні перевірки поділяють на превентивні й поточні.

Превентивні (від лат. praeventio — попередження, запобігання) контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої і господарсько-фінансової діяльності підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами. Якщо органи контролю здійснюють превентивні перевірки періодично, то внутрішньогосподарський контроль власника передбачає їх систематичне і безперервне виконання. Разом з тим контрольні органи перевіряють юридично-правову обґрунтованість документа, який відображає достовірність проведення господарської операції, кількісні та якісні її вимірники, норми витрачання сировини, ціни. Без підпису керівника й головного бухгалтера окремі документи (чек, касовий ордер) не приймаються до виконання і вважаються недійсними. Превентивні перевірки дають змогу запобігти нестачам, перевитратам та іншім порушенням.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного, систематичного контролю конкретних операцій. Вони здійснюються всіма контрольними органами з питань, що входять до їхньої компетенції. Так, комерційні банки перевіряють використання готівки з каси, своєчасність і повноту здавання виторгу до банку тощо. Поточні контрольні перевірки провадяться з метою запобігання безгосподарності, для профілактики правопорушень.

Виокремлюють камеральні перевірки, які провадяться міністерствами, комітетами на стадії прийняття від підпорядкованих підприємств фінансової звітності (без виїзду на підприємство). Мета камеральної перевірки — здійснення контролю за додержанням чинного законодавства, а також підготовка інформації для проведення перевірки або тематичної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств.

Тематична перевірка — це вивчення однієї або кількох сторін діяльності підконтрольного об’єкта. Результати тематичної перевірки, одержані на підставі документального і фактичного контролю, оформляються актами або доповідними записками. За результатами тематичної перевірки перевіряльники роблять висновки про стан підконтрольного об’єкта і розробляють пропозиції щодо поліпшення ситуації. Ці пропозиції розглядаються і затверджуються до виконання керівником органу, від імені якого проводилась тематична перевірка. Виконання таких пропозицій систематично перевіряється.

Ревізії, контрольні перевірки, що провадяться органами контрольно-ревізійної служби, здійснюють на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником служби, управління, керівником підрозділу служби в районі, місті. За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія підприємства, установи, організації провадиться не частіше від 1 разу на рік та не рідше
ніж 1 раз у три роки. Головною умовою проведення планової перевірки є повідомлення установи, що буде перевірятися, не пізніше ніж за 10 днів до початку перевірки. За дорученням правоохоронних органів ревізію провадять у будь-який час.

Органами державної податкової служби можуть провадитися безвиїзні, виїзні та оперативні перевірки. Безвиїзні перевірки провадяться органами державної податкової служби за своїм місцезнаходженням на підставі бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків), наданих платниками податків (іншими особами), а також іншої наявної в органів державної податкової служби інформації.

Виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності можуть бути плановими (документальними та оперативними) або позаплановими (документальними, повторними документальними, оперативними та зустрічними).

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка господарської діяльності суб’єкта господарської діяльності, яка передбачена у плані органу державної податкової служби.

Здійснюються також позапланові перевірки. Оперативною перевіркою вважається перевірка суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять таку діяльність у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг, щодо додержання ними порядку проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також порядку виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти (провадиться без попереднього повідомлення такого платника податків).

Документальна позапланова виїзна перевірка провадиться за рішенням керівника органу державної податкової служби або його заступника без попереднього повідомлення платника податків.

Документальні позапланові виїзні перевірки господарської діяльності суб’єктів господарської діяльності можуть провадитися органами державної податкової служби за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) виявлення за наслідками зустрічних перевірок фактів, які свідчать про порушення платником податків норм податкового законодавства України;

2) неподання платником податків у встановлений строк документів обов’язкової звітності;

3) виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності;

4) подання платником податків у встановленому порядку скар­ги про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час провадження планової чи позапланової виїзної перевірки і необхідність такої перевірки для визначення наявності порушення;

5) виникнення потреби в перевірці інформації, одержаної від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не дає пояснень та їх документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів з дня його вручення належним чином платнику податків;

6) проведення реорганізації (ліквідації) юридичної особи;

7) прийняття рішення Кабінетом Міністрів України;

8) одержання доручення Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України або Генеральної прокуратури України, центрального органу державної податкової служби України;

9) подання суб’єктом підприємницької діяльності до органу податкової служби заяви про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість;

10) надходження до органу державної податкової служби від банківських установ та митної служби інформації про порушення суб’єктом підприємницької діяльності чинного порядку здійснен­ня розрахунків під час провадження зовнішньоекономічної діяльності або встановлення таких фактів на підставі внутрішньої інформації органів державної податкової служби;

11) наявність недоїмки з платежів у бюджет у суб’єкта підприємницької діяльності.

