Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

12.4. Основні напрями запобігання банкрутства, фінансова санація

12.4. Основні напрями запобігання банкрутства, фінансова санація

Заходи по усуненню банкрутства підприємства пов’язані з ефективним управлінням його фінансами і виробництвом, правильним визначенням стратегічних цілей і тактики їх реалізації.

Все це в значній мірі пов’язано з реформуванням підприємств, під яким розуміється їх структуризація в процесі переходу на прийняті в ринковій економіці принципи функціонування при державній підтримці і стимулюванні. Це передбачає покращання управління, підвищення ефективності виробництва і конкурентноздатності продукції, що випускається, підвищення ефективності праці, покращання фінансово-економічних результатів діяльності. Таким чином, успіх реформування підприємства буде визначатись двома групами факторів: ефективністю створених державою умов та стимулів діяльності підприємства і запобіганням кризових явищ в економіці, а також ефективністю заходів, що приймаються підприємством по залученню і використанню ринкових механізмів і інструментів.

Динаміка провадження справ щодо банкрутства суб’єктів господарювання протягом 1996–1999 років представлена на рисунку 12.7.

Результати проведеного аналізу свідчать, що в окремих регіонах доволі активно застосовуються різні форми санації і на цій основі помітні певні економічні зрушення. Так, у Чернівецькій області впродовж 1998 року кількість підприємств-банкрутів зменшилася на 15 господарств, а в Тернопільській – вдвічі. Поменшало таких підприємств і в Рівненській області. Вже не зростає кількість неплатоспроможних підприємств у Хмельницькій області.

 

Рис. 12.7. Динаміка провадження справ щодо банкрутства суб’єктів господарювання

 

Однак негативну тенденцію до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств в Україні загалом досі не вдалося подолати. Зростає навантаження на господарські суди. Так, у 1998 р. ними було прийнято постанов на 110,2% більше, ніж протягом попереднього року*.

Таким чином, цілями антикризової стратегії підприємств повинні бути:

забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів;

отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Для цього держава повинна проголосити, що її головною метою є макроекономічне регулювання і боротьба з інфляцією на основі підтримки національного виробництва. Тому необхідно:

розробити систему економічних і фінансових показників на всіх рівнях, а також підтримки базових галузей економіки;

створити умови, що забезпечують підприємствам можливість заробити практично відсутні в них власні оборотні засоби;

прийняти економічні заходи, що розширюють можливість підприємств по використанню залучених засобів, для цього необхідно понижувати облікову ставку НБУ до світового рівня, ввести державну гарантію за деякими кредитами для окремих підприємств;

прийняти ефективні заходи щодо різкого скорочення неплатежів по залученню таких ринкових інструментів як комерційний кредит, вексель, чек;

змінити податкову політику, спрямувавши її на стимулювання виробництва та інвестицій;

визначити ступінь ліквідності і платоспроможності підприємства;

спрямувати митну політику на захист національного виробника і конкурентноздатних товарів.

Вибір стратегії попередження банкрутства і ефективність заходів підприємств по залученню ринкових механізмів залежить від системи управління фінансами на підприємстві.

Вона, в свою чергу, визначається стратегічними цілями і тактичними задачами діяльності підприємства. Основою цієї системи повинен бути фінансовий аналіз, за результатами якого підприємство має можливість робити регулярну оцінку фінансового стану. Головні напрями цього аналізу наступні:

оцінка стану майна підприємства та джерел його формування, а також показників структури капіталу;

оцінка стану оборотних засобів, визначення їх достатності і на цій основі типу фінансового стану;

виявлення тенденцій, пов’язаних з оборотністю засобів підприємств;

визначення ступеня ліквідності і платоспроможності підприємства;

виявлення тенденцій рентабельності на основі системи показників.

Головне в стратегії запобігання банкрутства підприємства, у вирішенні проблем ліквідності і платоспроможності полягає в професійному управлінні оборотними засобами. З одного боку, це передбачає оптимізацію джерел оборотних засобів на підставі виробленої стратегії, а з другого – розміщення цих засобів між матеріальними активами, а також у галузі виробництва і обігу. Велику роль в цьому відіграє правильний вибір кредитної політики, пов’язаний з використанням кредиту в якості фінансового важеля. В той же час при існуючій обліковій ставці це практично неможливо.

Частиною управління оборотними засобами є управління дебіторською і кредиторською заборгованістю. Важливим механізмом такого управління є активне використання товарних векселів, що не завжди можливо в сучасних умовах.

Однією з цілей фінансової стратегії підприємств є отримання прибутку і забезпечення рентабельної праці. В основі цього лежить аналіз і управління взаємозв’язком “Витрати – Обсяг – Прибуток”, що пропонує широке залучення на підприємстві управлінського обліку.

В сучасних умовах регламентує процедуру банкрутства та ліквідації підприємств Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” прийнятий 30 червня 2000 року. Завдяки цьому з’явилась реальна можливість фінансового оздоровлення неплатоспроможних підприємств, повернення боргів кредиторам, залучення реальних інвесторів шляхом застосування процедури банкрутства.

Ідеологія закону відображена у новій назві: “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Передбачені законом механізми спрямовані передусім на усунення у ході реформування економіки перешкод, пов’язаних із ідеологічною заангажованістю щодо самого поняття “банкрутство”. Важливо, що закон надає змогу боржникам провадити розрахунки за своїми зобов’язаннями різними способами, – це сприяє відновленню вітчизняного виробництва.

 



* Полозенко Д., Варгіч С. Банкрутство і шляхи його подолання // Вісник НБУ. – 1999. – №10