Зустрічна позапланова виїзна податкова перевірка господарської діяльності суб’єкта господарської діяльності (без його попереднього повідомлення) провадиться за рішенням керівника органу державної податкової служби або його заступника за на-
слідками виявлених порушень податкового законодавства України за результатами документальних (оперативних) планових (позапланових) виїзних податкових перевірок. Право посадових осіб органів державної податкової служби на проведення зустрічної позапланової виїзної податкової перевірки підтверджується відповідним посвідченням за підписом керівника органу державної податкової служби або його заступника.

Під час проведення перевірок посадові особи контрольного органу ДПАУ мають право:

1) провадити опитування осіб;

2) одержувати від будь-яких юридичних чи фізичних осіб інформацію, пов’язану з предметом перевірки;

3) здійснювати огляд територій, що використовуються для провадження господарської діяльності, та приміщення, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням інших об’єктів оподаткування;

4) вилучати документи, що свідчать про невиконання податкових зобов’язань.

З’ясуємо методи контролю, які застосовує Національний банк України. НБУ провадить контроль у формі інспектування комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що підпадають під його компетенцію.

Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок № 276 регулює процес планування та проведення інспектування службою банківського нагляду НБУ банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ.

Служби банківського нагляду НБУ перевіряють банки, філії банків, власників істотної участі в банку, юридичних осіб, що здійснюють банківську діяльність без банківської ліцензії.

Перевірки поділяють на: планову (інспектування), спеціальну (інспектування) та тематичну (інспектування). Виокремлюють вступний контроль.

Комплексним інспекційним перевіркам підлягають банки, які здійснюють банківську діяльність на підставі банківської ліцензії. Філії банків підлягають тільки тематичним і спеціальним перевіркам за окремими рішеннями НБУ. Інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, підлягають тематичним перевіркам.

Вступний контроль здійснюється в разі подання банком клопотання та інших потрібних документів на здійснення державної реєстрації підрозділів банку, отримання банківської ліцензії на здійснення банківських операцій тощо.

Перевірки здійснюються з метою визначення ризиків, притаманних банку, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності звітності банку і додержання банком банківського законодавства України, а також нормативно-правових актів НБУ.

Інспекційні перевірки банків та їх філій здійснюються відповідно до плану інспекційних перевірок. НБУ може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки (у тому числі спеціальної перевірки) за наявності обґрунтованих підстав.

Плани інспекційних перевірок банків складаються щокварталу з урахуванням прогнозного річного плану. Планова інспекційна перевірка банку (юридичної особи в цілому, включаючи окремі перевірки філій) здійснюється не частіше від одного разу на рік. Про проведення планової перевірки НБУ зобов’язаний повідомляти банк не пізніше ніж за 10 днів до початку цієї перевірки.

Виїзна інспекційна перевірка складається з таких трьох етапів:

1) підготовка до проведення інспектування;

2) процес інспектування;

3) оформлення результатів інспектування.

За результатами проведеного інспектування складається звіт (за результатами комплексного інспектування) або довідка (за результатами тематичного чи спеціального інспектування) про інспектування.

Господарський Кодекс у п. 6 ст. 19 установлює, що органи державної влади і посадові особи зобов’язані здійснювати перевірки та інспектування діяльності суб’єктів господарювання неупереджено, об’єктивно й оперативно, додержуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб’єктів гос­подарювання.

П. 7 ст. 19 ГК встановлює, що суб’єкт господарювання, який перевіряється, має право на одержання інформації про результати перевірки та інспектування його діяльності не пізніше як через
30 днів після їх закінчення.